Розділ 2. Оцінка сучасної педагогічної системи в Україні з позиції формування пізнавального інтересу

Робота вчителя на уроці

Важливість посилення уваги вчителя на формування пізнавального інтересу дійсно величезна. Очевидне значне підвищення ефективності роботи як вчителя так і учня за умови сформованості пізнавального інтересу.

Автор пропонує, пройшовшись по типах, визначити їх важливість і виробити методи її формування.

Ситуативний інтерес виникає як реакція на новизну матеріалу і викликає увагу мимовільного типу. Незважаючи на нестійкість даного типу інтересу, він для нас важливий, адже повинен стати основою стійкого глибокого і широкого пізнавального інтересу.

В своїх намаганнях сформувати ситуативний інтерес, вчитель має відштовхуватися від мимовільної уваги учнів Мимовільна увага — не пов’язана з цілеспрямованою діяльністю і вольовим зусиллям. Про мимовільну увагу говорять у тих випадках, коли увага людини залучається самим подразником. Мимовільна увага — увага неуважної людини. Фактори, що викликають мимовільну увагу:

· інтенсивність (сила) подразника в даному випаду автор пропонує оцінити обстановку в класі. Якщо клас неспокійний, можна підвищити голос. Сам факт підвищеної гучності голосу учня дозволить звернути увагу учнів на вчителя.

· новизна подразника почати розповідь можна з чогось радикально нового або просто зазначити про початок нової теми.

• · контраст подразників для уроку історії може виразитися в різкій зміні змісту (наприклад перейти від соціальної ситуації до опису бойових дій)
• · відповідність внутрішньому станові організму (потребам)
• · безпосередній інтерес: те, що цікаве, емоційно насичене, захоплююче, викликає тривале інтенсивне зосередження — це вимагає змін форми інформації - наприклад, використання фрагменту документального фільму
• · загальна спрямованість особистості в межах уроків історії можна використати з огляду на вже існуючий досвід роботи з даними учням, тобто експлуатувати подразники, близькі до тих, які виклик мимовільну увагу цих учнів раніше. Також потрібно намагатися виокремити конкретніші інтереси учнів і намагатися будувати урок відповідно до них.

Механізми мимовільної уваги спільні у людей із тваринами. Це, насамперед, орієнтувальний рефлекс або, за визначенням І. П. Павлова, рефлекс «що таке?». Мимовільна увага є вже в маленької дитини, але на перших етапах онтогенезу вона має хитливий і відносно вузький за обсягом характер (дитина раннього й дошкільного віку дуже швидко втрачає увагу до нового подразника, орієнтувальний рефлекс у неї швидко згасає чи гальмується появою будь-якого іншого подразника), обсяг її уваги відносно вузький і вона не може розподіляти свою увагу між декількома подразниками.

Стійкий пізнавальний інтерес — то стратегічна мета роботи вчителя в напрямку формування пізнавального інтересу Вищою мірою пізнавального інтересу є інтерес-ставлення.

Ці види формуються на основі ситуативного інтересу, а тому є похідними від ситуативного. Вони вимагають розвитку довільної уваги, як уваги що існує під впливом усвідомленої об'єктивної потреби, яка стала суб'єктивною і фактично є вольовим актом.

Для формування стійкого інтересу вчитель має спиратися на на інформаційний мотив, намагаючись звернути увагу на цікавість матеріалу опираючись на виявлені ним в ході попередньої роботи інтереси учнів, не обов’язково пізнавальні.

Для цього автор пропонує побудувати перший урок як урок-бесіду, де вчитель буде визначати ці інтереси опитуванням учнів, тобто просить їх розказати про себе, головним чином про те, що цікавить дітей. При цьому автор застерігає від будь-якої демонстрації авторитарного стилю. Перший урок має бути максимально демократичний, навіть епізодично допускати деяке незначне порушення дисципліни в розумних межах, наприклад, дозволити розмовляти вільно без підняття руки, вставання, тощо.

