Населення, столиця, великі міста

Станом на 2010 рік у Франції проживає 62,8 млн. осіб, ще 2 млн. проживають у заморських департаментах країни. За цим показником країна посідає 21-е місце в світі. Середня щільність населення Франції 110 осіб на 1 км², це значно менше, ніж у її північно-східних країн-сусідів.

Межа внутрішніх відмінностей проходить по лінії Гавр — Марсель: на схід від цієї умовної лінії густота населення більша, на захід — менша. Найбільш густо заселені промислові райони на півночі Франції (до 300−500 осіб на 1 км2), Фландрії, в басейні Сени, долинах Рейну і його приток, Рони і Ґаронни, на узбережжі Бретані і Провансу; найменше — гірські райони Альп і Піренеїв (менше 10 осіб на 1 км2), на Центральному Масиві - до 20 осіб на км2.

Парижу понад 2 тисячі років. Місто розташоване на річці Сені, біля впадіння у неї приток Марни та Уази. У 1 ст. до н. е. галльське (кельтське) плем’я паризіїв заснувало тут поселення. Це плем’я й дало назву містові.

Париж лежить у долині Сени, на пагорбах Монмартр, Валер'єн, Дез-Алюєт.

Найдавніший центр міста — острів Сіте. На острові Сіте стоїть собор Паризької Богоматері, що будувався з 1163 р. по 1320 р. Втім, не лише собор, а й усі будівлі на острові - своєрідний музей пам’яток старовини. Навколо острова Сіте, збільшуючись навкруг, і зростав Париж. Нині на місці давніх фортечних стін, що оточували місто, продовжено кола бульварів.

На правому березі Сени, в центрі міста, знаходяться головні ділові й торговельні квартали, банки, великі магазини, театри, редакції газет.

На захід від центру, над Сеною, розташований один з найкращих районів Парижа. Тут знаходяться площа Згоди, Тюїль-рійський сад і, звичайно, Лувр — королівський палац 16−17 ст. У 70-х рр. 17 ст. французький король Людовік XIV збудував у Версалі, неподалік від тодішніх меж Парижа, новий палац, незрівнянний своєю пишнотою і красою, а Лувр став сховищем королівських скарбів. Нині Лувр — національний художній музей.

На високому лівому березі Сени, навпроти Сіте, знаходиться Латинський квартал. Тут у старовинному університеті Сорбонна впродовж століть жили й навчалися студенти. Нині в цьому районі розташовані видавництва, книжкові магазини, букіністичні крамниці.

На пагорбі, що недалеко від Сорбонни, височить Пантеон, в якому спочивають останки великих людей Франції: Вольтера, Гюго, Руссо та інших. Трохи західніше містяться будівлі парламенту, міністерств і посольств, велична будова Будинку інвалідів, у соборі якого знаходиться гробниця Наполеона Бонапарта.

У західній частині міста в середині минулого століття виросли особняки багатих буржуа. Головна вулиця: цього респектабельного району — Єлисейські Поля. Тут багато дорогих готелів, магазинів, ресторанів, кінотеатрів, агентств успішних компаній, редакцій газет. У Єлисейському палаці працює президент країни. В цій частині міста знаходиться і славетна Ейфелева вежа заввишки 314 м.

Околиця західної частини міста закінчується Булонським лісом — великим красивим парком, в якому влаштовано етнографічний музей.

На сході й півночі Парижа живуть переважно дрібні службовці, робітники, ремісники. Тут багато старих, без зручностей, будинків. Часто промислові підприємства, вокзали, товарні склади знаходяться поруч із житловими будинками.

Особливо цікавий у північній частині Парижа пагорб Монмартр з білим храмом Сакре-Кер на вершині. На маленькому майданчику на вершині пагорба вже друге століття збираються художники. Тут для них і клуб, де можна зустрітися і поговорити, і майстерня, де можна попрацювати, і магазин.

У Франції історія склалася таким чином, що міста самі по собі не великі. Те, що у нас вважається містом — тут ділиться на кілька муніципалітетів. І потім все це об'єднується в агломерацію.

У зв’язку з цим у Франції тільки одне місто-мільйонник — Париж.

Список з 10 найбільш великих міст Франції за кількістю населення:

• 1. Париж 2 234 105 осіб
• 2. Марсель 850 602 осіб
• 3. Ліон 479 803 осіб
• 4. Тулуза 440 204 осіб
• 5. Ніцца 340 735 осіб
• 6. Нант 282 047 осіб
• 7. Страсбург 271 708 осіб
• 8. Монпельє 255 080 осіб
• 9. Бордо 236 725 осіб
• 10. Лілль 226 827 осіб

Але все ж у Франції прийнято вважати міста за агломерації. Тому список 10 найбільших агломерацій Франції:

• 1. Париж 10 303 282 осіб
• 2. Марсель — Екс-ан-Прованс 1 558 379 осіб
• 3. Ліон 1 509 766 осіб
• 4. Лілль (без бельгійської частини агломерації) 1 014 239 осіб (з бельгійської частиною на 2 місці)
• 5. Ніцца 947 075 осіб
• 6. Тулуза 859 338 осіб
• 7. Бордо 831 788 осіб
• 8. Нант 584 306 осіб
• 9. Тулон 556 538 осіб
• 10. Дуе-Ланс 511 345 осіб

ІСТОРИЧНИЙ НАРИС Новий і новітній часи.

