Технологія Виробництва Фенопластів

РефератДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Технологія Виробництва Фенопластів (реферат, курсова, диплом, контрольна)

смотреть на рефераты похожие на «Технология Производства Фенопластов «.

План.

1. Описание технологического процесса производства продукции и его характеристика.

1. Характеристика получаемой продукции.

2. Характеристика используемого сырья.

3. Характеристика технологии производства продукции.

2. Динамика трудозатрат при развитии технологического процесса.

3. Уровень технологии технологического процесса.

4. Структура технологического процесса.

Заключение

Список используемой литературы.

В настоящее время наряду с чёрными и цветными металлами, деревом, кожей, бетоном, керамикой и другими силикатными материалами широко используются синтетические материалы, получаемые в результате химических процессов полимеризации и поликонденсации.

Пластмассами называются такие материалы, которые содержат в качестве основного компонента полимер.

Существует много различных видов пластмасс, но все они объединяются тем, что главной составной частью их являются высокомолекулярные органические соединения, построенные из молекул-гигантов, обладающих молекулярным весом в десятки и сотни тысяч и даже в миллионы единиц.

Пластические материалы с каждым годом охватывают новые области применения, в том числе и судостроение, и значение их в народном хозяйстве всё время возрастает. Это объясняется: 1. Практически безграничной сырьевой базой для получения пластмасс (попутные нефтяные газы, продукты пиролиза нефти, угля, сланцев); 2. Ценными эксплуатационными свойствами пластиков; 3. Возможностью применения пластических вместо других дефицитных и дорогих материалов.

Пластмассы заменяют легированную сталь и различные металлы, стекло, а вспененные полимеры — пенопласты используются вместо войлока и ваты в качестве теплои звукоизоляционных материалов.

Фенопласты относятся к первым пластическим массам, полученным реакцией поликонденсации. В эпоху бурного развития пластмасс трудно дать прогноз относительного будущего фенопластов — наиболее старых полимерных материалов. Однако с уверенностью можно сказать, что и в настоящее время они не утратили своего значения.

1.Описание технологического процесса производства продукции и его характеристика.

Характеристика получаемой продукции.

Применение фенопластов.

ФЕНОПЛАСТЫ — это разнообразные пластические массы на основе фенолоальдегидных смол. Это незаменимые материалы для изготовления деталей технического назначения, работающих в условиях высоких темпиратур и повышенной влажности, радиотехнической аппаратуры, водои кислотостойких изделий, футеровочной плитки, изделий, обладающих высокими фрикционными свойствами (тормозные колодки), химической аппаратуры, в машиностроении для изготовления колес, шестерен, в электротехнике, автомобилеи судостроении.

Фенопласты — наиболее «» старые «» из всех пластиков. Первый фенопласт в России был получен в 1913 г.

Фенопласты были первыми промышленными синтетическими реактопластами. Толчком к их производству послужил как дефицит природного сырья, так и необходимость замены природных материалов синтетическими.

В настоящее время фенопласты применяют не только как поделочный, но и как конструкционный материал.

Одной из наиболее перспективных областей применения фенопластов является судостроение. Уже сейчас из них создают крупногабаритные детали корпусных конструкций и строят целые корпуса мелких судов, спасательные плоты, пластмассовые рубки и надстройки металлических судов, изготавливают переборки и палубные настилы.

Обширное применение пластики находят в судовом машиностроении (гребные винты, корпусные маслёнки).

Пластики являются одним из основных материалов для электронавигационного и радиотехнического оборудования судов, средств судовой автоматики, связи.

Пластические массы с успехом используются как декоративно-отделочные материалы и материалы для изготовления деталей оборудования судовых помещений, дельных вещей, мебели, светотехнической арматуры, санитарнотехнического оборудования и т. д.

Легковесные пластики с успехом выполняют роль теплогидрои звукоизоляционных материалов.

Введение

в строительство фенольных смол обеспечивает более надёжное соединение материалов; нанесение тонких слоёв возможно при применении пластомеров на основе фенольных смол, чем, например, при применении цементного раствора, так как первая композиция эластичнее, а отношение прочности при растяжении к прочности при сжатии у неё тоже предпочтительней.

