Форт Баррінгтон

Форт Баррингтона

Первым острів Антигуа, як, втім, і ще острова Карибського моря, побачив Христофор Колумб. Давши острову ім'я, знаменитий мандрівник рушив далі. Тільки після 30 років острова приїхали чергові гостей із Європи, а й їхні перебування було короткочасним. Жили на Антигуа племена людожерів були хорошою захистом острова від іноземців. Протягом понад сто на Антигуа хто б заздрився, доки прибутку туди Англійці.

Приблизительно в 1200 р. н.е. острова Вададли із Південної Америки припливли кариби. Вони повинні були надзвичайно агресивні, тому місцевих жителів, аравакам, довелося нести ноги. Нові власники розташувалися неподалік Бухти Індіанців. Тут робили червоно-білу кераміку. Оскільки глиняний посуд тієї ж малюнків виробляли вигнані араваки, вчені припустили, що обидві племені - араваки і кариби — суть один народ. Перші поселенці із Європи з’явилися тут лише крізь тридцять багатьох років після відкриття острова Колумбом. Відсутність джерел прісної води та нападу людожерів зробили життя іспанців в цій землі нестерпної. Колоністи поїхали на Испаньолу, нинішній Гаїті. Так про острів Святій Марії забули на років.

Первыми про нього англійці, які стверджували свої претензії на Антигуа і крізь 3 роки висадили тут колоністів. Робота із вшанування цього радісного події за власний кошт, одержані від жахливої експлуатації рабів, була піднесена дерев’яна церква Святого Джона. Але, певне, вищих сил такий спосіб зміцнення віри не припав до душі: храм неодноразово руйнувався землетрусами і знищувався пожежами. У одного чудового дня, наставший після найсильнішого урагану, парафіяни дома церкви виявили купу колод. Влада вирішила спорудити новий храм із каменю, а його внутрішні стіни оббили залишками старого. На думку архітектора Фулера, пружна деревина жовтої сосни мала врятувати кам’яну конструкцію від природних катаклізмів. Розрахунок виявився вірний. Дерев’яна усередині та кам’яна зовні церква стоїть без капітального ремонту вже дві сотні років. Спочатку злі мови порівнювали творіння Фулера з поганським капищем, з якого височіли дві фаллічні вежі. Бо вони чомусь нагадували деяким колоністам непристойні на вигляд стручки перцю. Згодом до нового архітектурному стилю звикли. І тепер цей необарочний храм вважають найбільш вражаючим будинком в усій Вест-Індії. Насолодитися його виглядом карибам не довелося…

Англичане терпіли від нього масу незручностей. Дикуни періодично нападали на поселення, спалювали дотла вдома, жінок і новонароджених гнали в рабство, якось вони змогли зарізати самого губернатора. Щоб вижити англійців з Вададли, індіанці пішли шляхом блок з французами, які залишали спроб заволодіти островом. Вони змогли це зробити 1666 р. Найбільш набожні англійці всерйоз подумали тоді початок кінця світу. До їх радості, карибський апокаліпсис тривав всього рік. У 1667-м Антигуа знову засяяв алмазом в Британської короні. Зрадників індіанців, які допомогли французам захопити колонію, очікувало тотальне знищення. На острові почали широкомасштабне будівництво.

Чтобы захистити Сент-Джонс, столицю Антигуа, від набігів ворога, англійці в середині XVII століття звели форт Барингтон. Його назвали це у честь англійського адмірала, разгромившего французів під час військової експедиції острова Сент-Люсія. Пізніше тут розміщалася станція, регулировавшая світловими сигналами і прапорцями прохід кораблів на столичну гавань. З Цапиною гори відкривається розкішний вид. Упустити такому місці в оборонних цілях було б злочином. Усі простір бухти добре прострілювалося, тоді як фортеця залишалася недосяжній для артилерійського вогню із боку моря. Форту Барингтон виявилося досить, щоб припинити набіги людожерів на Сент-Джонс. Втім, самих дикунів залишалося вже зовсім небагато.

Легенда говорить, що кариби Антигуа припливли в Бухту Індіанців і зійшли Міст Диявола. Після чого всі разом зістрибнули догори дригом в вируючу безодню, висловивши цим власне рішучу незгоду які з винищуванням корінного населення. Це унікальна місце, Міст Диявола, користувалося у індіанців особливої популярністю. Адже тут жили головні духи острова. Атлантичні течії, що походять в західних берегів Африки, сягають Антигуа і розбиваються про скелястий берег. За тисячоліття його розмило настільки, під мостом забили гейзери.

Нынешние туристи стверджують, що у гейзер кинути два яйця, один сварившееся яйце диявол з'їсть сам, а інше виплюне на суходіл. Кидати під міст ми нічого відмовлялися, але оператор спробував зняти диявольське спорудження ближче, сили, живуть внизу, нагородили його такими бризками, про однієї відеокамері довелося забути назавжди. Разделавшись з карибами, англійці заходилися будувати серйозні зміцнення, цього разу проти французів (вони частенько навідувалися в багатий Сент-Джонс із метою пограбування і насильства).

В у вісімнадцятому сторіччі британські колоністи закінчили форт Джеймс, що був прикрити північні підступи до столиці. Перші земляних робіт почалися тут у 1680 р. Коли внутрішні будинку оточила потужна стіна, будівництво офіційно вважали завершеним. На спорудження казарм, порохових складів і майже бомбардира пішло близько шістдесяти. У фортеця потрапиш з південної боку через збережені ворота. Оборонні споруди виглядали настільки переконливо, що французи, пошкодувавши ядер, так на штурм і зважилися. Капітани всіх що проходили повз кораблів мали платити начальнику гарнізону по 18 шилінгів, для підтримки боєготовності. Неплатників начебто немає було, а якщо й перебували, нині вони мають шукати дно якої затоки.

Сегодня форт забуто. Його старе каміння піддаються згубним впливам вологих вітрів Карибського моря. Його гармати не представляють ніякої загрози. Проте вони ще протягом тривалого часу нагадувати про драматичних подіях, відбувалися колись в Британської імперії, назавжди растерявшей свої колонії.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.