Першочергові дії органів фінансового контролю на підконтрольному об"єкті (реферат)

Реферат на тему:

Першочергові дії органів фінансового контролю на підконтрольному об'єкті.

Чіткість і послідовність дій учасників фінансово-контрольного процесу, а особливо представників контролюючих органів, значною мірою впливає на організацію та прак­тичне його проведення.

З одного боку, дезорганізація в діях контролюючих органів негативно відображається на отриманих результатах, а з іншого — розгляд питань, пов’язаних з законодавчим врегу­лю­ванням дій представників контролюючих органів, більше спрямований протистоянню свавіллю з боку контролюючих суб'єктів. Найменші порушення вимог нормативно-правових актів сприяють визнанню таких дій протизаконними і надають право суб'єктам господарювання не допускати їх на підконтрольний об'єкт, оскаржувати дії та рішення, прийняті під час встановлення фактичних обставин справи, до вищих органів чи суду.

Законами та відомчими нормативно-правовими актами врегульовано порядок прове­дення контрольних заходів, але все ж таки на практиці існують деякі неузгодженості та зали­шаються законодавчо неврегульованими окремі дії, що стосуються здійснення фінан­сового контролю.

Основним моментам, пов’язаним з визначенням порядку вчинення контрольних дій при встановленні фактичних обставин справи на місці, приділяли значну увагу провідні вчені: Ровинський М. М., Митрофанов В. М., Білобжецький І.А., Крамаровський Л. М. Пізніше цими питаннями займалися Білуха М.Т., Усач Б. Ф. У сучасних публікаціях Бариніної-Закірової М.В., Труша І., Стефанюка І. продовжують досліджуватися питання, що стосуються порядку організації та проведення контрольних дій на підконтрольному об'єкті.

Ці праці присвячені порядку проведення фінансового контролю певними контролюю­чими суб'єктами, проте детально не досліджувались дії, виконання яких передбачено діючим законодавством після прибуття на підконтрольний об'єкт, але до фактичного вста­новлення стану справ суб'єктів господарювання.

У зв’язку з цим, на нашу думку, необхідно більш детально проаналізувати діяльність суб'єк­тів фінансового контролю, що здійснюється першочергово на стадії встановлення фактичних об­ставин справи на місці, та розкрити головні моменти, на які потрібно звер­нути увагу пред­став­никам підконтрольних об'єктів з метою попередження свавілля та вчинення несан­кціо­но­ва­них контрольних заходів. При цьому, проаналізувавши зако­но­давство, пропонуються власні шля­хи її врегулювання.

Як відомо, основним завданням фінансового контролю є встановлення фактичних обста­вин справи, співставлення їх з нормами чинного законодавства і, у випадку встанов­лення невідповідності, своєчасного вжиття відповідних заходів щодо покращання стану справ. Контроль повинен стати на лише мірою примусу, але і засобом надання практичної допомоги щодо покращання фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Встановлення фактичних обставин справи відбувається безпосередньо на підприєм­стві в два етапи. Першим є етап, який передує безпосередньому встановленню обставин справидругий — безпосередньо пов’язаний з дослідженням обставин справи, або, іншими словами, «переддослідницький і дослідницький» [12, с. 82].

Перш ніж контролюючий суб'єкт перейде до безпосереднього встановлення дійсного стану справ, він зобов’язаний обґрунтувати законність проведення контролю шляхом вчинення відповідних дій та пред’явлення відповідних документів.

Переддослідницький етап характеризується діями, направленими на створення нале­жних умов для подальшої організації контрольної роботи на даному об'єкті. Починається він з моменту прибуття контрольної групи (контролера) на підконтрольне підприємство, установу чи організацію. При цьому представники контролюючого органу зобов’язані пред’явити свої службові посвідчення та інші документи.

У свою чергу, керівнику суб'єкта господарювання при перевірці службового посвід­чення осо­бливу увагу слід звернути на термін його дії, назву органу, що його видав, підпис, печатку та прізвище, ім'я та по батькові контролера, його посаду та звання.

Так, для працівників державної податкової служби встановлено такі вимоги до фото­графії: «Обличчя, зображене на знімку, повинно бути без головного убору, чоловік — з краваткою» [1].

Коли ж працівник податкової служби (чоловік) пред’являє службове посвідчення з фотографією, на якій він без краватки, то таке посвідчення не відповідає вимогам щодо його за­­пов­нення, а значить не є дійсним [13, с. 1].

