М «язова система. 
Будова і скорочення м» язів. 
Класифікація скелетних м"язів

Реферат на тему:

М’язова система. Будова і скорочення м’язів. Класифікація скелетних м’язів

М’язова система. Будова і функції м’язів

М’язи становлять основний об'єм тіла і більшу частину його маси. Вони поділяються на три типи: поперечно-смугасті скелетні м’язи, гладкі мимовільні м’язи і серцевий м’яз. Усім м’язам властиві: збудливість, провідність і здатність скорочуватися та розслаблятися, повертаючись до попереднього стану. Провідність — це здатність м’яза проводити нервові імпульси, збудливість і скоротливість м’яза визначаються центральною нервовою системою.

Типи м’язових волокон:

1 — посмуговані- 2 — гладенькі- 3 — серцеві.

Посмугована м’язова тканина.

Серцева м’язова тканина

Для гладкої м’язової тканини характерна спонтанна активність — здатність до скорочення за відсутності прямих подразників або під впливом імпульсів від автономної нервової системи. Гладкі м’язи розміщені у стінках усіх внутрішніх органів і кровоносних судин. Наприклад, вони забезпечують проходження їжі через травний тракт, фокусування зору, зміну тонусу артерій. Серцевий м’яз є унікальний за структурою завдяки розгалуженням взаємозв'язків між його клітинами.

Скелетні м’язи ми можемо свідомо скорочувати і розслаблювати. Переважна більшість їх з'єднується з кістками. Усі м’язи тулуба і кінцівок утримуються в стані часткового скорочення, — м’язовому тонусі, за допомогою імпульсів від спинного мозку. Якщо м’яз втрачає іннервацію (нервове забезпечення) на декілька місяців, то його маса зменшується. М’язи травмуються частіше але здатні швидко відновлюватися.

Скелетних м’язів є понад 600. Разом з кістками ці м’язи забезпечують людину життєвою силою, що дає їй змогу рухатися. Ці м’язи переважно прикріплені до однієї кістки, перекинуті через суглоб і прикріплені до іншої кістки. Багато м’язів мають декілька точок початкового і кінцевого прикріплення.

Будова і скорочення м’язів

Скелетні м’язи складаються з щільно укладених груп довгастих клітин — м’язових волокон, оточених своєрідним «футляром» зі сполучної тканини. М’язові волокна утворені тоншими волокнами — міофібрилами. Кожна міофібрила складається із товстих і тонких міофіламентів. Чергування міофіламентів цих двох типів надає волокнам скелетних м’язів поперечної смугастості. У розслабленому м’язі товсті і тонкі міофіламенти лише дещо перекривають один одного. Коли м’яз скорочується, товсті волокна ковзають між тонкими, подібно до переплетених пальців. Внаслідок цього вкорочуються міофібрили і м’язові волокна — м’яз скорочується Численні капіляри пронизують сполучну тканину забезпечуючи надходження великої кількості кисню і глюкози, що потрібні для скорочення м’язів. У сполучній тканині також проходять лімфатичні судини та нерви.

Будова м’яза:

1 — м’яз- 2 — пучки- 3 — перимізій- 4 — капіляр- 5 — м’язові волокна- 6 — міофібрила- 7 — смуга Z- 8 — саркомер- 9 — тонкий міофіламент- 10 — тропоміозин- 11 — актин- 12 — товстий міофіламент- 13 — хвіст молекули міозину- 14 — голова молекули міозину.

М’язові волокна утворюють активну частину — черевце — найтовстішу середню частину м’яза, що переходить у пасивну частину — сухожилки, якими м’язи прикріплюються до кісток. Один із сухожилків м’яза є місцем його початку, другий — місцем прикріплення.

Скелетні м’язи завдяки своїй будові скорочуються від стимуляції нервовими імпульсами, тягнучи частину скелета у напрямку скорочення. Через те, що м’язи можуть лише тягнути, а не штовхати, вони розміщені на протилежних поверхнях частин скелета. Тому рух, спричинений однією групою м’язів завжди можна нейтралізувати протилежною їй групою м’язів.

