Проблеми, які виникають у пацієнта в разі порушення функцій прищитоподібних залоз

Прямим об'єктивним методом оцінки стану і функцій прищитоподібних залоз є визначення в крові рівня паратгормону, а також рівня іонізованого кальцію в сироватці крові, рівня загального кальцію в сироватці крові та фосфору в сечі.

Стан прищитоподібних залоз оцінюють після з’ясування таких клінічних ознак:

підвищена нервово-м'язова збудливість;

ураження кісток, зубів;

ураження шкіри і її придатків.

Обов’язково слід враховувати дані лабораторних досліджень, ультразвукової діагностики, термографії, томографії.

Медична сестра виявляє проблеми пацієнта, обговорює їх з родичами і для вирішення цих проблеми складає план сестринського догляду.

За призначенням лікаря проводити курс препаратами кальцію. До курсу лікування включають препарати вітаміну D, амонію хлорид, седативні препарати, гормони.

Анатомо-фізіологічні особливості надниркових залоз

Надниркові залози — це парні утвори, які розташовані за очеревиною над верхніми полюсами нирок на рівні XI—XII грудних хребців (мал. 12). Кожна надниркова залоза має кірковий шар і мозкову речовину. Гістологічне в корі надниркових залоз розрізняють три зони, кожна з яких виробляє свої гормони, а саме:

клубочкова зона синтезує мінералокортикоїди;

пучкова зона — глюкокортикоїди;

сітчаста зона — андрогени.

Первинна кора надниркових залоз закладається в ембріона на 4—5-му тижні його розвитку. На 2-му місяці кора ділиться на два шари: тонкий зовнішній (потім розвивається в постійну кору надниркових залоз) і масивніший внутрішній (короткочасна фетальна кора). З кінця 2-го місяця починається секреція гормонів.

У першій половині вагітності в організмі плода гормони секретуються фетальною корою надниркових залоз, у другій половині вагітності — зовнішньою справжньою корою надниркових залоз. На 8-му тижні ембріогенезу синтезуються гормони — попередники естрогенів. Після 6-го місяця внутрішньоутробного розвитку починають вироблятися глюкокортикоїди (кортизон).

На 5-му місяці внутрішньоутробного розвитку надниркові залози починають реагувати на АКТЕ Перед народженням дитини в крові плода високий рівень глюкокор-тикоїдів відповідає їх рівню в крові матері. Для плода глюкокортикоїди мають велике значення, оскільки вони потрібні для синтезу і відкладення глікогену в печінці, розвитку загруднинної залози і легень. Глюкокортикоїди необхідні для утворення в легенях сурфактанту, у разі гіпофункції цих гормонів у період внутрішньоутробного розвитку в новонароджених проявляється синдром гіалінових мембран і ателектазів.

Maл. 12. Схема розташування надниркових залоз:

1 — надниркові залози; 2 — нирки Продукування мінералокортикоїдів починається з 4-го місяця внутрішньоутробного розвитку. У крові плода визначається альдостерон, концентрація якого з часом збільшується.

У новонародженої дитини справжня кора надниркових залоз має три зони, як у дорослих. Фетальна кора після народження дегенерує. У 1-й тиждень життя дитини диференціація фетальної кори відбувається на 50%, наприкінці 1-го року життя залишається лише 15% фетальної кори.

Функція кори надниркових залоз після народження значно змінюється. У перші дні життя в новонародженого синтез кортикостероїдів знижений, з 10-го дня він підвищується, а з 2-го тижня стає як у дорослих. На 3-му тижні формується добовий ритм секреції.

У дітей віком 1—3 років секреція кортикостероїдів збільшується. До періоду статевого дозрівання секреція гідрокортизонів нижча, ніж у дорослих. У 12 років їх секреція збільшується, з’являються відмінності вироблення кортикостероїдів: у хлопчиків їх виробляється більше (екскреція кетостероїдів 8—9 мг), ніж у дівчаток (екскреція кетостероїдів 7 мг). Порушення діяльності надниркових залоз у дітей призводить до важких хвороб.

Мал. 13. Середня маса надниркових залоз у дітей різного віку та в дорослої людини Мозкова речовина надниркових залоз формується в онтогенезі пізно. Синтез адреналіну починається з кінця 3-го місяця внутрішньоутробного розвиту. Адреналіну в плода утворюється мало.

У новонароджених мозкова речовина надниркових залоз розвинута недостатньо. Збільшення хромафітних клітин відбувається з 3—4 років до 7—8 років. Від народження до 7 років маса мозкової речовини збільшується в 2,5 разу (маса тіла дитини — у 5 разів). У 10 років маса мозкової речовини така сама, як у дорослих (мал. 13). Новонароджені діти вже з перших днів реагують на стреси, при цьому в них підвищується секреція катехоламінів, переважно норадреналіну. Катехоламіни беруть участь у терморегуляції, посилюють окисні процеси в разі охолодження. Протягом 1-го року життя секреція катехоламінів посилюється.

У віці від 1 до 3 років формується добова і сезонна циклічність вироблення катехоламінів. Виділення норадреналіну має два періоди добового збільшення екскреції: перший — о 9—12 год, другий — о 18—21 год. Екскреція адреналіну мінімальна вночі. Весною катехоламінів виробляється більше. З віком роль катехоламінів підвищується в адаптогенних реакціях організму, регуляції обміну вуглеводів, діяльності системи кровообігу та інших системах організму. Тому протягом дитячого віку секреція катехоламінів увесь час збільшується.