Проведення виховного заходу

" Свято Святого Миколая" .

Структура проведення виховного заходу.

Тема заходу: Свято Святого Миколая, його життя та чудеса.

Мета заходу:

Навчальна:

Ознайомлення з традиціями вшанування великого православного святого, святителя Миколи Мирлікійського на Україні. Відтворення характерних для українського народу святкових заходів, обрядів, які пов’язані з сімейним святкуванням і в колі друзів.

Виховна:

Виховання пошани до близьких, почуття милосердя, щирості, турботливості між людьми та опіка і захист навколишньої природи.

Розвивальна:

Розвиток позитивних емоцій, емпатії у дітей та підлітків. Формування шанобливого ставлення до традицій рідного краю, до сімейних святкувань релігійних свят.

Тип заходу: комбінований Хід заходу:

І. Організаційний момент.

Наш захід сьогодні присвячений шануванню великого святого святителя Миколая чудотворця.

З усіх святих угодників Божих найбільшу пошану з усіх християн має святитель Миколай. Понад те, що його шанують навіть мусульмани і прихильники інших язичницьких віросповідань, бо слава про нього поширилась по всьому світу.

Про нього пишуть книжки, складають пісні та легенди, його зображують на іконах і корогвах, на честь його імені зводять храми, засновують монастирі. Тільки в одному Києві було 48 храмів, костьолів та каплиць, а ще ж і освячені на честь його вівтарі.

ІІ. Мотивація проведення заходу.

Відновлення українських традицій шанування святих.

ІІІ. Актуалізація знань та виклад нового матеріалу Святитель Миколай народився одного весняного дня 270 року у м. Патари у провінції Лікія в Малій Азії.

Батьки Святителя Миколая, Феофан та Нонна, були багаті і впливові в своєму місті. Батьки Святителя Миколая, віддані Християни, довго молили Бога, щоб послав їм нащадка. І ось їхні мрії стали дійсністю. Дядько Святителя Миколая був єпископом Патарським. Звали його Миколай.

На честь дядька при хрещенні хлопчику дали ім'я Миколай. У дитинстві хлопчик зазнав тяжкого удару: несподівано померли його батько та матір, і він залишився круглою сиротою.

Миколай успадкував від батьків велике багатство. Але воно не приваблювало його. Замість того, щоб сидіти на своєму багатстві і примножувати його, юнак виконуючи слова Спасителя; «Я голодний був, і ви нагодували Мене, спраглий був, і ви напоїли Мене, нагий був, і Мене одягли ви, недужий був, і Мене ви вилікували, у в’язниці Я був, і прийшли ви до Мене» (Мф. 25,35−36). Почав роздавати його бідним. І робив він це не для слави, не для того, щоб його хвалили люди. Отже ніхто з бідних в Патарі не знав, звідки у них несподівано з’являлось кілька монет, кошик з їжею, одежина саме тоді, коли вони вже втрачали віру, що наступного дня матимуть, що їсти, чи зможуть вийти на люди.

Микола продавав успадковане майно, а виручені гроші продовжував роздавати нужденним. Врешті решт він роздав усе та оселився у невеликій хаті серед осель простого люду.

Святитель Миколай побував на Святій землі. Перед поверненням додому, Миколай поїхав до Генісаретського озера. І там йому з’явився Христос і сказав «Іди за мною» .

Повернувшись з паломництва Миколай негайно пішов до свого дядька — єпископа і розповів про дивне видіння на Генісаретському озері. Єпископ благословив Миколая і висвятив його на священика. Слава про побожність, людяність, співчутливість та милосердя розходилось далеко за межі його міста і до нього ночами приходили навіть із далеких країв. Після смерті Архієпископа Міри Лікійської на початку 4-го сторіччя єпископи, за велінням ангела, який з’явився одному з єпископів, найстарішому з усіх, обрали отця Миколая. Ставши архієпископом, Миколай продовжував творити діла милосердя. За його підтримкою будувалися будинки для бідних, школи, лікарні. Жодна дитина з бідної родини не була позбавлена нагоди вчитися; жодному хворому, що не мав чим заплатити за лікування, не було відмовлено. У 325 році Архієпископ Мир Ликійський Миколай взяв участь у роботі Першого Вселенського Собору, який відбувався у місті Нікеї. Він був одним з найпалкіших захисників правої віри. Коли Арій дозволив собі, захищаючи свою єресь, зневажливо висловитися про Христа, архієпископ Миколай не втримався і вдарив єретика по щоці. За це отці Собору покарали Миколая позбавленням єпископського сану. Вони вважали, що якщо гнів був справедливий, це не виправдовувало такої реакції з боку єпископського сану. Тієї ночі кілька найвизначніших учасників Собору побачили уві сні таку картину: засмучений Миколай стоїть у церкві перед амвоном (в одному стихарі) з похиленою головою і шепоче молитву. Раптом біля нього з’являється Христос і Божа Матір. Христос подає йому Євангеліє, в Богородиця одягає на нього єпископський омофор. Наступного дня на Соборі ієрархи повернули йому сан єпископа.

