Внесок Тарновських в прогресивні перетворення життя українського суспільства другої половини ХІХ ст

на основі масиву джерел репрезентовано суспільну та меценатську діяльність вчених-медиків братів В.М. та І.М. Тарновських, а також дружини останнього В.П. Тарновської - однієї з організаторів Вищих жіночих курсів. Лікарі Тарновські залишили помітний слід в історії української та російської медицини. В. М. Тарновський заснував перше в світі наукове сифілідологічне товариство, яке стало осередком консолідації боротьби з венеричними хворобами, що були на той час справжнім соціальним лихом. Його дружина П. М. Тарновська — лікар — психіатр за фахом, відома як громадська діячка та автор цікавих досліджень з психології повій. І.М. Тарновський — організатор відкриття мережі повивальних установ та закладів з підготовки кадрів для їх функціонування. Його дружина В. П. Тарновська стала активним учасником та організатором жіночого руху за професійну освіту, сприяла створенню системи вищих навчальних закладів для жіноцтва — Вищих жіночих курсів у всіх університетських містах Російської імперії, в тому числі в українських губерніях.

У дисертаційному дослідженні на основі архівних документів ДАПО проаналізовано діяльність Полтавського відділення Червоного Хреста, в якому значну роль грали Тарновські. Так, майже 30 років казначєєм товариства був М.А. Білуха-Кохановський, разом з ним працювала його дочка Н. М. Тарновська, їх родичі Н. В. Тарновська та Є.В. Бурцєва. Активісткою такого товариства в Чернігові була С. В. Тарновська, дружина В. В. Тарновського — молодшого. Їх дочка, теж С. В. Тарновська, працювала у київському відділенні Червоного Хреста.

У дисертаційній роботі вперше було ретельно досліджено життя, наукову та суспільно-політичну діяльність В. В. Тарновського — старшого (1810−1866), про якого раніше не було таких ґрунтовних публікацій. Документи родинного архіву Тарновських розкривають його участь у підготовці та проведенні інвентарної реформи, селянської та земської реформ. Було знайдено та проаналізовано наукові та етнографічні дослідження В. В. Тарновського — старшого, низка його проектів, серед яких — проект земської партії, проект першого малоросійського журналу, проекти статистичних досліджень українських губерній та матеріали до них. Епістолярій В. В. Тарновського — старшого ілюструє його зв’язки з вищими урядовцями імперії (українцями за походженням) П.Г. Рєдкіним, Є.Ф. Коршем. В розділі розкривається його провідна роль у роботі гуртка «емансипаторів» великої княгині Олени Павлівні, впровадженні прогресивних перетворень у життя українського суспільства, підвищенню ролі дворянства. Знайдено чимало доказів його меценатської діяльності: фінансування журналу «Основа», «Русская мысль», українських навчальних закладів, допомога українським громадам, матеріальна допомога українським літераторам, зокрема П.О. Кулішу та іншим.