Освіта України в ХХІ столітті

Якою бути школі ХХІ сторіччя? (досвід роботи Бориса Наумова)

Я знаю середню школу України понад 40 років. Питання полягає не в тому, щоб дати ту чи іншу оцінку школі, а в іншому: чи виконує вона свої соціальні функції відповідно до потреб ХХІ століття?

Вивчаючи історію школи, я знайомився з багатьма педагогічними системами і передовим досвідом прекрасних шкіл. Школа стала закладом, який дає в основному знання. Що тут поганого, адже знання — сила! На перший погляд, тут немає ніякої суперечності, якщо не апелювати проблему, які знання, для кого і для чого їх давати. І тут педагоги зіткнулися з проблемою надмірного інформаційного перенасичення. Проте відомо, що охопити все неможливо і не потрібно. Основи наук, які викладають у школі, виявилися затеоретизованими. А науково-технічний прогрес додає нові знання, причому, дуже стрімко. Міняються технології, їх використання і впровадження. Діти в школі і вдома навчаються багато годин. Це призвело до підриву здоров’я більшості учнів, про що говорять статистичні дані, в тому числі й Міністерство освіти і науки України.

Знання можна давати по-різному. Можна словом, що й робить переважно сучасна школа, можна наочно і в процесі різноманітної діяльності, але для цього не вистачає засобів і більшість учителів не готові. Тому й була відкинута концепція «трудової політехнічної школи», яка зароджувалась в радянський період. Як вирішувати цю проблему? І тут накопичилися великі проблеми у зв’язку із зміною політичної системи й ідеології.

Треба мати на увазі інерційні процеси, які історично склалися. Адже основні документи про школу, що визначили її базу були прийняті у 30-ті роки. В цьому вигляді вона залишилась і на сьогодні. По суті, м маємо модель школи, яка створена за часів Сталіна, і мало що змінили в структурі цієї школи. Як і раніше, основним місцем навчання є клас. Це стало так звично, що ніхто й не замислюється, що могло бути й інакше.

Та, може, й повинно бути інакше, якщо задуматись про основи розвитку людини у сучасних умовах. Яким він має бути?

Наші дослідження показують, що це має бути розвиток людини як цілісності, що означає її фізичний, духовний і соціальний розвиток. Якщо ми покладемо в основу школи цю триєдність, то побачимо нові вектори в розвитку школи. Потрібно забезпечити фізичний розвиток школярів. І тому треба ввести більше годин фізкультури. Для цього потрібні база, спорядження, викладачі. Це важко. Проте цим треба займатися, бо здоров’я — основа життя.

Духовний розвиток повинен поєднувати як загальноосвітню підготовку, так формування інтересу до конкретної сфери діяльності. Це вимагає перебудови змісту освіти, яка повинна вчити мислити і діяти творчо в нових умовах, що постійно змінюють дійсність. Для цього і потрібно робити варіантно-формуючою як образне, так і абстрактно-теоретичне мислення. Має бути введений вільний вибір предметів. А головне, треба створити умови для формування потреб поглиблених уявлень. Адже меж пізнанню немає. Але це повинно бути справою не всіх, а тільки тих, хто має здібності до цього. Хто ж не має здібностей до науки, повинен оволодіти різноманітними життєвими навичками.

Соціальний розвиток має формувати громадянина країни, що бажає і вміє формувати демократичну, правову державу. Для цього необхідно організувати різну соціальну діяльність. Саме цим шляхом йшли класики української школи А. С. Макаренко, В. О. Сухомлинський. Саме цю ідею відстоював О. А. Захаренко, що передчасно пішов з життя.

Наше дослідження показало, що перспективним напрямом створення школи ХХІ сторіччя є поліцентр, у якому була б збалансована навчально-пізнавальна діяльність із іншими видами діяльності і спілкування.

Я глибоко переконаний, що школа ХХІ століття — це школа цілісного розвитку людини, школа, в якій словом, ділом і фізичними вправами буде розвиватися повноцінна людина, духовно, фізично і соціально готова до змін. Для цього не потрібно нічого руйнувати, а тільки добудувати різноманітні центри для заняття спортом і технічною творчістю, естетичною і екологічною діяльністю, соціальними видами діяльності тощо.

Школа — дзеркало суспільства, важливий соціальний інститут. Його можна і потрібно реформувати разом із поступальним розвитком суспільства. Школу ХХІ століття буде створено, з опорою як на вітчизняний, так і на світовий досвід, і в цьому своє місце займає полі центризм, ідея якого народжена в Україні і виникла в процесі як практичної, так і теоретичної діяльності автора в педагогіці ось уже протягом 30 років.

[Борис Наумов, Канд. пед. наук, доцент ХДПУ ім. Г. Сковороди, член-кореспондент Академії педагогічних і соціальних Наук України ].