Конвенція ООН про права дитини, короткий виклад прав, гарантованих Конвенцією про права дитини (реферат)

Реферат на тему:

Конвенція ООН про права дитини, короткий виклад прав, гарантованих Конвенцією про права дитини КОНВЕНЦІЯ ООН ПРО ПРАВА ДИТИНИ Спрощений варіант Метою цієї Конвенції є встановлення стандартів для захисту дітей від зневаги та образ, з якими вони стикаються до певної міри щодня з усіх країнах. В ній беруться до уваги різні культурні, політичні та економічні особливості держав. На першому плані в цьому документі стоять інтереси самої дитини. Права, викладені в Конвенції, умовно можна поділити на три частини.

Забезпечення: право володіти певними речами, отримувати певні пос­луги та мати доступ до того й того (мова йде про ім'я та громадянство, медичний догляд, освіту, відпочинок та ігри, опікування інвалідами та сиротами);

Захист: право бути захищеним від дій, що завдають шкоди дитині (на­приклад, від розлучення з батьками, залучення до воєнних дій, комерційної чи сексуальної експлуатації, фізичного чи психічного знущання);

Участь: Дитина має право бути почутою, коли приймають рішення, що стосуються її життя. Підростаючи, дитина повинна мати дедалі більше можливостей брати участь у житті суспільства, готуватися до самостійного життя (наприклад, користуватися свободою думки та слова, вибору куль­тури, релігії та мови).

Преамбула Преамбула задає тон, у якому будуть інтерпретовані 54 статті Конвенції. Тут згадуються основні документи ООН, які передували Конвенції і які мають пряме відношення до дітей, оскільки в них вказано на важливість сім'ї для гармонійного розвитку дитини, важливість спеціальної охорони та опікування, в тому числі належного правового захисту як до народження, тдк і після нього, а також на важливість традиційних і культурних цінностей кожного народу для розвитку дитини.

Стаття 1: Визначення (дефініція) дитини Дитиною є кожна людська істота до досягнення нею 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до такої дитини, вона не досягає пов­ноліття раніше.

Стаття 2: Принцип недискримінації.

Кожна дитина повинна бути наділена всіма правами без дискримінації. Всі діти без винятку повинні перебувати під захистом держави. Держава має обов’язок захищати дитину від усіх форм дискримінації.

Стаття 3: Якнайповніше забезпечення інтересів дитини У всіх діях щодо дітей першочергова увага повинна приділятися якнай­повнішому забезпеченню інтересів дитини.

Стаття 4: Здійснення прав Обов’язок держави — забезпечити здійснення прав дитини, викладених у цій Конвенції.

Стаття 5: Права та обов’язки батьків, сім'ї та громади Держава повинна поважати право батьків та сім'ї на виховання дитини.

Стаття 6: Життя, виживання та розвиток Дитина має право на життяобов’язком держави є забезпечити вижи­вання та розвиток дитини.

Стаття 7: Ім'я та громадянство З моменту народження дитина має право на ім'я і набуття громадянства, а також право знати своїх батьків і право на їхнє піклування.

Стаття 8: Збереження ідентичності.

Держава зобов’язана допомогти дитині відновити свою ідентичність, якщо дитина була незаконно її позбавлена.

Стаття 9: Принцип нерозлучення з батьками Дитина має право підтримувати контакти зі своїми батьками у випад­ку розлучення з ними. Коли таке розлучення спричинене затриманням, ув’язненням чи смертю когось із батьків, держава повинна надати дитині чи батькам інформацію щодо місця перебування відсутнього члена сім'ї.

Стаття 10: Возз'єднання сім'ї.

Прохання про виїзд із країни чи в'їзд до неї з метою возз'єднання сім'ї повинні розглядатися гуманним чином. Дитина має право підтримувати ре­гулярні контакти з обома батьками, якщо ті живуть у різних країнах.

Стаття 11: Незаконні переміщення та неповернення дітей Держава повинна вживати заходів для боротьби з викраденням дітей партнером чи третьою стороною.

Стаття 12: Висловлення поглядів Дитина має право на висловлення своїх поглядів і на те, що її погляди братимуться до уваги.

