Протиепідемічні заходи. 
Загальні відомості про холеру

Госпіталізація хворих обов’язкова. Основним елементом запобігання зараженню холерою є раннє виявлення хворих і вібріононосіїв та ізоляція їх. З огляду на епідемічну доцільність хворих госпіталізують у стаціонари трьох типів:

• 1) у холерний госпіталь — хворих на холеру;
• 2) у провізорний госпіталь — хворих з осередку зі шлунково-кишковими інфекціями для встановлення точного діагнозу;

3) в ізолятор — для обстеження осіб, які перебували в контакті з хворим чи бактеріоносієм.

Після випадку холери ізоляцію контактних осіб установлюють на 5 діб. У разі виявлення серед цього контингенту хворих на холеру термін ізоляції визначають повторно від останнього контакту з виявленим хворим. Обов’язково ізолюють членів сім'ї хворого, осіб, що проживали з ним в одній кімнаті, користувались однією кухнею, туалетом тощо. Особам, які були в тісному контакті з хворим на холеру, проводять екстрену профілактику. Для цього застосовують доксициклін — 0,1 г 2 рази на добу протягом 4 днів.

Для локалізації і ліквідації осередку холери здійснюють такі протиепідемічні заходи: а) обмежувальні заходи; б) активне виявлення хворих (щоденні подвірні обходи); в) виявлення та ізоляція осіб, що контактували з хворими, вібріононосіями, а також із зараженими об'єктами зовнішнього середовища; г) лікування хворих на холеру і вібріононосіїв; ґ) профілактичне лікування контактних осіб; д) поточна й остаточна дезінфекція. Профілактичні і санітарно-гігієнічні заходи в населених пунктах проводять протягом року після ліквідації холери.

Для запобігання поширенню інфекції під час догляду за хворим медперсонал повинен дотримувати всіх заходів безпеки. Усім медичним працівникам для швидкого знезараження рук рекомендують носити за поясом медичного халата рушник, один із кінців якого змочений у 1—2% розчин хлораміну. Прибирання у відділенні лише вологе із застосуванням 0,5% розчину хлораміну. Біля порога кожної палати та вхідних дверей кладуть килимки, змочені розчином хлораміну. Випорожнення хворого спускають у каналізацію після знезараження.

Пацієнтів, що перенесли холеру, а також вібріононосіїв виписують зі стаціонару після клінічного видужання і 3 негативних бактеріологічних досліджень випорожнень. Досліджують випорожнення через 24—36 год після закінчення лікування антибіотиками протягом 3 днів. У робітників харчової промисловості, водопостачання, дитячих і лікувально-профілактичних закладів випорожнення досліджують п’ятиразово (протягом 5 днів) і жовч (порції В і С) одноразово.

Після виписування зі стаціонару осіб, які перенесли холеру, і вібріононосіїв допускають відразу до роботи (навчання) незалежно від професії і ставлять на облік в СЕС та КІЗ за місцем проживання (за ними встановлюють спостереження терміном на 3 міс.). На всіх реконвалесцентів заводять диспансерні картки (форма № 30а). Протягом першого місяця диспансерного нагляду проводять бактеріологічне дослідження калу 1 раз на 10 днів і одноразове — жовчі. Надалі бактеріологічне дослідження калу на вібріононосійство проводять 1 раз на місяць.

В осередках холери, за несприятливої епідемічної ситуації, проводять вакцинацію корпускулярною холерною вакциною та холероген-анатоксином. Міжнародний сертифікат про вакцинацію проти холери дійсний протягом 6 міс. після вакцинації або ревакцинації. Імунітет після вакцинації зберігається протягом 4—6 міс. Ревакцинацію проводять за потреби, не раніше ніж через 3 міс. після первинної вакцинації.