Висновки. 
Етіологія мовленнєвих порушень

Результати проведеного дослідження теоретичних знань про мовленнєві порушення дають підставу зробити такі висновки: мовлення — найважливіша психічна функція, властива тільки людині. На основі мовлення і його смислової одиниці - слова — формуються і розвиваються такі психічні процеси як сприймання, пам’ять і мислення. Мовлення — один з найбільш потужних факторів і стимулів розвитку дитини. Це зумовлено винятковою роллю, яку воно відіграє в житті людини. Воно в своєму розвитку проходить певні етапи. На кожному з етапів елементи мовленнєвої системи формуються у певній закономірності. Однак, якщо ці закономірності порушуються, мовленнєва система дитини формується непослідовно, і, як наслідок, веде до мовленнєвих порушень, виправити які може тільки спеціаліст.

Порушення мовлення — це збірний термін для позначення відхилень від мовної норми, які повністю або частково перешкоджають мовному спілкуванню і обмежують можливості соціальної адаптації дитини. Як правило, вони обумовлені відхиленнями у психофізіологічному механізмі мовлення, не відповідають віковій нормі, самостійно не долаються і можуть впливати на психічний розвиток дитини. Знання можливих причин виникнення може суттєво зменшити ризик виникнення подібних порушень, а профілактика зведе до мінімуму їх можливу появу.

Фактори, що зумовлюють мовленнєві порушення надзвичайно різноманітні. М. Е. Хватцев вперше поділив мовленнєві порушення на екзогенні (зовнішні) та ендогенні (внутрішні). До екзогенних належать: пологові травми; асфіксія; захворювання дитини в перші роки життя; несприятливі соціальні умови. До ендогенних причин належать: внутрішньоутробні патології, що призводять до порушення розвитку плоду; інфекційні захворювання матері. Шкідливі звички матері; токсикози вагітності; травми матері під час вагітності. [10? c.448].

Також існують пренатальні (під час вагітності), натальні (під час пологів) та постнатальні (після народження) фактори, що призводять до виникнення порушень мовлення. До пренатальних відносять: опромінення матері, механічні травми. До факторів, які відбуваються у натальний період відносять: стрімкі пологи, затяжні пологи; стимуляція родів (механічна, хімічна, електростимуляція), родові травми, асфіксії. До постнатальних відносять: інфекційні захворювання дитини (ОРЗ, скарлатина, вітряна віспа, кір), соматичні захворювання дитини, мовне середовище (одномовне, двомовне, дефіцит мовленнєвого спілкування), психосоціальну депривацію.

Отож, можна сказати, що порушень мовлення і їх корекцію у дітей з порушеннями психофізичного розвитку визначається насамперед значимістю мовлення в психічному розвитку, в організації та розвитку психічної діяльності дитини у процесі її соціальної адаптації.