Введення. 
Вплив лікувальної фізичної культури на людей похилого віку

Використання засобів фізичної культури і масажу в лікувальних цілях має давню історію. Протягом багатьох століть здійснювалася комплексна терапія захворювань за допомогою фізичних вправ, масажу, лікувального харчування, загартовування, лазні, гидропроцедур, дозованої ходьби та ін Незважаючи на те, що наука ще не володіла точними даними про несприятливий вплив гіподинамії, лікарі того часу рекомендували активізацію рухового режиму при тих чи інших захворюваннях і відхилень у стані здоров’я.

Лікувальна фізкультура (ЛФК) — метод, що використовує засоби фізичної культури з лікувально-профілактичною метою для більш швидкого та повноцінного відновлення здоров’я та попередження ускладнень захворювання. ЛФК зазвичай використовується у поєднанні з іншими терапевтичними засобами на тлі регламентованого режиму та у відповідності з терапевтичними завданнями.

На окремих етапах курсу лікування ЛФК сприяє попередженню ускладнень, викликаних тривалим спокоєм; прискоренню ліквідації анатомічних і функціональних порушень; збереження, відновлення або створення нових умов для функціональної адаптації організму літньої людини до фізичних навантажень.

Чинним чинником ЛФК є фізичні вправи, тобто руху, спеціально організовані (гімнастичні, спортивно-прикладні, ігрові) і застосовуються в якості неспецифічного подразника з метою лікування і реабілітації літніх людей. Фізичні вправи сприяють відновленню не тільки фізичних, але і психічних сил.

Особливістю методу ЛФК є також його природно-біологічний зміст, так як в лікувальних цілях використовується одна з основних функцій, притаманна кожному живому організму, — функція руху. Будь-який комплекс лікувальної фізкультури включає похилого до активної участі в лікувальному процесі - на противагу іншим лікувальним методам, коли літня зазвичай пасивний і лікувальні процедури виконує медичний персонал (наприклад, фізіотерапевт).

Російські вчені М. Я. Мудров, Н.І. Пирогов, С.П. Боткін, Г. А. Захар'їн, П. Ф. Лесгафт, Ф. А. Манассеин і багато інших пропагували й відстоювали профілактичний напрямок у медицині і широке використання лікувальної фізкультури, загартовування, трудотерапії, масажу.

Значний внесок у розвиток лікувальної фізкультури, наукове обгрунтування та розробку методів лікувальної фізкультури внесли В. В. Гориневской, Є.Ф. Древінг, В. М. Мошков, Б.А. Іванівський, А. А. Лепорський, Ю.І. Данько, С.М. Іванов, З.М. Атаєв, А. А. Соколов, В. К. Добровольський, Г. Н. Пропастін, І.І. Хитрик, В.А. Сілуянов, П.І. Бєлоусов, В.І. Дубровський та інші.

Актуальність цієї проблеми визначає тему нашої випускної кваліфікаційної роботи «Вплив лікувальної фізичної культури на людей похилого віку в системі реабілітації».