Пластобетоны, на основе фенольных смол, обладая высокой прочностью при растяжении и малой плотность, особенно хорошо подходят для изготовления плит монтажных перекрытий. Процент брака при изготовлении плит из этого бетона меньше, чем в случае обычного бетона. Сокращение цикла изготовления бетона возможно за счёт термообработки.

С целью упрочнения форм для изготовления черепицы в гончарной промышленности используют пластгипс с добавлением водоэмульсионной фенольной смолы. Это способствует повышению прочности при растяжении, износостойкости и поверхностной твёрдости, благодаря чему увеличивается срок службы форм.

Свойства пористого материала, идущего на изготовление влаговпитывающих форм для фасонного литья и прессования керамических изделий, могут быть улучшены введением фенольных смол. Так, если в воду для затворения гипса добавить жидкую фенольную смолу, повышаются твёрдость и износостойкость форм, но увеличивается время схватывания.

Волокна, на основе фенольных смол, применяют для теплои звукоизоляции. Волокна изготавливают способом дутья, получают из них войлок, который пропитывается смолой и в дальнейшем перерабатывают в маты, плиты, оболочки и т. д.

Хорошими свойствами обладают смеси резольных и новолачных смол. Они могут с успехом применяться в виде порошков, растворов или водных эмульсий в качестве связующего для минеральных волокон, так как их текучесть до отверждения исключительно высока. Вместе с тем эти смеси способны вспениваться и легко напыляются на волокна.

Классификация фенопластов.

В зависимости от соотношения фенола и альдегида различают:. Резольные. Новолачные смолы (фенопласты).

Резольные смолы получают при поликонденсации с избытком альдегида (отношение альдегида к фенолу 6: 5 или 7: 6) и при щелочном катализаторе (гидроксид натрия, калия). Резольные смолы термореактивны, для их отверждения нужен лишь нагрев, отвердители не используются. Продукты такой термической реакции называются резитами.

Новолачные смолы получают при поликонденсации с избытком фенола (отношение фенола к альдегиду в молях 6: 5 или 7: 6) и при кислом катализаторе (соляная или щавельная кислота). Новолачные смолы термопластичны, они растворяются в спирте и ацетоне; выпускают их в виде порошка. Новолачная смола отверждается при нагреве с применением отвердителя.

В зависимости от применяемых наполнителей различают:. Пресс — порошки — с порошковым наполнителем;. Волокниты — с хлопковым наполнителем;. Стекловолокниты — со стеклянным волокном;. Асбоволокниты — с асбестовым волокном;. Крошкообразные пресс-материалы — с наполнителем в виде обрезков пропитанной смолами ткани или древесного шпона;. Слоистые пластики — с листовым наполнителем.

Пресс-порошки представляют собой композиции, в состав которых входят связующие наполнители, отвердители, смазки, красители и другие специальные добавки. Связующими являются новолачные или резольные смолы в твёрдом или жидком виде. Наполнителями служат древесная мука, каолин, мумия, стеклянные микросферы, литопон и др. В качестве отвердителя применяют в основном уротропин.

Смазку добавляют для устранения прилипания пресс-изделий к прессформам. В качестве смазки применяют стеариновую или олеиновую кислоту, а также их соли.

Красители для пресс-порошков должны обладать термостабильностью, а также стойкость по отношению к аммиаку и другим химически активным веществам.

Волокнит — основной вид пресс-материалов с повышенными механическими свойствами. Волокниты применяют для изготовления деталей, работающих при повышенных механических нагрузках (кулачки, шестерни, рукоятки и др.).

Асбоволкнит и стекловолокнит применяются в основном для изготовления методом прессования тормозных колодок и других изделий, работающих при повышенных температурах и значительных механических нагрузках.

Слоистые пластики — это полимерные материалы, армированные параллельно расположенными слоями наполнителя. В качестве наполнителя применяют ткани, бумагу, фанерный шпон и другие материалы. В зависимости от природы наполнителя слоистые пластики разделяют на следующие виды:. Текстолит — с тканевым наполнителем;. Асботекстолит — на асбестовой ткани;. Стеклотекстолит — на стеклянной ткани;. Гетинакс — с бумажным наполнителем;. Древеснослоистые пластики — с древесным шпоном.

