Виклад основного матеріалу дослідження

Серед видатних персоналій, пов’язаних з розвитком освіти на Запоріжжі, — видатний педагог, засновник земських шкіл М. Корф.

Раннє знайомство з різними типами приватних виховних закладів сприяло формуванню поглядів педагога на завдання школи, єдності виховання й освіти, характеру стосунків між учителем та учнями.

Навчання в Олександрівському ліцеї в Петербурзі стало своєрідним поштовхом для формування та розвитку методологічних основ діяльності М. О. Корфа, його загальнофілософське переконання, що «наука одна, і завдання її полягає у вивченні людини й природи, і що різні науки, з яких читаються лекції під різними назвами, не що інше, як різні точки зору все на ту ж людину та її діяльність і на природу» згодом дозволило М. О. Корфу розглядати педагогіку як «синтез наук про дух», використовуючи всі новітні досягнення сучасного йому гуманітарного знання [5].

Як зазначає Е. Лещенко, педагогічна діяльність М. О. Корфа включала роботу з організації мережі початкових земських шкіл в Олександрівському повіті Катеринославської губернії, розроблення моделі земської народної школи, організацію недільних повторювальних шкіл, інспекцію народних училищ інших повітів, організацію та проведення вчительських з'їздів, створення підручників та посібників для школи тощо. Просвітницька діяльність педагога полягала в знайомстві й наданні допомоги з організації та діяльності різних типів приватних навчальних закладів, ремісничих та фабричних училищ, шкіл для бездомних, недільних шкіл, жіночих педагогічних курсів, учительських семінарій, педагогічно-публіцистичній діяльності, створенні читалень для селян, перевірці ступеня втрати навичок читання й письма випускниками шкіл тощо [там само].

Олександрівський повіт (сучасна Запорізька область) став своєрідною педагогічною Меккою XIX ст. завдяки М. Корфу. До нього завжди зверталися за порадами не тільки земські діячі, а й видатні адміністратори з навчальної роботи, відомі педагоги колишньої царської імперії.

Дослідниця Е. Лещенко стверджує, що педагогічну і просвітницьку діяльність М. О. Корфа можна умовно розділити на три етапи: І етап (теоретико-прикладний) — діяльність з організації початкових земських шкіл в Олександрівському повіті Катеринославської губ., написання основних праць, створення посібників та підручників для школи (1867—1872 рр.); ІІ етап (досвідний) — перебування у Швейцарії, вивчення зарубіжного педагогічного досвіду (1872—1880 рр.); ІІІ етап (єдності теорії й практики) — просвітницька діяльність останніх років життя після повернення до рідного краю (1880—1883 рр.) [5].

Просвітницька діяльність М. Корфа пов’язана з відкриттям земських шкіл в Олександрівському повіті (нині територія Запорізької області). М. Корф започаткував однокласні земські школи з трирічним навчанням — їх називали «корфівськими тризимками», бо заняття починалися пізно восени, в кінці жовтня — в листопаді, а закінчувалися на початку травня, що було пов’язано з польовими роботами, у яких діти брали участь. У земських школах працювали законовчитель (священик або дяк), учитель і помічник учителя (найчастіше це було вчительське подружжя) [4].

Педагог М. Корф скромно і самовіддано опановував зовсім нову, не визнану ще в той час роль громадського діяча у провінційній глушині, яку М. Корф називав неораною нивою в освітній галузі тодішніх Бердянського, Маріупольського, Олександрівського, Мелітопольського повітів.

Створення шкіл потребувало грошей, вчителів, підручників. Перше асигнування Олександрівського повітового земства на народну освіту складало 800 карбованців і для того, щоб їх отримати, треба було володіти красномовністю Корфа. А ще барон зумів вразити своїм ентузіазмом багатьох людей. Місцеві поміщики, жертвуючи на цю справу і свій час, і свої гроші, почали охочіше ставати опікунами шкіл. Сільські товариства, які втратили віру в користь попередньої школи, і, з недовір'ям сприйняли новий почин, незабаром почали добровільно обкладати себе шкільним податком від 15 до 45 копійок на «ревізьку душу» [4].

На думку М. Корфа земський вчитель був не лише організатором навчально-виховного процесу, а найважливішим носієм наукової, світоглядної, моральної, естетичної інформації.

Значним внеском М. Корфа в розвиток освіти в запорізькому краї, де в селах розмовляли переважно українською (подекуди — болгарською), стала його робота щодо забезпечення обов’язковості початкової освіти українською мовою. Він писав: «Немає іншого виходу для малоросійської народної школи, як почати навчання з малоросійської мови — більш зрозумілої та відповідної світовідчуттю малоросійської дитини» [1].

Просвітитель і педагог М. Корф розробив своєрідну концепцію навчання, багато положень якої мали великий вплив на наступний розвиток педагогічної науки. Разом зі всією прогресивною педагогікою другої половини XIX ст. він утверджував педагогіку як самостійну науку, зі своїм, тільки їй притаманним предметом дослідження. В його роботах простежувалися зв’язки педагогіки з іншими науками, давалось наукове вирішення таких проблем, як спадковість і виховання, взаємозв'язок загальноосвітнього і спеціального знання, методичних систем і творчого початку в учительській діяльності. М. Корф намагається суттєво змінити становище народного вчителя на селі: турбується про поліпшення умов життя освітян, розробляє цілу систему підвищення педагогічного рівня вчителів, добивається підготовки нових кадрів учителів-наставників, дбає про підвищення заробітної платні працівникам шкіл.

