Повноваження суб'єктів призначення судово-бухгалтерської експертизи

Процесуальна форма судово-бухгалтерської експертизи обумовлює необхідність дотримання чіткого порядку її призначення, проведення, узагальнення та оцінки результатів. Відповідно до цього обов’язковою є наявність суб'єкта регулювання процесу здійснення судово-бухгалтерської експертизи.

Вже згадувалося, що в Україні регулювання експертної діяльності на державному рівні здійснює Міністерство юстиції (Мін'юст) України й інші уповноважені на це органи державної влади. Одним із основних завдань Міністерства юстиції є організація експертного забезпечення правосудця, формування державного замовлення на науково-дослідні роботи в галузі судової експертизи, контроль за діяльністю підвідомчих науково-дослідних інститутів судових експертиз, координація роботи відповідних державних органів з питань розвитку судової експертизи, контроль за судовою і експертною діяльністю, атестація судових експертів. Для розгляду найважливіших питань розвитку судової експертизи, що мають міжвідомчий характер, при Міністерстві юстиції України створюється Координаційна рада з проблем судової експертизи.

У процесі розслідування або судового розгляду конкретної справи призначати, здійснювати нагляд за діяльністю експерта-бухгалтера та оцінювати результати його роботи уповноважені органи, що порушили відповідну справу. Це, насамперед, пов’язано з тим, що відповідно до вимог принципу презумпції невинності, закладеного в Конституції України, та основ кримінального процесу України винність особи у вчиненні будь-якого злочину зобов’язані встановлювати та доводити ті органи або особи, які її підозрюють або обвинувачують, тобто слідчий, прокурор або суддя. На стадії досудового слідства вони зобов’язані вжити всіх заходів для всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин порушеної справи. Їх завданням є збір, перевірка та оцінка всієї сукупності доказів, їх джерел і прийняття на цій основі законного, обґрунтованого та справедливого рішення про наявність складу злочину в діях обвинувачених (ст. 22 КПК України). Отже, основне завдання слідчого, судді або прокурора полягає у встановленні об'єктивної істини за справою, шляхом збирання доказів і їх всебічного дослідження.

Судово-бухгалтерська експертиза може бути призначена лише після порушення кримінальної або цивільної справи. У свою чергу, відповідно до ст. 94 КПК України кримінальну справу в кожному випадку виявлення ознак злочину суд, прокурор, слідчий та орган дізнання порушують лише в межах своєї компетенції (за підвідомчістю). Наприклад, досудове слідство справ, пов’язаних із розслідуванням нецільового використання бюджетних коштів, проводиться слідчими прокуратури; справ, порушених через підробку документів на переказ, платіжних карток, їх придбання, перевезення тощо — слідчими органами внутрішніх справ. Слідчими податкової міліції проводиться досудове слідство у справах, порушених у зв’язку із незаконним виготовленням підакцизних товарів, умисне ухилення від сплати податків, зборів, вчинене за попередньою змовою групою осіб тощо.

Отже, суб'єктами призначення судово-бухгалтерської експертизи можуть бути суддя, слідчий та прокурор, до компетенції яких належить порушення відповідної справи або спору.

Процедура порушення цивільних справ належить до компетенції суду або прокуратури.

Межі компетенції суду щодо порушення цивільної справи визначені ст. 15 ЦПК України. Цією статтею передбачено, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Суди розглядають справи в порядку позовного, наказного та окремого провадження.

У справах позовного провадження для порушення справ подаються позовні заяви.

Щодо кримінальних справ, то відповідно до ст. 97 КПК України прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов’язані приймати всі заяви та повідомлення про вчинені злочини або злочини, що готуються, в тому числі й у справах, які не перебувають у їх віданні. Це підтверджує висновок про те, що компетенція названих органів й осіб щодо порушення кримінальної справи має певні межі, але вони зобов’язані приймати всі заяви та повідомлення з метою забезпечення реалізації завдань кримінального судочинства та не створювати проблем для тих осіб, які подали заяви або зробили повідомлення про злочин. Залежно від того, чи є відповідні, передбачені ст. 94 КПК підстави для порушення кримінальної справи та чи належить до їх компетенції порушення кримінальної справи щодо конкретного злочину відповідно до ч. 2 ст. 97 КПК, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов’язані прийняти одне з таких рішень:

порушити кримінальну справу;

відмовити в порушенні кримінальної справи;

> направити заяву або повідомлення за належністю.

Відповідно до ст. 98 КПК України особи, що приймають рішення про порушення кримінальної справи, зобов’язані винести відповідну постанову, зазначивши підстави та приводи для порушення справи, статтю кримінального кодексу, за якою порушена кримінальна справа. Якщо на момент порушення кримінальної справи встановлено особу, яка вчинила злочин, кримінальна справа має бути порушена щодо цієї особи. Щодо розгляду господарських спорів, то право їх порушення належить сторонам спору — господарюючим суб'єктам, шляхом подання до суду позовних заяв. Після прийняття позовних заяв суд призначає судове засідання, на якому буде вирішуватися господарський спір. Слід підкреслити, що порушення кримінальної чи цивільної справи або господарського спору особою, до компетенції якої не відноситься ця процесуальна дія, створює перепони для визнання легітимними (тобто законними) всіх наступних дій та рішень за справою і перетворює зібрані докази у неприпустимі.