Свойства фенопластов.

Фенопласты обладают рядом ценных физико-механических и химических свойств, которые предопределяют их использование в народном хозяйстве.

Малый удельный вес. Удельный вес фенопластов колеблется в пределах 1,0−1,8 г/см3 и в среднем составляет 1,4 г/см3. Если учесть, что удельный вес дюралюминия равен 2,8, а стали — 7,8, меди — 8 г/см3, то вес фенопластов в среднем в 5 раз меньше удельного веса чёрных и цветных металлов и почти в два раза меньше удельного веса дюралюминия.

Высокая антикоррозионная стойкость. Известно, что фенопласты совершенно не подвергаются электрохимической коррозии и очень стойки при воздействии различных агрессивных химических сред.

Изделия из фенопластов обладают хорошей влагостойкостью, маслои бензостойкостью и достаточно высокой стойкостью к действию кислот и других химических реагентов. Але вони недостатньо стійки до дії лугів і концентрованих кислот; шаруваті і волокнисті фенопласты відрізняються, ще, підвищеної механічної прочностью.

Діелектричні властивості. Фенопласты, як і всі пластмаси, прекрасні діелектрики за умов використання постійного і перемінного тока.

Вони широко застосовуються як високоякісні діелектрики й у відношенні є дуже хорошими матеріалами, які у радіозв'язку і др.

Колір. Фенопласты добре офарблюються і в будь-які кольору. З використанням стійких барвників можуть довго зберігати його. На поверхні фенопластов може бути завдані малюнки, які у процесі виробу покриваються прозорою і зрозумілою міцної плёнкой. Це дає змогу отримувати як високоякісні імітації цінних порід дерева, чи мінералів, а й створювати нові декоративно-отделочные материалы.

Фенопласты пропускають промені світла діапазоні хвиль і зокрема, ультрафіолетовій частина спектра, завдяки чого вони значно переважають силикатное стекло.

Механічні властивості. Фенопласты, як і всі пластмаси, мають хорошими механічними властивостями. Залежно від складу і наповнювача можна отримати твёрдые і міцні матеріали або ж гнучкі высокоэластичные плівки і волокна.

Є низка фенопластов, які через свої міцності перевершують чавун і сталь.

Якщо взяти так звану вагову міцність, що дає ставлення краю міцності до питомій вазі, то тут для конструкційної сталі вона складати приблизно 1600 кг, а фенопластов — 1650 кг.

Отже, майже за одного й тому самому вазі конструкція з фенопластов буде за міцністю відповідати стали.

Антифрикционные властивості. Багато фенопласты мають високими антифрикционными властивостями. Стійкість до истиранию в деяких фенопластов при високих питомих навантаженнях у кілька разів перевищує стійкість антифрикционной бронзи. Є фенопласты, які можуть без мастила протягом тривалого времени.

Теплоізоляційні властивості. Усі фенопласты, зазвичай, погано проводять тепло. Їх коефіцієнт теплопровідності дорівнює 0,3 — 0,4 ккал/м· часєС.

Адгезионные властивості. За підсумками фенопластов, як і пластмас, виготовляють клей для металів, дерева та інших матеріалів. Особливо дорогою властивістю клеїв з урахуванням полімерів був частиною їхнього висока адгезія до металлам.

За таких властивостей, вже нині ставиться питання заміні паяния металів різними соединителями з допомогою клеїв. З огляду на розробку ще більше міцних клеїв, можна очікувати, що у окремих випадках зварювання металів також може бути замінена склеиванием.

Недоліки фенопластов. У деяких сферах народного господарства фенопласты можуть применятся.

Фенопласты, будучи представниками пластмас, що неспроможні проводити електричний струм і тепло (хоча у окремих випадках можна поліпшити ці якості електроі теплопроводным введенням у склад графіту чи порошкоподібних металлов).

