Особливості роботи з обдарованими дітьми

Обдаровані діти — одна з великих таємниць природи. Вже від народження вони завдають багато клопоту батькам. Такі немовлята сплять значно менше від звичайних дітей. Ледве почавши ходити, вони намагаються якнайшвидше пізнати оточуючий світ: розбирають, розламують речі, маніпулюють ними. Дорослі ж намагаються з цим боротися, тим самим пригнічують дитячу допитливість. «Чомучки» ставлять безліч запитань, чим часто засмучують і навіть дратують батьків. Вже у ранньому віці у обдарованих дітей виявляються нахили до певних видів творчості. За здібностями вони випереджають своїх однолітків у деяких видах діяльності, мають велику працездатність. Такі діти добре пристосовуються до нових ситуацій, виявляють лідерство, беруть на себе відповідальність за свої дії. Вони завжди уважні, кмітливі, активні, незалежні, допитливі, комунікабельні. Їм притаманна постійна тяга до творчого пошуку, до нестандартного розв’язання проблемних ситуацій. Особливо складно з такими дітьми у школі. Нерідко таких дітей намагаються зрівняти з іншими школярами, підігнати під єдиний стандарт слухняного учня. Ось чому з часом маленькі вундеркінди стають звичайними людьми, котрі нічого нового, оригінального не створюють.

Однак справжньою запорукою успіху є лише ефективна співпраця творчого наставника і обдарованого учня. Вчителі, котрі працюють з такими школярами, мають бути чуйними і доброзичливими, мати високий рівень інтелектуального розвитку, динамічний характер, широке коло інтересів і вмінь, нетрадиційний світогляд. Дійсно, робота із здібними і обдарованими дітьми вимагає від вчителя додаткового напруження сил, потребує більше часу на підготовку, що пов’язано з підбором завдань підвищеної складності. У зв’язку з цим вчителю повинен мати спеціальну післявузівську підготовку і бути готовим до подальшого придбання спеціальних знань.

Організація роботи з обдарованими дітьми має свої особливості і повинна базуватися на альтернативних, нестандартних формах і методах навчання, одним із яких є науково-дослідницька робота. Саме вона є першим кроком до самостійної наукової творчості. Виконання дитячої наукової роботи сприяє підвищенню інтересу до поглибленого вивчення базових, спеціальних та фахових дисциплін, стимулює творче самовдосконалення учнівської молоді, допомагає у виборі професії.

Один з перших кроків молодого вчителя — об'єднати творчих, допитливих школярів під час проведення гурткової роботи. Бажано давати учням завдання, які потребують поглибленого вивчення певної теми і включають елементи експерименту, дослідництва. Спочатку необхідно уточнити і конкретизувати кінцеву мету експерименту. Разом із школярами слід розділити дослідження на частини, з’ясувати проміжну мету. При необхідності вчитель допомагає учням проаналізувати всі можливі варіанти проведення дослідження і вибрати з них найбільш раціональний. Важливим етапом будь-якого експерименту є складання плану, який повинен бути коротким і відображати лише основні етапи дослідження. До початку досліду варто також продумати, які таблиці, малюнки, схеми можна буде застосовувати.

Тим учням, які вміють робити прості експерименти, аналізувати, узагальнювати отримані результати, можна запропонувати взяти участь в роботі Малої академії наук. Запорукою успіху є чіткість та ефективність організації роботи молодих науковців. Завдання вчителя не лише перетворити дослідження на дійсно творчий процес, а й створити у стосунках з дітьми атмосферу співпраці, товариської допомоги, сприяти розвитку творчих сил дитини, підтримати дух пошуку, дослідження, успішності. Саме це і є найголовнішим у роботі з обдарованими дітьми, тому що впевненість у власних творчих силах спонукає людину до нових досягнень і перемог.