342 року архієпископ Миколай відійшов до свого Творця. «Дякую Тобі, Господи, за все, — були його останні слова — В руки Твої віддаю дух свій.» Але зі смертю архієпископа Миколая не припинились його добрі діла. Ще за життя багато хто вважав його святим, а після смерті це переконання стало загальним. Згодом і Церква зарахувала його до сонму святих і встановила днем його шанування 6 грудня (19 грудня за новим стилем).

Чудеса Святого Миколая В усіх країнах ходили перекази про чудеса, які творив Святий Миколай. Розповідали, як він рятував потопаючих, визволяв з полону невільників, злочинців зі пагубного шляху виводив, хворих від недуг зціляв, сліпим зір повертав. Святителя Миколая вважають своїм святим і покровителем і моряки, які обов’язково мали його образ на кораблях. Молитва до святого Миколая була запорукою підтримки й допомоги.

Спогади про численні чудеса збереглися в історії.

Так, ще за часів Ярослава Мудрого у Софії Київській знаходилася довгий час ікона Миколи Мокрого. В 1944 році вона була вивезена з Києва і опинилася, врешті, у соборі в Нью-Йорку. Історія її така. Один благочестивий мешканець Києва прямував у Вишгород, щоб поклонитися там чудотворній іконі Святителя Миколая і святим мощам князів — страстотерпців Бориса й Гліба. З собою в подорож він узяв дружину і дитину.

Їхній шлях пролягав по Дніпру. Вони пливли в човні, що мирно гойдався на хвилях. Молода мати незчулася як задрімала. Малюк вислизнув з її рук, впав у воду і за мить зник у глибині.

Невимовним було горе молодих батьків. Обливаючись сльозами, вони благали про допомогу: Святий угоднику Миколаю, скорий помічник усіх скорботних, сотвори чудо, збережи життя невинному немовляті… Усю ніч дорогою до міста молилися Богу та святому чудотворцю Миколаю безутішні батьки.

У цей час, готуючись до утрені, паламар Софіївської церкви почув плач немовляти. Він знайшов сторожа:

• — Чому ти впустив уночі жінку з дитиною? Сторож здивувався:
• — Двері міцно зачинені на засув, і сюди ніхто не заходив.

Тоді вони обидва, освітлюючи собі шлях свічкою, пішли до церкви. Перед іконою Святителя Миколая лежав хлопчик, якого ніби щойно витягли з води.

Тоді ж батьки немовляти, оплакавши свою втрату, підійшли до Софіївської церкви й несподівано почули слова паламаря, що стояв біля церковних воріт:

— Напевно сам святий Миколай Чудотворець витяг з води і приніс сюди цю дитину.

Вони скоро увійшли в храм і побачили своє дитя живим і здоровим біля ікони йога рятівника — святителя Миколая.

Невдовзі все місто знало про чудесний випадок. Щасливі батьки, а з ними і мешканці міста піднесли подячні молитви Богу та дивному його угоднику святому Миколаю Чудотворцю.

То ж, наслідуймо великого святого доброчинця! Пам’ятаймо, що серед нас завжди є бідні, нещасні, старі, сироти, каліки, скривджені долею люди. В пам’ять невпинного піклування святого Миколая про убогих, немічних, знедолених з часом з’явився звичай таємно обдаровувати бідних у день його свята.

Хід свята, присвяченого Святителю Миколаю (Під музичне супроводження виходять двоє ведучих) Діалог між ведучими (Вірою та Сашком) В. — Не піду я на свято! Не хочу. С. — Та ти що, це ж свято Святителя Миколая! В. — Все знаю. Все! Все! Все! С. — Ну то що? В. — Ну, я знаю, що дітям на свято дарують подарунки. С. — І все? В. — А ще кладуть цукерки у шкарпетки. С. — А чому?

Лунає пісня Монтаж Архієпископ Мирликійський! Угодник Божий Миколай! Тебе я в поміч призиваю Ти чад своїх не забувай! Ти народився давно, в Потарі, У Малоазійській стороні, На користь людям і землі, Ішов корабель в ясну днину Тримав він курс на Палестину. Враз піднялася буря люта — Для моряків настала скрута. На Бога одного надію мають, В молитві святого Миколу благають: Святий Миколо, нас грішних почуй, Від смерті страшної нас порятуй. Святий Миколай на поміч спішить І лютая буря закінчилась вмить. «Покайтеся, браття! — святий взиває, — Грішник у Царстві Божому місця не має!» .

Через наклеп неправедний та наговори Трьох воєвод позбавили волі. Сидять у кайданах, страти чекають, Усердно Миколу в молитвах благають Почув святий молитву щиру, Бо сильну в нього мали віру У сні Костянтину він з’явився, Сказав: «Царю, ти помилився!» Невинних узяв ти в окови — На Божу кару будь готовий. Невільників звільнити маєш — Наклепників злих покараєш". Ти врятував від тяжкої долі Трьох бідних батькових дочок. Подавши їм три злата таємно Ти зберіг їх від вінця.

Забілів снігами гай Їде святий Миколай, Коло нього на санчатах Синьоокі янголята Хоч на дворі зимний час Не забув святий про нас. Нумо ж всі його вітати, Щирим серцем прославляти.