Як усе матеріали органічного походження, фенопласты мають порівняно невисокою теплостойкостью. Їх експлуатаційна температура досі не перевищувала 100 — 120єС. Ця обставина стало значною перешкодою під час випробування фенопластов у промисловості. До недоліків слід віднести здатність поглинання ними води та набухання, що влечёт збільшення ж розмірів та зменшення механічної міцності. Тож у необхідних випадках варто використовувати матеріали з мінімальним водопоглощением або покриті водостойкими плёнками.

Фенопласты, як метали і пластмаси, чутливі до тривалим і знакопеременным навантажень. При тривалому зіткненні особливо із гарячою водою вироби з фенопластов виділяють певна кількість фенолу і формальдегіду. Тому фенопласты що неспроможні застосовуватися виготовлення харчової посуды.

Серйозним недоліком був частиною їхнього слабка светостойкость і запах, що пов’язані з вмістом у них певної кількості вільного фенолу. Окисляючи надворі феноли утворюють забарвлені сполуки. У результаті природний жовтуватий і ясно-коричневий квіти фенопластов переходить до плямистий червоно-коричневий. У зв’язку з цим вироби з фенопластов зазвичай офарблюються в коричневий і чорний цвета.

Відповідно до ГОСТ 5689–79 (Маси прессовочные фенольные. Технічні умови) визначаються такі марки фенопластов, які в таблице:

Позначення марки фенопласта складається з назви марки «фенопласт», позначення групи, смоли, наповнювача і кольору ще на відповідність до ОКП РБ. .