Орган або особа, які порушили відповідну кримінальну чи цивільну справу уповноважені призначають судово-бухгалтерську експертизу. Таке рішення обов’язково фіксується у відповідному розпорядчому документі. Дотримання такого порядку залучення експерта-бухгалтера до вирішення справи є обов’язковим і регламентоване процесуальним законодавством. Це обумовлене важливістю результатів експертизи для кримінального чи цивільного процесу. Причому порушення встановлених норм призведе до визнання незаконними дій експерта-бухгалтера, і, відповідно, збільшення періоду розгляду справи.

Дії слідчого чи. суду в процесі проведення судово-бухгалтерської експертизи умовно можна поділити на декілька етапів:

• 1. Призначення судово-бухгалтерської експертизи, яке відбувається шляхом винесення постанови (ухвали) про призначення експертизи після порушення кримінальної чи цивільної справи.
• 2. Створення необхідних умов для проведення експертного дослідження з метою надання відповідей на поставлені перед експертом питання. При цьому важливе значення має, насамперед, діяльність слідчого або суду, яка спрямована на забезпечення експерта необхідними для дослідження матеріалами.

Перед проведенням судово-бухгалтерської експертизи експерт-бухгалтер оцінює свою спроможність у розв’язанні поставлених перед ним питань. У результаті таких дій експерт може прийти до висновку про недостатність чи неякісність наданих йому матеріалів для відповіді на поставлені судом (слідчим) питання. Надати ці матеріали експерту-бухгалтеру повинні органи або особи, які призначили судово-бухгалтерську експертизу.

• 3. Повідомлення експерту нових даних, підтверджених належним чином, які можуть мати значення для правильного розв’язання справи. Повна та об'єктивна відповідь на доставлені питання перед експертом-бухгалтером можлива лише за умови, коли він знає всі обставини справи, які стосуються предмету судово-бухгалтерської експертизи. Необхідність повідомлення нових даних пов’язано з тим, що в деяких випадках певні обставини справи можуть бути виявлені вже після призначення експертизи в результаті проведення слідчих дій.
• 4. Постановка перед експертом додаткових питань. На стадії проведення експертизи в суду або слідчого можуть виникнути додаткові питання до експерта. Це, як правило, обумовлено тим, що після призначення експертизи можуть бути виявлені обставини, які мають значення для вирішення справи .
• 5. Забезпечення дотримання прав і обов’язків учасників судового розгляду чи розслідування справи при проведенні експертизи.

На стадії проведення експертного дослідження суд або слідчий, що призначив експертизу, розглядає та задовольняє різні клопотання сторін, щодо проведення експертизи у процесі розслідування чи судового розгляду справи. У більшості випадків сторони можуть надсилати клопотання про надання експерту нових матеріалів і постановку перед ним додаткових питань. Усі ці клопотання орган, уповноважений призначати судово-бухгалтерську експертизу, повинен розглянути та прийняти за ними відповідні рішення.

При проведенні експертизи орган або особа, що призначили судово-бухгалтерську експертизу, має право порушувати питання про відвід експерта. Причиною цього може бути заява, що надійшла від однієї зі сторін-учасниць справи, або ж отримання судом (слідчим) інформації, що свідчить про необхідність відводу експерта.

• 6. Оцінка висновку експерта-бухгалтера слідчим або судом, що передбачає перевірку дотримання вимог законодавства при призначенні та проведенні судово-бухгалтерської експертизи, перевірку повноти виконання експертного завдання, взаємозв'язки висновків експерта з іншими матеріалами справи.
• 7. Допит експерта з метою отримання роз’яснень чи доповнень до наданого висновку, або ж уточнення його компетенції. Свідченнями, отриманими під час допиту, експерт може уточнити наданий висновок або певні формулювання чи твердження у висновку, охарактеризувати методику дослідження матеріалів справи тощо.

Органи, які мають право залучати експерта-бухгалтера до розв’язання питань, відповідь на які потребує спеціальних для слідчого чи суду знань, відіграють активну роль на усіх стадіях організації та проведення судово-бухгалтерської експертизи: під час її призначення, в процесі проведення та на етапі уцінки її результатів. При цьому експерт-бухгалтер і суб'єкт, який призначив судово-бухгалтерську експертизу, наділені певними правами та мають певні обов’язки, що обумовлено процесуальною формою експертизи.

Так, у процесі проведення судово-бухгалтерської експертизи, орган, що її призначив. повинен встановити зв’язок та постійний обмін інформацією з експертом, шляхом повідомлення йому нових обставин справи та надання додаткових документів. Особа або орган, які призначили судово-бухгалтерську експертизу, повинні чітко передбачити, які саме слідчі чи судові дії необхідно виконати паралельно з роботою експерта-бухгалтера, а які з них слід провести за участю експерта-бухгалтера (допити обвинуваченого, свідків, облікових працівників тощо) з метою забезпечення ефективності розслідування справи.

У цілому ж, діяльність слідчого або суду в процесі проведення судово-бухгалтерської експертизи спрямована на досягнення основної мети — отримання об'єктивного, повного та науково обґрунтованого висновку експерта, який складений відповідно до законодавчих вимог і надає інформацію про фактичні обставини справи, з’ясування яких вимагало наявності спеціальних знань.