Ти спас усіх від голодної смерті Коли в Нікеї голод був Купця заморського з товаром, Ти запросив.

Міні вікторина.

— В якому місті народився святитель Миколай? — Святий Миколай був українцем? — Що він подарував батькові трьох дочок? — Як він врятував єпископа? — Для чого він запросив заморського купця у своє місто? — Як він з’явився царю, щоб врятувати воєвод?

Співає хор «Молитва до Миколая» .

В. — Я також, як святитель Миколай, хотіла б робити добрі діла. Але ніяк нічого не можу придумати. С. — Усе дуже просто: Ось дивись.

Постановка лялькового театру «Пес Атос» .

В. — Мені здається у мене нічого не вийде. С. — Усе у тебе вийде, треба тільки поглянути на себе з іншого боку. В. — А як саме? С. — Ми не бачимо, якщо чесно Часто своєї провини, Тому дуже корисно Подивитися на себе із боку.

(Міні - сцени) Гнів: Шкідливий м’ячик погано скаче, Він дуже неслухняний і завжди попадає у калюжу! Зле я вдарив по м’ячу, та попав по цеглині. Ой-ой-ой біда з ногою гнів мій поганий помічник! Ведуча: Якщо злоба входить в серце Наглядай за серцем в оба Розпаляючись злість Може легко перетворити Його на попіл.

(Задирака) Ведуча: Вітя дівчинку образив Вітя як тобі не соромно! Задирака: Але ж ніхто не бачив? Ведуча: Як ніхто, а Бог?

(Сценка) Назустріч один одному виходять двоє бідняків: у одного з них за плечима наповнений мішок.

1-й бідняк — Слава Богу! 2-й бідняк — Слава на віки Богу Святому! 1-й бідняк — А що в тебе за плечима? 2-й бідняк — Та маю трохи харчів та одежі? 1-й бідняк — А звідки це в тебе? Невже вкрав? 2-й бідняк — Миколай дав. 1-й бідняк — А хто ж такий Миколай? 2-й бідняк — Хіба ти не знаєш? 1-й бідняк — Ні нічого не знаю. Розкажи мені про нього. 2-й бідняк — О! Це Божа людина. Ще з самого народження це було видно. Коли його хрестили, він у купелі три години стояв. 1-й бідняк — Та ти що?! Оце так чудо! 2-й бідняк — Так. А що він у середу й п’ятницю материнського молока не вкушав. 1-й бідняк — Ого! То таки справді Божа дитина. 2-й бідняк — Так, а зараз він усім біднякам та знедоленим допомагає. Ось і мені грішному поміг. 1-й бідняк — То може і мені допоможе? 2-й бідняк — Так звичайно. Іди, він там, з людьми біля церкви розмовляє 1-й бідняк — Ну, то я пішов. 2-й бідняк — Ангела Хранителя.

Вірші про Святого Миколая Святий отче, Миколай! Нашу хату не минай! Подаруй ти нам потіху, І торбину повну сміху, І здоров’я для родини, Красну долю для Вкраїни.

Нині святий Миколай, В український піде край, Всім, хто чемний і слухняний, Подаруночки роздасть. Тож чекають усі діти, Миколая щоб зустріти, Миколаю честь складають І святого величають.

Він ходить від хати до хати Питається мами і тата Чи є у вас чемна дитина Дівчатко мале чи хлопчина? Для кожного має в торбинці Найкращі у світі гостинці.

Хор співає пісню «Святителю Миколаю» .

О хто, хто Миколая любить, О хто, хто Миколаю служить, Тому святий Миколай На всякий час помагає, Миколаю! О хто, хто спішить в твої двори, Того ти на землі й на морі Все хорониш від напасті, Не даєш йому в гріх впасти Миколаю! О хто, хто до нього прибігає, На поміч його призиває, Той все з горя вийде цілим, Охоронить душу й тіло, Миколаю! Миколаю, молися із нами Благаємо тебе зі сльозами, Ми тя будемо вихваляти Ім'я твоє величати, Миколаю!

О хто Миколая любить Молитва до Миколая Святий Миколаю, Я тебе благаю, пошли щастя й світлу долю Козацькому краю Приспів: Дідусь і бабуся — Щоб були здорові. Татусь і матуся — Щоб жили в любові. Усім добрим діткам Принеси гостинці Одаруй Божу ласку Кожній сиротинці Приспів:

Миколай Святителю Миколаю, помагай в потребі, Ти є славний у чудах многих по нашій країні, Будь заступником ласкавим, святий чудотворцю, Ми до тебе всі покірно щиро прибігаємо, Вислухай моління наші, отче Миколаю, Покровителю святіших, на землі і в небі. Тебе славимо, прославляємо урочисто нині. Хорони нас від бід всяких, ласкавіший отче. В тобі помочі утіхи і ласки шукаємо. Що до тебе ми в надії завжди надсилаємо.

Усі разом: Зі святом Святителя Миколая!

Ведуча: А ще сьогодні Святитель Миколай прислав нам усім подарунки.

(Під музичний супровід роздаються подарунки).