Стаття 13: Свобода на самовираження та інформацію Право шукати, отримувати та передавати інформацію в різних формах, у тому числі у мистецькій, письмовій чи друкованій формах.

Стаття 14: Свобода думки, совісті та релігії.

Держави повинні поважати права та обов’язки батьків спрямовувати розвиток дитини у сфері її думки, совісті та релігії відповідно до здібнос­тей дитини, які розвиваються.

Стаття 15: Свобода асоціацій Дитина має право на свободу асоціацій та мирних зборів.

Стаття 16: Особисте життя, честь, гідність Жодна дитина не може бути об'єктом втручання в здійснення її права на особисте і родинне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції.

Стаття 17: Доступ до інформації та засобів масової інформації.

Дитина повинна мати доступ до інформації з різноманітних джерелслід заохочувати засоби масової інформації приділяти особливу увагу мен­шинам, а також захистові дитини від шкідливих для неї матеріалів.

Стаття 18: Батьківська відповідальність Обоє батьків несуть відповідальність за виховання дитини. Держава повинна надавати батькам належну допомогу у вихованні дітей.

Стаття 19: Насильство та недбале поводження (з боку сім'ї чи опі­кунів) Держава має обов’язок захищати дітей від усіх форм насильства. Сюди входять соціальні програми та інші форми боротьби проти жорстокого по­водження з дитиною.

Стаття 20: Догляд за дитиною в разі відсутності батьків Законодавство повинно гарантувати право дитини на догляд в разі від­сутності батьків, причому держава, забезпечуючи таке право, зобов’язана належним чином враховувати етнічне походження, релігійну і культурну належність і рідну мову дитини.

Стаття 21: Всиновлення Держави повинні забезпечити, щоб питанням усиновлення дитини зай­малися лише компетентні органи. Всиновлення в іншій країні може братися до розгляду, однак вирішити це питання необхідно на національному рівні.

Стаття 22: Діти-біженці.

Діти-біженці потребують спеціального захисту. Держави повинні співпрацювати з міжнародними компетентними організаціями в питанні захисту такої дитини та допомагати дітям, що відлучені від своїх родин, віднайти їх.

Стаття 23: Діти-інваліди Діти-інваліди мають право на особливе піклування та освіту, щоб мати змогу вести в суспільстві гідне і повноцінне життя.

Стаття 24: Охорона здоров’я Дитина має право на послуги системи охорони здоров’я і на засоби ліку­вання хвороб та відновлення здоров’я, а також на посту нову заборону тра­диційних методів лікування, які негативно впливають на здоров’я дитини.

Стаття 25: Періодичний перегляд опікунства Дитина, яка віддана під опіку, захист чи лікування, має право на періо­дичний перегляд якості такого піклування.

Стаття 26: Соціальне забезпечення Дитина має право на соціальне забезпечення.

Стаття 27: Рівень життя Батьки несуть відповідальність за надання дитині належних умов жит­тя, потрібних для її розвитку, навіть тоді, коли один із батьків живе поза межами країни проживання дитини.

Стаття 28: Освіта Держава визнає право дитини на безкоштовну початкову освіту, до­ступність професійного навчання та дбає про зниження кількості учнів, які залишили школу.

Стаття 29: Мета навчання Освіта повинна бути спрямована на розвиток дитини та її талантів, під­готовку до самостійного життя, виховання поваги до прав людини, а також до культурних та національних цінностей країни, в якій дитина проживає, а також цінностей інших народів.

Стаття 30: Діти національних меншин та корінного населення Дитина, яка належить до якоїсь національної меншини чи до корінного населення, має право виховуватися у своїй культурі, а також послуговува­тися рідною мовою.

Стаття 31: Відпочинок і дозвілля Дитина має право брати участь в іграх і розважальних заходах та брати участь у культурному житті і займатися мистецтвом.

Стаття 32: Економічна експлуатація Дитина має право на захист від експлуатації та шкідливих для її здоров’я видів робіт.