Наступним документом, який дає право на здійснення контрольних заходів є посвід­чення на перевірку, яке повинно бути оформлене на бланку органу фінансового контро­лю, завірене гербовою печаткою та підписане керівником органу фінансового контролю або його заступником.

Посвідчення видається на кожного перевіряючого, який бере участь у проведенні контролю і обов’язково реєструється в спеціальному журналі обліку.

При проведенні планової перевірки органами державної податкової служби посвід­чення підписується керівником податкового органу або його заступником, при позапла­новій — тільки керівником податкового органу [4].

Відповідно до пункту 3.16 Інструкції про організацію проведення ревізій і перевірок органами державної контрольно-ревізійної служби України № 121 [2], посвідчення підпи­сується керівником даного органу або його заступником.

Форма офіційних розпорядчих документів на проведення контрольних заходів розроб­ляється і затверджується кожним міністерством, іншим центральним органом виконавчої влади самостійно з дотриманням вимог чинного законодавства.

Наприклад, форма посвідчення на перевірку, що проводиться працівниками органів державної податкової служби, затверджена розпорядженням Державної податкової адміні­страції України «Про посвідчення на перевірку» від 20 травня 1997 року № 89-р [8], в якому зазначається назва податкового органупосада, прізвище, ім'я та по батькові осо­би, яка проводитиме перевіркуперелік об'єктів і документів, що підлягають конт­ролючас дії посвідчення. Посвідчення підписується начальником відповідної Державної податкової ад­міністрації чи інспекції або його заступником і скріплюється печаткою.

Проведений аналіз показує, що при прийнятті даного розпорядження не було дотри­мано вимог щодо його реєстрації в Міністерстві юстиції України та опублікування в офіційних друкованих виданнях, а тому не виключено, що його виконання не має обгрун­тованих на те підстав.

Контрольні заходи повинні проводитися лише з відома керівництва суб'єкта госпо­дарювання. Як зазначено в листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва «Щодо проведення перевірок органами державної подат­кової служби» від 08.08.2002 року № 2−221/4371 [11], співробітники державної податко­вої служби без присутності директора підприємства (наприклад, відрядження, хвороба) мають право розпочати, в межах чинного законодавства, проведення перевірки. Тобто для контролюючих суб'єктів важлива не присутність керівника підконтрольного об'єкта, а лише факт його повідомлення про проведення контрольних дій.

В абзаці 3 пункту 10 Стандарту — 3 [9] представникам контролюючих органів надано право, в окремих випадках, розпочинати контрольні заходи без належно оформлених на те документів. При цьому зазначено, що у разі неможливості в день, визначений початком проведення контрольних заходів, ознайомити керівництво суб'єкта господарювання з офіцій­ними розпорядчими документами на проведення контрольних заходів, службові особи невідкладно інформують про це керівника суб'єкта державного фінансового конт­ролю, який приймає відповідне рішення.

Разом з тим, у цьому нормативному акті взагалі не згадується про те, що службовим осо­бам органів державного фінансового контролю забороняється розпочинати прове­дення контрольних заходів без відповідних документів, що дають право на проведення контролю, як і про те, що суб'єкт господарювання має повне право не допускати контро­лерів на підприємство для проведення контролю у випадку відсутності документів на проведення контролю.

Виникає замкнене коло: одночасно дозволяється розпочинати контрольні заходи без відповідних документів і в той же час такі дії забороняються.

Суб'єкт підприємницької діяльності може зобов’язати контролюючих суб'єктів зро­бити відповідний запис у журналі реєстрації перевірок. Ведення таких журналів реко­мендовано Указом Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприєм­ницької діяльності» від 23.07.98 р. № 817/98 [5] з метою недопущення несанкціонованих перевірок. Порядок ведення журналів регулюється Порядком ведення журналу реєстрації перевірок, затвердженого наказом Державного комітету України з питань розвитку під­приєм­ництва від 10.08.98 р. № 18 [3].

Про необхідність ведення журналу реєстрації перевірок повинен вирішити сам суб'єкт господарювання.