Відповідно до ГОСТ 5689–79 (Маси прессовочные фенольные. Технічні умови) визначаються такі показники якості декому видів фенопластов, які у цій таблиці: |Найменування |02−010−02|03−010−02|Сп1−342−0|Сп3−342−0|Э2−330−02|Э9−342−73|Э10−342−6| |показника | | |2 |2 | | |3 | |Коефіцієнт |2,8 |2,8 |2,6 |2,6 |4,0 |2,3 |2,1 | |ущільнення | | | | | | | | |Питома обсяг, |2,2 |2,2 |2,2 |2,2 |2,8 |2,2 |2,2 | |мл/г, трохи більше | | | | | | | | |Ударне вязкость|1,9−2,3 |2,1−2,8 |1,86 |2,5−3,0 |2,0−2,2 |2,41 |1,96 | |на зразках з | | | | | | | | |надрізом, кДж/м2| | | | | | | | |Що Руйнує |150−160 |150−170 |137 |145−165 |145−170 |147 |147 | |напруга при | | | | | | | | |стискуванні, Мпа | | | | | | | | |Відносне |0,6−0,8 |0,6−0,8 |- |1,4−2,1 |0,6−0,7 |2,2−2,5 |2,0−2,7 | |подовження при | | | | | | | | |розриві, % | | | | | | | | |Модуль упругости|(6,9−7,8)|(7,4−7,8)|(6,9−8,8)|(5,9−7,4)|(8,1−8,6)|(8,8−9,8)|(7,8−8,8)| |на вигині, Мпа |*103 |*103 |*103 |*103 |*103 |*103 |*103 | |Твердість, Мпа |245−294 |245/294 |196 |304−343 |294−243 |363−392 |294 | |Коефіцієнт |- |0,410−0,4|0,495−0,5|0,300−0,3|0,450−0,4|0,340−0,3|0,340−0,3| |тертя | |20 |00 |25 |60 |65 |70 | |Знос (по |- |5−6 |9−10 |26−27 |60−65 |4−5 |2−3 | |стали), мг/ч | | | | | | | | |Питома |1*1012 |1*1012 |1*1013 |5*1013 |5*1013 |1*1013 |1*1013 | |поверхове | | | | | | | | |електричне | | | | | | | | |опір, | | | | | | | | |Ом, щонайменше | | | | | | | | |Питома |1*1011 |- |- |- |- |- | | |объёмное | | | | | | | | |електричне | | | | | | | | |опір | | | | | | | | |Ом, щонайменше | | | | | | | | |Електрична |10 |14 |- |- |- |- |- | |міцність, | | | | | | | | |кВ/мм, щонайменше | | | | | | | | |Тангенс кута |0,03−0,05|0,20−0,30|0,06 |0,04−0,05|Не більш |0,02−0,03|0,02−0,03| |діелектричних | | | | |0,04 | | | |втрат при | | | | | | | | |частоті 106Гц | | | | | | | | |Диэлектрическая |6,0−9,0 |6,0−9,0 |10,2−10,8|5,0−6,0 |7,5−9,6 |8,2−8,9 |8,0−8,9 | |проникність | | | | | | | | |за частоти 50 Гц| | | | | | | | |Диэлектрическая |5,0−6,0 |4,5−8,0 |5,0−6,0 |4,0−5,0 |5,0−6,0 |5,4−5,5 |5,4−5,5 | |проникність | | | | | | | | |за частоти | | | | | | | | |106Гц | | | | | | | | |Маслостойкость |0,03 |0,03 |0,03 |0,03 |0,03 |0,03 |0,03 | |за 24ч, % | | | | | | | | |Бензиностойкость|0,05 |0,05 |0,05 |0,05 |0,05 |0,04 |0,04 | |за 24 год, % | | | | | | | | |Температура |-60 |-60 |- |- |- |- |- | |тендітності при | | | | | | | | |вигині, єС | | | | | | | | |Питома |1340−1382|1340−1382|2345 |1160 |1465−1507|12 885 |- | |теплоёмкость, | | | | | | | | |Дж/кг, при | | | | | | | | |20−30єС | | | | | | | | |Теплопроводность|0,21−0,23|0,21−0,23|0,16 |0,21 |0,21−0,23|0,42 |0,41 | |, Вт/м. До, при | | | | | | | | |20−30єС | | | | | | | | |Коефіцієнт |(4,5−5,3)|(4,6−5,3)|(3,5−4,0)|- |(4,6−5,3)|(5,0−7,0)|2,5*10−5 | |лінійного |*10−3 |*10−5 |*10−5 | |*10−5 |*10−5 | | |теплового | | | | | | | | |розширення, | | | | | | | | |1/град, при | | | | | | | | |30−150єС | | | | | | | | |Температуропрово|- |0,20*10−6|0,18*10−6|0,13*10−6|0,18*10−6|0,19*10−6|- | |дность при | | | | | | | | |20−25єС, м/с | | | | | | | | |Робоча |- |Від -50 до|От -60 до|От -50 до|От -60 до|От -50 до|От -50 до| |температура, єС | |+110 |+115 |+110 |+115 |+125 |+125 | |Коефіцієнт |- |(8−20)*10|(14−20) |14*106 |(20−40) |(10−15) |(4−8) | |в'язкості при | |6 |*106 | |*106 |*106 |*106 | |120єС, Па*с | | | | | | | | |Час |- |50−80 |120−150 |115 |120−140 |120−140 |110−140 | |отверждения при | | | | | | | | |170єС і | | | | | | | | |напруга | | | | | | | | |зсуву 5,9 Мпа, | | | | | | | | |з | | | | | | | | |Час витримки, |80 |70 |- |- |- |- |- | |з, трохи більше | | | | | | | | |Теплостойкость |- |- |130 |130 |- |- |- | |по Мартенсу, єС,| | | | | | | | |щонайменше | | | | | | | | |Водопоглощение, |- |- |55 |55 |- |- |- | |мг, трохи більше | | | | | | | | |Щільність, |1,45 |1,40 |1,40 |1,40 |1,37−1,42|1,85 |1,85 | |г/см3, трохи більше | | | | | | | | |Насипна |0,50 |0,45−0,75|0,50 |0,50 |0,30 |0,80 |0,80 | |щільність, | | | | | | | | |г/см3, щонайменше | | | | | | | | |Ударне в’язкість|- |3,3−6,0 |- |- |2,6−3,2 |- |- | |по Изоду, кДж/м2| | | | | | | | |Температура |- |140−170 |- |130−140 |135−140 |- |- | |деформації під | | | | | | | | |навантаженням в | | | | | | | | |повітряної середовищі | | | | | | | | |при напрузі | | | | | | | | |1,8 Мпа*с | | | | | | | | |Усадка, % |0,4−0,8 |0,4−0,8 |0,4−0,8 |0,4−0,8 |0,4−0,8 |0,4−0,8 |0,4−0,8 |.