1789 рік. 14 липня паризька чернь штурмувала Бастилію — символ деспотизму. Революцією керували помірковано налаштовані лідери, але згодом до влади прийшли радикальні якобінці на чолі з Робесп'єром, Дантоном і Маратом. У 1792 році вони заснували першу Республіку, фактично здійснюючи диктаторський контроль над країною. Настав час Влади Терору (1793−94 рр.), коли були введені масові страти і закриті церкви.

Революція обернулася проти своїх лідерів, страчених на гільйотині. З глибин цього хаосу з’явився Наполеон Бонапарт. Прославившись завдяки ряду блискучих перемог за кордоном, Наполеон привласнив собі найвищу владу в 1799 році.

Почалася нескінченна серія воєн, внаслідок яких Франція домоглася контролю над значною частиною Європи. Закінчилося все катастрофічною кампанією проти Росії у 1812 році, яка призвела до повалення Бонапарта і висилки його на крихітний середземноморський острів Ельба.

Його повернення і тріумф тривали сто днів, до того як його війська були остаточно розбиті англійцями при Ватерлоо. Англійці заслали Бонапарта на південно-атлантичний острів Святої Олени, де він і помер у 1821 році.

Наполеона поважають у Франції як національного героя. Він опублікував Цивільний Кодекс Законів (Закон Наполеона), який покладено в основу системи законів сучасної Франції.

Третя Республіка (1870) створила державу з республіканськими традиціями.

Перша світова війна — понад мільйон солдатів убитими, падіння рівня промислового виробництва. Друга світова війна. Під час війни Франція була окупована німецькими військами і не чинила опір. 6 червня 1944 союзницькі війська висадилися на берегах Нормандії і незабаром звільнили Париж.

У 1946 р. встановлена четверта (IV) республіка, яка зіткнулася з проблемами деколонізації (війна в Індокитаї, хвилювання в Тунісі, Марокко та Алжирі). Нині у Франції п’ята (V) республіка, встановлена в 1958 р. генералом де Голлем.

Після смерті Франсуа Міттерана (він помер у січні 1996 року), Президентом країни став Жак Ширак. Рішення президента про проведення ядерних випробувань на Полінезійському острові Муруроа та сусідньому атолі було визнане у самій Франції і за кордоном як образливе і незаконне.

Випробування, оголошені Шираком «останніми», негативно вплинули на дипломатичні відносини Франції з країнами Тихого океану. Французькі тихоокеанські і Карибські колонії забили на сполох, вимагаючи незалежності.

Недавня історія і політика: уряд Де Голля 1944;1946 стояв на початку створення Четвертої республіки, до ООН Франція приєдналася в 1957, у 21 грудня 1958 Де Голль став президентом, пішов у відставку в 27 квітня 1969. Франсуа Міттеран, перший президент-соціаліст, був обраний 1981 і переобраний у 1988, коли поміркований соціаліст Мішель Рокар став прем'єр-міністром і залишився на своїй посаді, хоча Соціалістичній партії не вдалося втриматися на виборах у Національні збори. У вересні 1990, після нападу іракців на посольство в Кувейті, французький уряд направив контингент з 5 тис. військовослужбовців у Саудівську Аравію і відіграв важливу роль у війні в Перській затоці при звільненні Кувейту в 1991. Едіт Крессон стала першою жінкою прем'єр-міністром у 1991, але в 1992 її замінив П'єр Береговуа. Національна підтримка правління Міттерана продовжувала падати. Референдум на вересні 1992 ледве прийняв Маастрихтський договір. На виборах у Національні збори Соціалістична партія зазнала серйозної поразки. Едуард Баладюр став прем'єр-міністром.

У травні 1995 року президентом був обраний колишній мер Парижа Жак Ширак. Домінантою його зовнішньої політики стало європейське будівництво на основі осі Париж — Берлін. За його президенства досить серйозно ускладнилися відносини зі Сполученими Штатами, коли ті готували вторгнення в Ірак у 2003; Франція відмовилася брати участь в інтервенції в Ірак, хоча як всі країни НАТО надіслала військовий контингент в Афганістан.

16 травня 2007 року Жака Ширака змінив на посаді президента Ніколя Саркозі.

У 2012 році новим президентом Франції став Франсуа Олланд.

Франція є постійним членом Ради Безпеки ООН, входить до «клубу» ядерних держав та до так званої «Великої вісімки».