Журнал реєстрації перевірок ведеться за місцем здійснення підприємницької діяль­ності. Представник контролюючого органу перед початком перевірки, на вимогу керівни­ка суб'єкта господарювання, повинен обов’язково зробити запис у журналі такого змісту: мета і характер перевіркиназва організації, що здійснює перевіркупрізвище, ім'я, по батькові особи, яка здійснює перевіркуномер службового посвідчення та посада особи, яка здійснює перевіркудата видачі та номер направлення або припису щодо здійснення перевіркистрок проведення перевіркипідпис особи, яка здійснює перевірку.

Суб'єкт підприємницької діяльності має право перевірити наявність відповідних повноважень особи, яка здійснює перевірку, до її початку, в тому числі зателефонувавши до відповідного контролюючого органу.

Ведення журналу для суб'єктів господарювання не є обов’язковим, але якщо він є в наявності, то відмова представника контролюючого органу від запису в ньому служить підставою для недопущення його до проведення перевірки. Дане питання врегульоване також у листі Головного контрольно-ревізійного управління України «Про порядок прове­дення ревізій і перевірок органами державної контрольно-ревізійної служби України» від 18.02.2002 № 13−14/1−128 [7], в якому чітко зазначено, що суб'єктам підприємницької діяльності рекомендується ведення журналу, проте відмова представ­ника контролюючого органу від підпису в журналі є підставою для недопущення його до проведення перевірки.

Керівники підконтрольних об'єктів, приймаючи рішення про недопущення представ­ників контролюючого суб'єкта до проведення контролю, повинні перевірити всі доку­менти, що їм пред’являються, та впевнитися в неправомірності дій контролюючих суб'єк­тів, ад­же перешкоджання законному здійсненню повноважень з контролю дозволяє остан­нім зас­то­со­ву­вати до таких суб'єктів господарювання відповідні санкції.

Про факт такої відмови суб'єкт підприємницької діяльності повідомляє письмово у триденний строк контролюючому органу, в якому працює такий представник.

У ряді випадків важко довести неправомірність дій представника контролюючого орга­ну, який відмовився зробити запис у журналі, якщо такий журнал ведеться за невстановленою формою.

На нашу думку, одним із важливих моментів при підготовці до проведення контроль­них дій є те, що право на проведення планової виїзної перевірки суб'єктів підприємни­цької діяльності надається лише в тому випадку, коли їм не пізніше ніж за десять календар­них днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення з зазначенням дати її проведення.

У листі Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 18.03.2002 № 06−10/138 [6] зазначено, що це правило застосовується до порядку проведення планових перевірок усіх суб'єктів підприємницької діяльності.

При проведенні позапланової перевірки, за наявності підстав, закріплених у пункті 3 Указу Президента «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» від 23 липня 1998 ро­ку № 817/98 та деталізованих у листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва «Щодо правомірності проведення позапланових перевірок ор­га­на­ми державної податкової служби» від 04 грудня 2001 року № 2−222 /7213 [10], контролюючий ор­ган не повинен надсилати суб'єкту підприємницької діяльності попередження про про­ве­ден­ня позапланової виїзної перевірки, що підтверджено в листі [11]. Ця обставина сприяє ра­птовості проведення таких дій.

Після виконання всіх вищезазначених дій керівник підприємства знайомить членів контрольної групи з керівниками структурних підрозділів, з якими вони безпосередньо будуть спілкуватися під час проведення контролю. На видному місці, наприклад дошці оголошень, може вивішуватися оголошення про проведення контролю, місце знаходження і час роботи контрольної групи, якій надається місце та створюються відповідні умови для роботи. Зрозуміло, що ізольоване приміщення виділяється не завжди і контрольні заходи доводиться проводити поряд з працівниками, які, крім виконання безпосередньо власних обов’язків, співпрацюють з представниками контролюючих органів.

Певну частину часу контролюючі суб'єкти витрачають на ознайомлення з діяльністю суб'єкта господарювання, що може послужити необхідністю внесення змін до програми та плану проведення контрольних заходів. На цьому етапі конкретизуються джерела інформації, методичні прийоми контролю.

Безсумнівно, з впевненістю можна сказати, що бездоганно складена програма є запорукою успішного проведення контролю. Але жодна програма не може передбачити питання, що можуть виникнути на місці під час здійснення фінансового контролю.

У цілому, можна зробити висновок, що переддослідницький етап створює умови для якісного здійснення контрольного процесу і, закінчивши всі дії, пов’язані з ним, контроль­на група приступає до виконання програми, тобто до фактичного встановлення стану справ на підконтрольному підприємстві.