Характеристика використовуваного сырья.

Основним сырьём щоб одержати фенопластов є феноли (зокрема замещённые), крезолы, ксиленолы і резорцин, і навіть формальдегід і фурфол. Фенолу — безкольорове кристалічний речовина з дуже характерною запахом, температура плавлення дорівнює 40,9єС, кипіння — 181,8єС, щільність — 1032 кг/м3. Домішки, наприклад вода і крезолы, значно знижують температуру плавлення фенолу. Водні розчини лугів легко розчиняють фенолу з освітою фенолятов. Фенолу розчиняється й у формаліні, этиловом спирті, диэтиловом ефірі, гліцерині, бензолі, скипидарі, жирних кислотах і їх ефірах. Хімічна активність фенолу при синтезі фенопластов визначається наявністю у його молекулі трьох рухливих атомів водню — двох ортоі самого в парастановищі до гидроксильной групі. Крезол має три ізомерні форми: 0-крезол (температура плавлення дорівнює 31єС, а кипіння — 191єС), м-крезол (температура плавлення дорівнює 12,2єС, а кипіння — 202,2єС), n-крезол (температура плавлення дорівнює 34,7єС, а кипіння — 201,9єС). Оскільки феноли приєднують формальдегід лише ортоі пара-положения до гидроксильной групі, найбільшої функціональністю має м-крезол, має три рухливих водневих атома і утворює як наслідок термореактивные олигомеры: проі n-крезолы, мають дві рухливих атома водню, утворюють термопластичные олигомеры. Ксиленолы перебувають у вигляді шести ізомерів. Технічний ксиленол — суміш ізомерів — в’язка масляниста рідина від коричневого до чорного кольору, з сильним неприємним запахом, температура кипіння дорівнює 200 — 220єС, щільність — 1040кг/см3, розчиняється в 10%-ном водному розчині щёлочи. Основними джерелами отримання ксиленола є крезольные фракції смол, які виникають при термічній обробці палив. Резорцин — біле кристалічний речовина, з температурою плавлення рівної 110,8єС, кипіння — 276,5єС. він розчинний у питній воді, спирті, диэтиловом ефірі і глицерине.

Характеристика технології виробництва продукции.

Фенопласты є продукти поліконденсації, утворювані внаслідок взаємодії фенолів і альдегідів. Освіта нерозчинних і неплавких продуктів поліконденсації досягається з допомогою реакцій отверждения (Отверждение — це доведення процесу поліконденсації до стадії, де досягаються необхідні властивості продукту), у яких відбувається змішування молекул. Ця реакція може проводиться на кілька стадій — до резита, тобто. продукту повного отверждения, чи до отримання частково отверждённого продукту. Процес поліконденсації залежить від наступних чинників, які істотно впливають на будову та властивості кінцевий продукт:. Функціональність і реакційна здатність вихідних фенолів;. Тип каталізатора;. Мольное співвідношення фенол: альдегид;. Тривалість і температура реакції;. pH реакційна середовище. При поліконденсації фенолів з альдегидами залежно від природи сировини й умов реакції можна отримати або термопластичные, або термореактивные смоли. Поликонденсацию будь-якої миті можна призупинити й за необхідності продовжити. Стадії поліконденсації класифікують по загальним властивостями фенопластов:. стадія, А — резолы чи новолаки, плавкі і нерозчинні;. стадія У — резолиты, ще формующиеся при нагріванні та найздібніші до набуханию;

. стадія З — резиты — кінцеві продукти поліконденсації, неплавкі, нерастворимые.

