Перехід до ринкових відносин

З 1989 В'єтнам отримав можливість покінчити з режимом «військового комунізму». Ще в 1986 VI з'їзд Комуністичної партії В'єтнаму зробив зміну вищого керівництва країни і поклав початок процесу, офіційно названому «оновленням», завдяки якому країна вступила в період модернізації. Намічені реформи виключали пряме державне втручання в ціноутворення, виробництво і сферу зовнішньої торгівлі.

Створені «зони експортного виробництва» і стимулюється діяльність іноземних банків. У країні почалося формування правової бази ринкової економіки. Після 1990 прийнято ряд важливих законів в області цивільного права, розроблені норми ділової діяльності, роботи фірм і т.п. Проводиться реорганізація і поступова приватизація ряду підприємств державного сектора. Кількість державних підприємств поменшала з 12 084 в 1991 до приблизно 6300 у 1995, в основному за рахунок ліквідації слабих підприємств і об'єднання ряду підприємств суміжного профілю. Планомірно реалізовується програма приватизації підприємств державного сектора.

Ринкові реформи дали позитивний результат. За 1991;1996 промисловість подвоїла випуск продукції. Середньорічне збільшення виробництва становило 13,3%. Це бурхливе зростання було зумовлене успішним переходом від системи державного управління і субсидування підприємств до принципів ринкової економіки, встановлення широких зовнішньоекономічних зв’язків. Важливу роль зіграли курс на реструктуризацію і модернізацію промисловості, залучення прямих інвестицій через рубіж, введення нових промислових технологій. З 1991 по 1995 загальний обсяг інвестицій в промисловість з різних джерел і економічних секторів становив приблизно 4,7 млрд дол., причому кошти, отримані від держави, становили 54% від загального обсягу інвестицій, іноземні інвестиції - 31%, кошти, вкладені самими підприємствами — 3,5%. За безпосередньої участі іноземних компаній отримали розвиток найважливіші галузі промисловості: нафтогазова, виробництво цементу, сталі, електроніки, швейно-текстильних виробів, переробка сільськогосподарської продукції. Прямі іноземні інвестиції сприяють формуванню і розвитку таких галузей, як автомобілебудування, виробництво мотоциклів. Створюються «зони експортного виробництва», «зони концентрованого промислового виробництва», що мають податкові і інші пільги, а також інші сприятливі умови для залучення іноземних інвестицій (в Хайфоні, Дананзі, Кантхо, Тантхуані і інш.). Обсяг валової продукції за 1991;1995 в порівнянні 1986;1990 зріс з 35,6 до 57,1 млрд кВт· год, сирої нафти — з 1,2 до 30,5 млн т, сталі - з 393 до 1241 тис. т, добрив — з 2228 до 3340 тис. т, цементу — з 9,8 до 22,5 млн т, паперу — з 410 до 713 тис. т. З 1990 по 1997 ВВП щорічно зростав в сер. на 8,9%, фактичні капіталовкладення — на 25% щорічно. У 1995;1997 за темпами економічного зростання В'єтнам був лідером серед країн-членів АСЕАН.

Санкціоновані владою прямі іноземні інвестиції, які в 1991 становили бл. 2,3 млрд дол. США, в 1997 досягли 31,2 млрд дол., що становило 30% всіх капіталовкладень. У 1991;1998 відбувалося швидке зростання експорту — з 2042 млн до 9356 млн дол., або на 27% в рік, і імпорту — з 2105 млн до 11 390 млн дол., або на 32% в рік. У 1998 вивіз товарів і послуг оцінювався в 42% ВВП, ввезення — в 47% ВВП. Азіатська фінансова криза 1998;1999 дещо зменшила імпорт (на 3%) при розширенні експорту на 0,9%, а іноземні інвестиції скоротилися. У 1998 у В'єтнамі здійснювалося 2200 інвестиційних проектів із залученням капіталу з 60 країн з сумою інвестицій в 32 млрд дол.

В'єтнам володіє значними можливостями для розвитку електроенергетики, маючи в своєму розпорядженні великі запаси нафти, газу, вугілля і гідроенергетичних ресурсів. Потужність електроенергії, що виробляється зросла з 2161,7 мВт в 1991 до 4360 мВт в 1995. Діє найбільший гідровузол Хоабінь потужністю 2 млн кВт, а також ГЕС Тхакба, Данім, Віньшон і інш., газотурбінні комплекси в Баріа і Тхудіку, ТЕС (Уонгбі, Фалай), а також сотні малих ГЕС. Побудована 500-вольтна лінія електропередач «Північ-Південь», приблизно на 2000 км подовжені лінії електропередач напругою 110−220 В і 350 В.

Разом з тим у 2010;х роках спостерігаються деякі структурні диспропорції у економіці країни. Так в країні анонсовано і знаходиться на різних етапах (від декларації про наміри до будівництва, що реально ведеться) більше двох десятків нових металургійних підприємств, сукупна потужність яких набагато перевищує всі розумні потреби країни.

В'єтнам (вєтн. Vi? t Nam), офіційна назва Соціалістична Республіка В'єтнам — країна в південно-східній Азії, на узбережжі Південно-Китайського моря, межує на півночі з Китаєм, на півдні та заході з Камбоджею і Лаосом; омивається Південно-китайським морем (затока Тонкін). Площа країни складає 329 560 кмІ; населення близько 90.4 млн чоловік (2012). Столиця Ханой.

Назва країни (в'єт. ‰z"м) складається з двох слів: «Vi?t» означає титульну націю — в'єтів, а «Nam» — південь, «країна в'єтів на півдні», тобто є калькою з китайського «Юенань», де «юе» — китайська назва в'єтів, а «нань» — південь.

Вперше назву В'єтнам вжив поет Нгуєн Бінь Кхієм у своїй книзі «Пророцтва Чанг Чиня» в XVI столітті, написавши «І був утворений В'єтнам». Цю назву було вигравійовано на 12 стелах XVI-XVII століть, зокрема в пагоді Бао Лам в Хайфоні. У 1804−1813 роках імператор Гья Лонг використовував слово В'єтнам в офіційних документах. Однак до 1945 року країна називалася зазвичай Аннам, поки назву не було змінено офіційно імператором Бао Даєм.