На керівника контрольної групи чи контролера, який самостійно проводить фінан­совий контроль, покладена велика відповідальність за дії під час проведення контролю, адже будь-які незначні порушення в оформленні документів, що надають право на прове­дення контрольних заходів або невчинення обов’язкових дій, що передують безпосеред­ньому дослідженню фактичних обставин справи, призводить до порушення основного принципу діяльності державних органів — законності.

Підсумовуючи вищевикладене, необхідно зазначити, що з метою створення єдиних норм з організації контрольних дій необхідно заборонити проведення контрольних заходів без належно оформлених документів незалежно від причин, які могли перешкодити своє­часній їх підготовцірозробити і затвердити єдину форму посвідчення на проведення конт­рольних заходів для всіх контролюючих суб'єктівврегулювати питання щодо веден­ня журналів реєстрації перевірок.

Прозорість законодавства та закріплення положень щодо організації проведення контрольних заходів в єдиному нормативно-правовому акті лише захистить суб'єктів госпо­дарювання від неправомірних дій органів фінансового контролю та зміцнить дисципліну в системі контролюючих органів.

Література:

1. Інструкція про порядок видачі, зберігання та знищення посвідчення посадової осо­би органів державної податкової служби: затверджено Наказом Головної державної по-даткової інспекції України від 21.06.96 р. № 55 // Комп’ютерно-правова система «Ліга Закон» .7: www.liga.kiev.ua.

2. Інструкція про порядок проведення ревізій і перевірок органами державної конт­рольно-ревізійної служби в Україні: затверджено Наказом Головного контрольно-реві­зійного управління України від 03.10.97 р. № 121 // Офіційний вісник України. — 1997. — № 44. — Ст. 265. (зі змінами, внесеними наказами Головного контрольно-ревізійного управ­ління від 04.10.99 р. № 88) // Офіційний вісник України. — 1999. — № 45. — Ст. 2248, від 29.11.2000 р. № 95 // Офіційний вісник України. — 2000. — № 50. — Ст. 2179.

3. Порядок ведення Журналу реєстрації перевірок: Затверджено Наказом Дер­жавного комітету України з питань розвитку підприємництва від 10.08.98 р. № 18 // Офіцій­ний вісник України. — 1998. — № 40. — Ст.1501.

4. Про взаємодію між підрозділами органів державної податкової служби України при організації документальних перевірок юридичних осіб: Затверджено Наказом Дер­жав­ної податкової адміністрації України від 04.06.2002 р. № 263 // Податки та бухгал­терський облік. — 2002. — № 65.

5. Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності: Указ Президента України від 23.07.1998 р. № 817/98 // Урядовий кур'єр. — 1998. — № 143.

6. Про порядок проведення податкових перевірок: Лист Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 18.03.2002 р. № 06 — 10/138 // Бухгалтер. — 2002. — № 15.

7. Про порядок проведення ревізій і перевірок органами державної контрольно-реві­зійної служби України: Лист Головного контрольно-ревізійного управління України від 18.02.2002 р. № 13−14/1−128 // Бухгалтер. — 2002. — № 15.

8. Про посвідчення на перевірку: Затверджено Розпорядженням Державної подат­ко­вої ад­міністрації України від 20.05.1997 р. № 89-р // Головбух. — 2002. — № 46.

9. Стандарт державного фінансового контролю за використанням бюджетних кош­тів, державного і комунального майна — 3: Затверджено Наказом Головного контрольно-ре­­візійного управління України від 09.08.2002 р. № 168 // Офіційний вісник України. — 2002. — № 38. — Ст.1803.

10. Щодо правомірності проведення позапланових перевірок органами державної податкової служби: Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 04.12.2001 р. № 2 — 222 /7213 // Бухгалтерская газета. — 2002. — № 7.

11. Щодо проведення перевірок органами державної податкової служби: Лист Дер-жавного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 08.08.2002 р. № 2−221/4371 // Податки та бухгалтерський облік. — 2002. — № 85.

12. Белуха Н. Т. Теория финансово-хозяйственного контроля: Учебник. — К.: Вища шк., 1990.

13. Оненко Елена. Как противостоять произволу проверяющих // Частный предприни­ма­тель. — 2001. — № 19(39). — С. 1.