Зазвичай для фенолоальдегидных смол застосовують герметичні вакуумні реактори, сполучені з трубчастим холодильником і обладнані пристроєм для обігріву, анкерной мешалкой, термометром, манометром, оглядовим склом. Для збору отгоняемого під час поліконденсації дистиляту є збірника, у тому числі дистилят відводиться у загальну ёмкость. Реактори виготовляються з матеріалів, які мають хорошою теплопроводностью — мідь, леговані стали, нікель, сплави, леговані молібденом, і емальоване залізо. Поликонденсацию робити до однієї чи кілька стадій, у своїй можна змінювати кількість впроваджуються формальдегіду і каталізатора, і навіть регулювати рН під час реакції. Наприкінці поліконденсації після освіти емульсії смоли у питній воді проводять зневоднення і видалення низькомолекулярних чи летючих компонентів. Це слід проводити особливо ретельно. У цьому відбувається укрупнення молекул, що зумовлює підвищенню в’язкості та скорочення стадії У. Зневоднення проводять при зниженому тиску чи звичайних умови. Готові смоли (фенопласты) потім вивантажують з реактора в холодильні агрегати для затвердіння. Тверду смолу, має температуру плавлення 50 — 100єС, вивантажують з охолоджуючих пристроїв і завантажують в дерев’яні барабани чи мішки. Для отримання розчинів смол чи фенопластов в реактор наприкінці зневоднення вводять розчинник (етанол, метанол), та був розчином наповнюють бочки чи залізничні цистерни. Про закінчення поліконденсації часто судять по в’язкості, що є важливим показником його подальшої переработки.

Блок-схема технологічного процесу виробництва фенопластов:

|Каталізатор |.

Резолиты.

|Резиты |.

1. — перемішування в герметичному вакуумному реакторі з одночасним нагревом.

2. — поліконденсація в трубчатом холодильнику, збір дистиляту і відвід у загальну ємність (стадія А).

3. — зневоднення і видалення низькомолекулярних (летючих) компонентів (стадія В).

4. — затвердіння в холодильному агрегаті (стадія С).

5. -отримання растворов.

2.Динамика трудовитрат при розвитку технологічного процесу виробництва фенопласта.

Тж (x) = 2500/(17×2+4250) Tп (x) = 0.002×2+0.5.

1. Визначимо варіант розвитку технологічного процесу. І тому за наявними залежностям Тж (t) і Тп (t) побудуємо графік зміни витрат живого, минулого й сукупного труда.

[pic].

Исходя з поведінки кривих, варіант розвитку технологічного процесу буде ограниченным.

2. Виявимо характер розвитку технологічного процесу. У разі при економії живого праці з допомогою зростання минулого процес розвитку завжди має трудосберегательный характер.

3. У наявності обмеженого варіанта розвитку технологічного процесу встановимо час, куди такий розвиток доцільно (тобто. економічний межа накопичення минулого труда).

Тс (t) = Тж (t) + Tп (t) (Тс (t))/ = 0.

(2500/(17×2+4250)+0.002×2+0.5)/=0.

[pic].

4.Определим тип віддачі додаткових витрат минулого труда.

Тж (x) = 2500/(17×2+4250) Tп (x) = 0.002×2+0.5.

[pic].

При збільшенні Tп Тж зменшуватиметься. Отже тип віддачі - убывающий.

3.Уровень технології технологічного процесса.

Обмежений шлях розвитку називається раціоналістичним. Він пов’язані з зменшенням витрат живого праці з допомогою зростання витрат минулого труда.

Скористаємося моделлю раціоналістичного розвитку технологічного процесу: [pic], де Lпродуктивність живого праці, Bтехнологічна озброєність, Yрівень технологии.

Усі параметри у цьому співвідношенні є функціями витрат живої і минулого праці. [pic].

Дамо розрахунок параметрів технологічного процесу L, B, Y для моменту часу t = 3 года:

[pic].

З метою спрощення визначення кордону раціоналістичного розвитку рекомендується використовувати поняття відносного рівня, технології: Y* = Y/L = 1/Тп.

[pic].

Це означає, що раціоналістичне розвиток целесообразно.

4.Структура технологічного процесса.

Структура технологічного процесу будується за принципом «матрьошки», тобто. нижчі за ієрархією елементи структури є складовою більш високих. Отже, технологічний процес складається з технологічних операцій, які, своєю чергою, поділяються на технологічні і допоміжні переходи. Технологічні ж переходи включають робітники і допоміжні ходи. Тепер дамо графічне зображення структури технологічного процесса.

Пооперационная структура технологічного процесу виробництва фенопласта:

Предметні зв’язку (), тимчасові зв’язку ().

Структура операції поліконденсації процесу виробництва фенопласта:

Предметні зв’язку (), тимчасові зв’язку ().

