Вступ. 
Генетика бактерій

Генемтика (грец. генню — породжувати) — це наука про спадковість і мінливість ознак організмів, методи управління ними та організацію спадкового матеріалу.

Слово «генетика» було уперше запропоновано для того, щоб описати знання про спадковість та мінливість, визначним британським вченим Вільямом Батесоном у особистому листі до Адама Седжвіка (18 квітня 1905). Уперше Батесон ужив слово «генетика» публічно на Третій міжнародній конференції з гібридизації рослин (Лондон, Англія) у 1906. Основи генетики були закладені вченим Г. Менделем у 1866 р. під час його роботи з гібридизацією гороху.

Він відкрив закон спадковості, названий пізніше його ім'ям. Народження генетики бактерій як науки відбулось у 1943 р., коли С. Лурія описав мутації стійкості у відношенні до бактеріофагів. Проте існує і інша думка з цього приводу. Ряд дослідників вважають, що датою народження генетики мікроорганізмів слід вважати 1940 р., коли Г. Бідл і Е. Таум індукували мутації у Neurospora crassa і здійснили генетичний аналіз. Процеси спадковості і мінливості широко вивчаються у світі мікробів, оскільки мікроорганізми є найзручнішим об'єктом для генетичних досліджень, бо за великий час утворюють велику кількість генерацій.

Назва прокаріоти пішла від двох слів латинського «про» — перед і грецького «каріон» — ядро. Термін «прокаріоти, або доядерні» об'єднує групу одноклітинних живих організмів, які не мають чітко оформленого ядра та інших внутрішньоклітинних мембранних органел. Тільки у ціанобактерій, здатних здійснювати фотосинтез, є спеціальні сплощені цистерни всередині клітини (хлоропласти).

Надцарство Прокаріоти об'єднує царство Бактерій і царство Ціанобактерій. У деяких систематиках бактерії та ціанобактерії віднесені до царства Дроб’янки, в яке включені також археї, мікоплазми, рикетсії, тощо. У багатоклітинних рослин з’явилися в процесі еволюції пластиди та мітохондрії, які, на думку багатьох вчених, є видозміненими прокаріотичними клітинами.