Стаття 33: Наркотичні та психотропні речовини Держава повинна захищати дитину від незаконного вживання нарко­тичних засобів та психотропних речовин, не допускати використання дітей у виробництві таких речовин та торгівлі ними.

Стаття 34: Сексуальна експлуатація Держава повинна захищати дитину від сексуальної експлуатації, зок­рема від проституції та використання дітей у виробництві порнографічної продукції.

Стаття 35: Викрадення, торгівля та контрабанда Держава зобов’язана не допускати викрадення дітей, торгівлі чи конт­рабанди ними.

Стаття 36: Інші форми експлуатації.

Держави зобов’язані захистити дітей від усіх форм експлуатації.

Стаття 37: Тортури, смертна кара, позбавлення свободи Держава має обов’язок піклуватися про дітей, що перебувають в ув’яз­ненні.

Стаття 38: Збройні конфлікти Держава повинна забезпечити, щоб діти до 15 років не брали прямої участі у воєнних діях. Держава не повинна призивати на військову службу дітей до 15 років.

Стаття 39: Відновлення і реінтеграція Держава повинна сприяти освіті, фізичному і психологічному віднов­ленню та поверненню до повноцінного соціального життя дітей, які стали жертвами експлуатації, катувань чи збройних конфліктів.

Стаття 40: Підліткова злочинність Поводження держави з підлітками, які порушили, кримінальне законо­давство, повинно сприяти відновленню гідності дитини.

Стаття 41: Права дитини в інших документах Ніщо в цій Конвенції не заперечує ті положення інших документів, які сприяють захисту дітей більшою мірою.

Стаття 42: Інформування про положення Конвенції.

Держава зобов’язана ознайомити дорослих та дітей з положеннями цієї Конвенції.

Статті 43−54: Застосування У цих статтях мова йде про обов’язок Комітету ООН з прав дитини на­глядати за втіленням у життя цієї Конвенції.

Додаток 2.

Короткий виклад прав, гарантованих Конвенцією про права дитини.

• Діти мають право бути в колі своєї сім'ї чи з тими людьми, які найкращим чином будуть опікуватися ними.

• Діти мають право на достатню кількість харчів і чистої води.

• Діти мають право на належні умови життя.

• Діти мають право на медичне обслуговування.

• Діти-інваліди мають право на особливу опіку та вишкіл.

• Діти мають право брати участь в іграх.

• Діти мають право на безкоштовну освіту.

• Діти мають право на безпеку і повинні бути захищені від заподіяння їм шкоди та від недбалого поводження.

• Дітей не можна використовувати як дешеву робочу силу чи як солдатів.

• Діти мають право говорити своєю рідною мовою, сповідувати свою релігію та користуватися плодами своєї культури.

• Діти мають право висловлювати власні думки та збиратися з метою ви­словлювання своїх поглядів.

Додаток З Вибіркові статті Конституції України Стаття 1: Україна є суверенна, незалежна, демократична, соціальна, пра­вова держава.

В Україні існує єдине громадянство — це особливий вид стосунків, що існує між державою та окремими людьми.

Громадяни, перебуваючи під захистом держави беруть на себе певні обов’язки, а держава гарантує їм права свободи, необхідні для нормального життя. Характерною ознакою громадянства є почуття патріотизму. Це любов до Батьківщини незалежно від етнічної приналежності.

Стаття 10: Державною мовою в Україні є українська мова.

Стаття 16: Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України… подолання наслідків Чорнобильської ка­тастрофи.

Стаття 18: Зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами Міжнародного спів­товариства.

Стаття 20: Державними символами України є Державний прапор Ук­раїни, Державний герб України і Державний гімн України. Прапор має два кольори.

Стаття 35: Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а шко­лавід церкви.

Стаття 47: Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у влас­ність або взяти в оренду.

Стаття 49: Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне сі рахування.

Стаття 52: Діти рівні у своїх правах незалежно від походження.

Стаття 53: Кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов’язковою.

Стаття 65: Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності Ук­раїни, шанування її державних символів є обов’язком громадян України.

Стаття 66: Кожен зобов’язаний не заподіювати шкоду природі, культур­ній спадщині, відшкодувати завдані ним збитки.

Стаття 68: Кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України.