Історія розвитку голографії

Своєю інноваційною та технологічною міццю спеціалізоване підприємство «Голографія» зобов’язане, перш за все, величезному науковому потенціалу, закладеному українськими вченими.

Голографія як наука почала активно розвиватися в 1960;х роках з появою перших лазерів.

Ідея об'ємного запису інформації була висловлена англійським ученим угорського походження Денисом Габором ще в 1947 році. Працюючи над удосконаленням електронного мікроскопа, він винайшов новий метод запису і відновлення хвильового фронту (Нобелівська премія за 1971 рік). Цей метод він назвав голографією.

Саме слово «голографія» було створено з двох грецьких слів: «holos» — весь і «gramma» — літера, написання. Але оскільки в 40-і роки 20 століття ще не існувало інструментів для такого запису, то ця ідея не могла бути реалізована на практиці. Минуло ще 12 років, поки вчені «подарували» світові перший лазер, і ще 15 років, перш ніж світ побачив першу голограму, записану за методом Д. Габора.

У 1962 році співробітники Мічиганського університету Еммет Лейт і Юріс Упатнієкс застосували метод Дениса Габора для запису і відновлення хвильового фронту, використовуючи газовий гелій-неоновий лазер. Результат був приголомшливий: вони отримали перші чіткі об'ємні голограми високої якості.

Тим самим Е. Лейт і Ю. Упатнієкс заклали базис для роботи сучасних голографічних студій. Але їх метод мав один істотний недолік: голограми, записані таким способом, відновлювалися тільки в когерентному світлі, що різко обмежувало сферу їх застосування — колір зображення відповідав кольору відновлюючого лазера.

У 1959 році видатний радянський вчений Юрій Денисюк, який працював у Державному оптичному інституті ім. С.І. Вавілова (м. Ленінград), створив голографічну установку. Експерименти, проведені на ній Юрієм Денисюком.

оптичний голограма документ підробка Юрієм Денисюком, привели в 1962 р. до наукового відкриття. Застосований ученим спосіб зйомки дозволяв використовувати лазер тільки при запису голограми, а відновлювати голограму можна уже звичайними джерелами білого світла.

У цьому й полягала принципова відмінність методу Денисюка від способу запису голограми його американських колег. При цьому, використовуючи методи, аналогічні вживаним в кольоровій фотографії (проводячи зйомку лазерами трьох кольорів — синім, зеленим і червоним), голографічні зображення можна було отримати кольоровими, що було недосяжно для усіх використовуваних раніше способів.

Юрій Денисюк не тільки теоретично обґрунтував, а й підтвердив на практиці узагальнюючі принципи, які лягли в основу подальшого розвитку всіх видів голографії і пояснили всі попередні роботи (Д. Габора, Е. Лейта, Ю. Упатнієкса та ін.) у цьому напрямку.

На самому початку «лазерної ери», в 1960;х роках, в Інституті фізики НАН України під керівництвом академіка НАН України Михайла Семеновича Бродіна та члена-кореспондента НАН України Марата Самуїловича Соскіна були розгорнуті дослідження в галузі квантової електроніки та голографії. Їх роботи призвели до формування в Україні сильної наукової школи лазерної оптики, яка отримала всесвітнє визнання і відзначена багатьма преміями. Серед них: Державна премія УРСР 1974 р. за створення лазерів з перестроюваною частотою, Державна премія СРСР 1982 р. за розробку фізичних основ динамічної голографії.

.

У 1970;х роках Інститут фізики НАН України (В.Б. Марков, С. Г. Одуль і А.Н. Тимошенко) у співпраці з Міністерством культури (І.Г. Явтушенко) та за підтримки ЮНЕСКО, почав виробництво високоякісних об'ємних художніх голограм за методом Юрія Денисюка. Уже більше 30 років голограми унікальних музейних реліквій України експонуються на численних міжнародних виставках, у тому числі — за активної участі спеціалізованого підприємства «Голографія», у структурі якого функціонує відділ художньої голографії.