Барон М. Корф надавав великого значення розробці дидактичних проблем, закликаючи вивчати педагогічний досвід інших народів, запозичувати з нього найпрогресивніші ідеї, які були б прийнятними в умовах нашої країни. Педагог дуже уважно ставився до молодих учителів, захищав право жінок на вчительську діяльність.

Спираючись на ідеї Й. Песталоцці про необхідність практичного використання елементарного початкового навчання з метою всебічного сприяння розвитку здібностей дитини, вчення Д. Ушинського про виховну роль початкової освіти, М. Корф наголошував на тому, що народне училище не готує ремісників чи землеробів, а виховує людей, а тому й повинно давати не спеціальну, а загальну початкову освіту, необхідну кожній людині, на який шлях її б не кинула доля [3, с. 81].

У земських народних школах, організованих М. Корфом, було втілено передові ідеї К. Ушинського щодо змісту елементарної освіти, який вважав, що діти повинні знайомитися з навколишнім середовищем і життям народу, а основою навчання повинні стати реальні знання з історії, географії, народознавства й обов’язково — володіння рідною мовою.

До викладання навчальних предметів у народних школах було введено цілу систему методів, прийомів навчання учнів земських шкіл; особлива увага приділялася читанню, арифметиці. М. Корф розробив підручники, якими користувалися вчителі земських шкіл; наслідуючи ідеї К. Ушинського, великого значення педагог надавав наочності, функціями якої мало бути формування в учнів яскравого уявлення про конкретне мовне або математичне явище. освіта педагогічний кофра Як зазначають автори життєпису М. Корфа, в 1872 році в запорізькому краї уже було 100 шкіл (18 із них відійшло до Маріупольського повіту). За прикладом Олександрівського повіту земські школи відкривалися у Бердянському і Мелітопольському повітах.

Педагог М. Корф стверджував, що «справді вільним може бути лише розвинений і освічений народ, свідомий своїх прав і своєї гідності».

[4, с. 4]. Створення шкіл його за ініціативою «потребувало грошей, вчителів, підручників. Перше асигнування Олександрівського повітового земства на народну освіту складало 800 карбованців і, щоб їх отримати, треба було володіти красномовністю Корфа. А ще він зумів заразити своїм ентузіазмом багатьох людей. Місцеві поміщики, жертвуючи на цю справу і свій час, і свої гроші, почали охочіше ставати опікунами шкіл. Сільські товариства, які втратили віру в користь попередньої школи, і, з недовір'ям сприйнявши новий почин, незабаром почали добровільно обкладати себе шкільним податком від 15 до 45 копійок на ревізьку душу. Організувавши школу в селі Нескучному, М. О. Корф запрошував усіх зацікавлених осіб ознайомитись з нею. Першими прийшли місцеві селяни. Вони бачили, як і чому навчають їхніх дітей, після чого охоче погоджувалися нести витрати і на школу, і на вчителя» [4, с. 13].

Переслідуючи виховну мету і спираючись на передові погляди К. Ушинського щодо першорядності народного виховання та значущості особистого прикладу вчителя як одного з засобів морального виховання, М. Корф складав цікаві тексти для читання, які навчали жити, працювати, заохочували до пізнання. Саме такі школи, в яких не було зубріння, прихильно зустріли в народі. Крім нових книг для читання відповідно до цього змісту мали використовуватись у школі інші принципи та методи навчання, що забезпечували міцну грамотність, але перш за все — духовний, релігійний, розумовий і моральний розвиток дітей [4].

З опертям на педагогічні ідеї К. Ушинського, зокрема на його виступи проти перевантаження дітей навчальними заняттями [6, с. 194], М. Корф розробив своєрідну концепцію навчання, багато положень якої вплинули на подальший розвиток педагогічної науки. Барон утверджував педагогіку як самостійну науку, зі своїм, тільки їй притаманним предметом дослідження. В роботах видатного земського вчителя простежувалися зв’язки педагогіки з іншими науками, давалося наукове вирішення таких проблем, як спадковість і виховання, взаємозв'язок загальноосвітнього та спеціального знання, методичних систем і творчого початку в учительській діяльності [4]. Як і К. Ушинський, М. Корф виступав за «чудову, моральну школу, що розвиває та виховує» [там само, с. 97].

З ініціативи й безпосередньої участі М. Корфа Олександрівському повіті було відкрито близько 70 земських шкіл. Педагог заснував земську школу як загальноосвітню з 3-річним терміном навчання, однокомплектну, де один учитель проводить заняття з усіма трьома класами: 1-го, 2-го, 3-го років навчання. Корфівські «тризимки», що являли собою класи-комплекти, продовжували функціонувати на Запоріжжі ще й у 40—60 рр. ХХ ст. [2].

В особистому листуванні з М. Корфом Костянтин Дмитрович Ушинський зазначив: «Якби Вас можна було помножити на кількість наших губерній — не кажучи вже повітів, — через 10 років Росія була б вже іншою! Але Ви і так багато робите одним своїм прикладом і Ваше ім'я пробуджує не одне сонне земство» [4, с. 109].

Розвиваючи педагогічні ідеї К. Ушинського, М. Корф започаткував і створив народну початкову школу на Катеринославщині (у сучасному запорізькому краї), піклувався про впровадження підручників та методичних рекомендацій щодо початкової освіти, застосування власних педагогічних ініціатив, забезпечення школи кваліфікованими учительськими кадрами. Барон М. Корф був найактивнішим земським діячем, який став ініціатором учительських з'їздів.