Класифікація скелетних м’язів

М’язи розрізняють за різними ознаками: положенням в тілі людини, формою, функціями, відношенням до суглобів, місцем прикріплення та.

іншими ознаками. Проте найбільше практичне значення мають класифікації м’язів за формою і функціями, які вони виконують.

За формою м’язи розрізняють довгі, короткі, широкі і колові. Довгі м’язи розміщені переважно на кінцівках, короткі - між окремими хребцями і ребрами, широкі - на тулубі, а колові - навколо отворів (ока, рота та ін.). У людини також є м’язи веретеноподібної, квадратної, ромбоподібної, трикутної, пірамідальної, зубчастої та інших форм. Отже, форма м’язів є дуже різноманітною і вона тісно зв’язана із їх функціями.

За функціями м’язи розрізняють згиначі, розгиначі, відвідні, привідні, піднімачі, пронатори (обертають кінцівку до середини), супінатори (обертають кінцівку назовні) тощо.

Література:

1. Donatelle R. J., Davis L. G. Acces to Health. — New Yorк, 1995. — 708 p.

2. Hanh D. B., Payne W. A. Focus on Health. — New York: Mosby., 1997. — 466 p.

3. The Secondary Comregensive School Health. Chelenge. Volum One: Promotion Health Through Educaition. Peter Cortese and Kathleen Middleton, ed., 1994. — 554 p.

4. Williams B.K., Knight S.M. Healthy for life: wellness and the art of living. — Brooks /Cole Publishing Company, 1994. — 1620 p.

5. Антропова М. В. Гигиена детей и подростков. — М.: Медицина, 1982.

6. Билич Г. Л., Назарова Л. В. Основы валеологии. — Спб.: «Водолей», 1998. — 560 с.

7. Бисярина В. П. Анатомо-физиологические особенности детского возраста. — М.: Медицина, 1968.

8. Валеология. Справочник школьника / Cост. Н. Зотова. — Донецк: ПКФ «БАО», 1999. — 448 с.

9. Валеологія (інформ.-метод. збірник). — К.: Т-во «Знання» України, 1996. — 336 с.

10. Галантюк С.І., Феник С. Й., Страшнюк Н. М., Грубінко В.В. Педагогічна практика з шкільної гігієни. Методичні рекомендації до виконання самостійних завдань з шкільної гігієни — Тернопіль: ТДПУ, 2000. — 29 с.

11. Гальперин С. И. Физиологические особенности детей. — М.: Просвещение. — 1965.

12. Гигиена детей и подростков (Под ред. Г. Н. Сердюковской и А.Г. Сухарева). — М.: Медицина. — 1986.

13. Голоток А.І., Волосянко Р. П., Неделько В. П. Оціночні таблиці фізичного розвитку школярів Західного регіону України (методичні рекомендації). — Івано-Франківськ- 1987.

14. Грушко В. С. Здоровий спосіб життя. — Тернопіль: СМП «Астон», 1999. — 368 с.

15. Давиденко І.М. Практикум з шкільної гігієни і фізичних вправ. — К.: Вища школа, 1969.

16. Давиденко І.М., Калошин В. О. Практикум з гігієни шкільної і фізичних вправ. — К.: Вища школа. — 1969. — 184 с.

17. Державні тести і нормативні оцінки фізичної підготовленості населення України / За ред. М.Д.Зубалія. — 2-е вид., перероб. і доп. — К., 1997. 36 с.

18. Дубогай О. Д. Щоденник здоров’я зміцнення. — К.: СП «Сплайн», 1998. — 60 с.

19. Ермолаев Ю. А. Возрастная физиология. — М.: Высшая школа. — 1985. — 384 с.

20. Если хочешь быть здоров: Сборник / Сост.А. А. Исаев. — М.: ФиС, 1998. — 352 с.