Техніка педагогічного спілкування

Реферат на тему:

Техніка педагогічного спілкування.

План

1. Техніка педагогічного спілкування.

2. Педагогічний такт вчителя.

3. Навіювання в педагогічному процесі.

4. Невербальні засоби спілкування.

Педагогічний такт вчителя.

Вправа № 1. Прочитайте «Лист про педагогічну етику» В. О. Сухомлинського (Т.5.591−600) і дайте відповіді на запитання:

В чому полягає головна причина того, що сталося з дитиною? Чи згідні ви з Вірою Андріїв­ною? Що би ви вчинили на її місці? Які вимоги педагогічного такту були порушені вчителем ?

Вправа № 2. Проаналізуйте ситуацію: «Під час пояснення вчителя учень Сашко П. був неуважний, розмовляв з сусідом. Вчитель зупинив по­яснення матеріалу й викликав Сашка до дошки. Сашко відповів на поставлене вчителем запитання досить глибоко і вірно і чекав доброї оцінки. Але вчитель сказав: «Хотів поставати тобі «З», але, випадково, поставив тобі «4». Нехай вже так залишається. Не хочу псувати журнал.» .

Запитання: І. Якими мотивами керувався вчитель, коли він створював цю ситуацію? 2. Оцініть з позиції учня і класу діяльність вчителя. Відтворіть можливі монологи вчителя і учня.

З. Навіювання в педагогічному процесі.

Види навіювання і технологія їх застосування в педагогічному про­цесі наведені в таблиці.

Матеріал про техніку педагогічного навіювання можна взяти з книг: Шварц П. Е. Внушение в педагогическом процессе. — Пермь, 1991. Гл. 6−9. — С. 126−283- Практические занятия по психологии.- М.: Просвещение, 1972. — Задание 6. — С. 12.

Вправа № 1. Проаналізуйте ситуацію, визначте вид і методику навію­вання.

Клас навесні виїхав на екскурсію в ліс на беріг річки. Раптом «заво­дила» Петро вигукнув: «Хлопці, гей купатися !» Всі кинулися за ним. Вода холодна, місце незнайоме. Дії вчителя ?

Вправа № 2. Ситуація: Володя К., учень 8 класу, звичайно врівнова­жений, спокійний, непоганий учень сьогодні на уроці фізики нагрубив вчителю. Завдання: провести бесіду з ним (непряме навіювання).

Необхідно ознайомитися з технікою самонавіювання: сеанси прово­дяться щоденно, впродовж місяця, формули самонавіювання виголошу­ються ранком і перед засинанням (на один сеанс 2−3 фрази самонаказів). Формули виголошуються подумки або вголос, з глибокою вірою в їх дієвість, емоційно, стверджено. Кожна фраза виголошується багаторазово (від З до 10 разів) з повним зосередженням на її змісті. Якщо успіху не досягну­то за місяць, потрібно зробити перерву на 2 тижні, переглянути формули, виявити причини невдач і повторити заняття. Навіювання діє краще у стані релаксаці.

Вправа № 3. Формули самонавіювання для вироблення впевненості в собі: я впевнений в собі. При відповіді воля зібрана, як пружина. Я вивчив урок. Все буде добре.

Вправа № 4. Скласти формули самонавіювання для розпорядку дня, для подолання грубощів, нечесності тощо.

4) Невербальні засоби спілкування.

Класифікація: м і м і ка та п, а н т о м і м і ка.

1. Міміка вираз обличчя вчителя повинен відповідати зовнішній виразності впливу на людину. Для кращого розуміння виразу людського обличчя можна звернутись до розгляду основних 12 варіантів міміки людини, в яких зако­довано 42 типи її емоційного стану: а) байдужістьб) ворожістьв) весе­лістьг) сильна злість;

д) сумє) радістьж) погане самопочуттяз) злістьі) велика радістьк) глибокий сумл) скепсисм) скорбота.

2. Пантоміміка: жести, рухи тіла.