Таке ставлення дозволить сформувати в учнів позитивне ставлення до вчителя, адже він не починає з порога ставити жорсткі умови, заганяючи роботу в вузькі рамки. Вчитель має сформувати собі позитивний імідж, що в умовах теперішньої учнівської психології означає деяке на перший погляд, зниження вимогливості, в усякому разі на початку і в очах учнів. Насправді ж знизитись має лише жорсткість тону.

В процесі вчитель визначить спрямованість кожного учня, визначивши в класі групи за інтересами. В межах історії це може виглядати наступним чином: група учнів, яка спирається на хронологію і просто намагається завчити матеріал, для таких треба, наприклад, знаходити математичні закономірності, симетрію в датах, періодах для легшого запам’ятання. Інші можуть орієнтуватися на цікаві факти, які розривають стереотипи, для таких потрібно спочатку самому добирати факти, а через 2−3 тижні задавати ці їм як домашнє завдання, яке, як сподівається автор, діти виконують із задоволенням. Значна частина учнів класу може бути спрямованою на розглядання суті історичних процесів, їх стадій і властивостей. Таких дітей треба орієнтувати на вивчення закономірностей в соціально-політичних процесах і в історичному процесі взагалі. Важливим стає пояснення причин і наслідків подій, а також формування в учнівських головах розуміння загальної картини. при цьому вимоги по точності передачі одиничних фактів можна дещо знизити — головне, треба розуміти суть.

Перші дві групи, як вважає автор, потрібно просувати до третьої, адже саме остання група найкорисніша суспільно.

За результатом такого уроку педагог має визначити домінантну в даному класі групу і обрати відповідний підхід до побудови уроків.

Для гарантованого контролю знань автор пропонує проводити коротке письмове тестування кожного учня на кожному уроці. Таким чином можна не тільки заповнити журнал класу оцінками, за поточними оцінками можна також ставити питання про звільнення від тематичного, семестрового, річного контролю, навіть від ДПА, виставляючи відповідні бали «автоматом» на основі середнього арифметичного оцінок на рівень нижче.

У випадку домінування в класі учнів другої групи автор пропонує повністю змінити процес. Урок має являти собою бесіду з обговорення між учнями цікавих фактів, знайдених ними в якості домашнього завдання. Роль вчителя на уроці полягає лише.

• · у виконанні ролі головуючого засідання, тобто приведення розмови в конструктивне русло
• · у коментуванні озвучених фактів у випадках, якщо вони не відповідають завданням теми, неправильно розуміється їх суть і значення, вони не відповідають контексту розмови, тобто вставлені безсистемно
• · педагог має звертати увагу на причинно-наслідкові зв’язки і закономірності приводити аналогії, історичні паралелі, готувати таким чином перехід колективу в третю групу.

У випадку домінування першої групи урок має відштовхуватися від хронологічної таблиці теми.

Проводячи лекційну частину уроку вчитель має особливо звертати увагу на дати, приводячи приклади цікавих випадків їх математичної взаємодії, «красиві числа», тощо. Корисним буде спільно з учнями формувати хронологічну координатну пряму з нанесеними датами для візуалізації не тільки послідовності подій, а й відрізків між ними з увагою на відношення і закономірності.

При викладанні вчитель має періодично вставляти цікаві факти по темі або близько до теми для підготовки до переходу у другу умовну групу.

Оцінювання може являти собою тести, більшість з яких стосуються дат, менше фактів іншого типу.

Урок в класі з домінантною групою являє собою також диспут, як і в другій, тільки обговорення проходить за меншої участі вчителя, як керівника, а більше як рівного співрозмовника. Увага звертається головним чином на причини і наслідки подій і процесів, їх сутність і значення, приводяться історичні паралелі, аналогії з сучасністю Для другої і третьої груп особливо важливим є зв’язок з сучасністю, відповідь на питання, що із сучасного зумовлене подіями, особами, я в процесами, які вивчалися в даній темі, питання про сучасні дні пам’яті і свята, об'єкти, названі назвами, пов’язаними з темою, мають включатися до тестів. пізнавальний особистість учень колектив Автор пропонує також проводити в класах другої і третьої груп політінформацію для підвищення політичної культури учнів, що також може їм сформувати єдину картину історичного процесу.