Огієнко Іван — український феномен

Реферат на тему:

Огієнко Іван ;

український феномен.

Іларіон, митрополит (Огієнко Іван Іванович) — визначний український учений, державний, громадський, релігійний діяч, педагог, мовознавець, літературознавець, історик, філософ, поет, редактор, видавець, автор першого повного канонічного перекладу українською мовою Біблії.

Народився 2 (15) січня 1882 року в містечку Брусилів Радомишльського повіту на Київщині (нині - районний центр Житомирської області). Помер 29 березня 1972 року у Вінніпезі (Канада), де й похований.

Освіту здобував у Київській фельдшерській школі (1896−1900), на історико-філологічному факультеті Київського університету Св. Володимира (1903;1909). 1915;1917 — приват-доцент цього універистету, 1917;1918 — професор Київського українського університету, що існував паралельно з універистетом Св. Володимира (згодом — Київський державний український університет).

У серпні 1918 року урядом гетьмана П. Скоропадського І. Огієнко призначається ректором щойно утвореного Кам" янець-Подільського державного українського університету. 4 січня 1919 року, при уряді Директорії, приступає до виконання обов’язків міністра освіти УНР з одночасним залишенням на посаді ректора, 15 вересня призначається міністром ісповідань, 15 листопада того ж року — Головноуповноваженим уряду УНР в Кам" янець-Подільському після евакуації уряду до Тарнова (Польща).

21 листопада 1921 року Іван Огієнко з дружиною і трьома малолітніми дітьми назавжди полишає Україну.

Під час перебування у Варшаві розгортає активну просвітницьку і видавничу діяльність: засновує науково-популярні щомісячники «Рідна мова» (1933;1939), «Наша культура» (1935;1937), приступає до видання 30-томної «Бібліотеки українознавства», тритомного збірника «Визволення України», пише й видає цілий ряд своїх наукових праць.

Після смерті дружини Домініки Данилівни (квітень 1937) професор Огієнко приймає рішення про чернечий постриг (9 жовтня 1940 року) й обирає ім'я Іларіона — на знак спадкоємності духовного подвигу першого митрополита Київського часів Ярослава Мудрого — митрополита Іларіона. 19 жовтня того ж року стає архієпископом, а 16 березня 1944;го — митрополитом Холмським і Підляським православної Варшавської митрополії.

У липні 1944 року у складі керівного духовенства Української православної церкви, що діяла на теренах Польщі, митрополит Іларіон покидає цю країну. Після кількох місяців митарств воєнними дорогами Західної Європи він опиняється у Швейцарії (30 квітня 1945), відновлює діяльність свого видавництва «Наша культура» і разом зі своїм спільником із Парижа Павлом Сомчинським налагоджує друк і поширення по Європі й Америці україномовних книжок. На запрошення православної громади собору Св. Покрови у Вінніпезі переїздить до Канади (16 вересня 1947), де починає працю священика при цій парафії. Під час роботи Собору Української православної церкви Канади (8−9 серпня 1951 року) Іларіона обирають предстоятелем цієї церкви — «митрополитом Вінніпегу і всієї Канади», де він залишався на цьому посту до своєї смерті. Митрополит Іларіон відновлює перервану воєнними діями в Європі активну наукову і видавничу діяльність. («народний християнський місячник «Слово Істини», «Віра й Культура» видає такі праці, як «Історія української літературної мови», «Українська церква за час Богдана Хмельницького», «Іконоборство», «Книга нашого життя на чужині» Ці та інші твори ученого містять у собі принципові для нашої науки концепції, заборонені раніше тоталітарним режимом, щодо тих проблем сучасного українознаства, з яких і сьогодні тривають наукові дискусії. Йдеться, зокрема, про концепцію виникнення і розвитку українського друкованого слова в контексті поширення друкарства у слов’янських народів, про українську приналежність створених на наших землях рукописних книжкових шедеврів періоду Х-ХІУ століть та концепцію виникнення і розвитку української мови, літератури, культури в цілому.

У 60-х роках справу видання колосальної Огієнкової спадщини перебирає на себе Товариство «Волинь» та Інститут дослідів Волині.

12 червня 1962 року здійснилася мрія життя митрополита Іларіона — з Лондонської друкарні на його вінніпезьку адресу було прислано розкішно виданий том — повний канонічний переклад українською мовою Біблії. Це був результат 40-річної праці українського вченого, яку доводилося виконувати у надзвичайно несприятливих житейських умовах.

Помер митрополит Іларіон після тяжкої і тривалої хвороби 29 березня 1972 року.

Відповідно до юридично офрмленого заповіту, здійсненого 15 квітня 1967 року, весь свій колосальний архів і книгозбірню він передав на зберігання Колегії Св. Андрія з тим, щоб із постанням вільної і незалежної України всю цільну колекцію переслати на Батьківщину. На сьогодні залишаються невиданими ряд наукових праць ученого, які в рукописах зберігаються у вінніпезькому архіві. Це тисячі несистематизованих, невичених сторінок: поезій, легенд, оповідань, драматичних п'єс, документально-публіцистичних життєписів.