Жести: вказівні, символічні, емоційно-експресивні (радість, горе, байдужість…), оціночні. «Слова були відсутні, окремих поглядів або окли­ків не буломіміки, рухів, дій — теж. Але були очі, погляд. Це — пряме, безпосереднс відчуття в чистому вигляді, з душі - в душу, з очей — в очі або з кінців пальців, з тіла без видимих для зору дій. Нехай люди науки пояс­нюють нам природу цього невидимого процесу, я же можу говорити лише про те, що я сам відчуваю його в собі і як я користуюся цими відчуттями для свого мистецтва» (К. Станиславский. Собр. соч.: в 8 т. — М., 1954 -T.2. — С. 268).

B.I.Даль визначав обличчя людини як поєднання «вищих духовних дарів: «лоб — небесна любов, очі - розуміння, розумне співглядання, вухарозуміння і послух, ніс — розуміння добра, щоки — осягнення духовних іс­тин, рот — думка і учення, губи — духовна хвала, борода — зовнішність учення» (Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка. — Т.З. -С. 2 5 9).

Детальніше можна прочитати: 1. Обозов Н. Н., Щекин Г. В. Психоло­гия работы с людьми. — К.: Политиздат Украины, 1990.

2. Ньеренберг Д. И., Калеро Г. Х. Учись читать человека как книги // Экономика и орга­низация промышленного производства. — 1988. — № 2. 3. Печко Л. П. Эсте­тическая культура и воспитание человека. — М., 1991.

Вправи. І. Усвідомлення своєї невербальної поведінки.

№ 1. Привітання. Привітатися без слів (руками тощо) з товари­шами, рухаючись по колу і передаючи індивідуальне відношення та емоції. Аналіз вправи будується у відповідності замислу і реакції на сприйняту дію.

№ 2. Передаємо предмети. Невербально передати по колу уявний предмет. Той, кому він передається, повинен відповідно прийняти його і передати далі. При аналізі звертається увага на те, що розпізнавання предмету й аде­кватна реакція залежить від відкритості особистості, її уяви, емоційного настрою.

№ 3. Індивідуальна реакція.

Учень біля дошки виконав завдання. Реакція вчителя: 1. Спокійна:

" Все вірно." 2. Радісна: «Молодець'». 3. Приємне здивування результатом або осудабо співчуття, або іронічний осуд чи сарказм: «Прекрасно'» .

№ 4. Початок уроку: 1) організований (ви задоволені) — 2) неорганізова­ний (шум, крики) — ви здивовані- 3) входите в хороший клас- 4) говорите:

" Урока не буде, хворий вчитель…" - 5) входите вперше в клас.

II. Розвиток розуміння експресії психічного стану людини.

№ 5. Визначення емоційного стану через емпатію. Даються фотогра­фії. Охарактеризувати емоційний стан людини, поставивши себе в уявну ситуацію, визначити її зміст і почуття, що викликаються цими обставина­ми.

№ 6. «Хто це?»: Написати характеристику невербальної поведін­ки студентів групи. На занятті зачитати без вказівки адресату. Студенти визначають, чия це характеристика.

Література

1. Педагогічна майстерність / За ред. І.Зязюна.- К., 1997. — Розділ 7.

2. Основы педагогического мастерства / Под ред. И.Зязюна. — М., 1989. Раздел III.

3. Добрович Л. Б. Воспитателю о психологии и психогигиене общения.- М., 1987. -С. 19−2 1,68−74.

4. Кан-Калик В. А. Учителю о педагогическом общении. — М., 1987. -C.46−61, 101−105.

5. Леви В. Л. Искусство быть другим — М., 1986. С.83−93.

6. Сухомлинський В. О. Сто порад вчителю. Розмова з молодим дирек­тором школи / / Вибр.твори.: В 5 т.- К., 1977. Т.2, 4.

7. Учителю о педагогической технике / Под ред. А. И. Рувинского.- М., 1987.-С. 33−45.

8. Станиславский К. С. Работа актера над собой / / Собр.соч.: В 9 т-Mосква: Искусство, 1990.-T.3. — Ч, 2.-С.5−489.