Структура технологічного переходу операції поліконденсації виробництва фенопласта:

Предметні зв’язку (), тимчасові зв’язку ().

За характером технологічного циклу технологічний процес виробництва фенопласта є безперервним. Цей процес характеризується одночасним здійсненням і тимчасових робочих та допоміжних дій (вони совместны у часі, але рознесені у просторі). Саме з на цій причині такі процеси мають найвищої производительностью.

Укладання. Обсяг виробництва й переробки фенопластов дуже значний і продовжує зростати, хоча щодо темпів зростання виробництва ці матеріали поступаються деяких інших поликонденсационных і особливо полимеризационных пластмасс.

Переробкою фенопластов зайняті в усіх галузях народного господарства: хімічної промисловості, в машино-, приборо-, судно-, авиастроении.

Десятки тисяч робочих різних професій, бригадирів, майстрів створюють вироби з фенопластов. Головна їх завдання — забезпечити якість виробів при найвищої продуктивності. А ще спрямовані зусилля і діяти технологів, котрі розробляють прогресивні, інтенсивні технологічні процеси; і конструкторів, які створюють автоматично чинне устаткування, які зберігають час і звільняють робочого від важких нагрузок.

Розвиток промисловості фенопластов характеризується бурхливим зростанням. Якщо 20 роках виробництво фенопластов обчислювалася лише десятками тисяч тонн, на сьогодні воно наблизилася до 70 млн. тонн.

У нашій країні темпи зростання виробництва можна охарактеризувати такими даними: тоді як 1940 р випустили лише близько 24 тис. т, то 1990 — майже 40 тисяч тыс.т.

Безупинне розширення областей застосування фенопластов зумовлено їх перевагою проти іншими матеріалами їхньою високою економічної ефективністю використання в усіх галузях народного господарства: скорочуються капіталовкладення в промисловість та експлуатаційні витрати на матеріали, знижується вартість виробів та у багатьох випадках збільшується їх довговічність. Одна тонна пластмас заміняє, зазвичай, кілька тон металу. У водночас знижуються енергетичні витрати. Так, на виробництво і переробку пластмас потрібно нафти, як енергетичного сировини вп’ятеро менше, ніж того ж кількості алюмінію, й у 3 рази менше, ніж для жести.

1. А. У. Войчак «» Товарознавство промислового сировини й матеріалів «» Київ, 1989.

2. Бахман А., Мюллер До. «» Фенопласты «» М, 1978.

3. Архангельський Б. А. «» Пластичні маси. Довідкове посібник «» Л, 1961.

4. Р. І. Кутятин «» Пластичні є і товари побутової хімії «» М, 1982.

5. Є. А. Брацыхин «» Технологія пластичних мас «» Л, 1982.

6. «» Технологія найважливіших галузей промисловості «» під редакцією А. М. Гинберга М, 1985.

7. Никіфоров «» Технологія металів та інших конструкційних матеріалів «» Сп, 2000.

8. ТН ЗЕД РБ Мн, 1992.

9. ОКП РБ.

10. ГОСТ 5689–79 (Маси прессовочные фенольные. Технічні условия).

———————————;

Фенол.

Альдегид.

Резол новолаки.

Низькомолекулярні (леткі) компоненты.

Вода.

Резолиты.

Этанол.

Метанол.

Розчини смол чи фенопластов.

Перемішування фенолу і альдегіду що з катализатором.

Нагрівання компонентов.

Поликонденсация.

Зневоднення і видалення низькомолекулярних (летючих) компонетов.

Затвердевание.

Одержання растворов.

Допоміжний переход.

Подача суміші нагрітих компонентів в трубчастий холодильник.

Технологічний процесс.

Фізико-хімічне перетворення вихідного сырья.

Допоміжний переход.

Збір дистиляту і відвід в загальну ёмкость.

Допоміжний ход.

Рух розігрітою суміші компонентів по трубчатому холодильнику.

Робочий ход.

Дія холоду на розігріту суміш компонентов.

Допоміжний ход.

Рух дистиляту до виходу з трубчастого холодильника.

Показати весь текст

Заповнити форму поточною роботою