Система професійної освіти

Професійне навчання і підготовка кваліфікованих робочих здійснюється в профільних ліцеях, в технікумах і базових професійних школах.

В даний час найважливішими фундаментальними властивостями університету є автономія, свобода ведення наукових досліджень і освіти, продовження європейської гуманітарної традиції. Звертається увага на тісні зв’язки між науковими дослідженнями і учбовими заняттями за принципом Д. Г. Ньюмена, який свідчить, що вища функція університету — заняття наукою.

Сучасний університет, проте, піддається тиску і втручанню на користь функції, що професіоналізується, і виконання вимог ринку праці. У польських університетах продовжується, як затверджує М. Мальовськи, суперечка між «мудрістю і умінням», що викликане еволюцією університету від моделі спільності до моделі підприємства. У традиційному університеті мети освіти були пов’язані з мудрістю, в сучасній моделі, орієнтованій на підготовку професіоналів, концентруються навколо умінь.

Згідно думкам, вираженим в літературі, в даний час університет явно еволюціонує у бік ринкової моделі. Він організований за зразком підприємства, функціонування якого спирається на комерційні ринкові критерії. Університетська освіта в цій моделі є формою освітніх послуг, адресованою потенційним клієнтам відповідно до заявлених ними потреб. Комерціалізація освіти робить із студента-клієнта найважливіший елемент процесу освіти, тому головним принципом цього процесу виявляється вимога освіти, відповідної потребам студента.

Облік потреб студентів веде до того, що в даний час найважливішим і вищим завданням університетської освіти є гарантування її учасникам компетенцій (вони відносяться до кінцевих результатів навчання і є складними уміннями вищого рівня). Ключові для сучасного студента компетенції наступні: навчання, мислення, пошук, самоудосконалення, комунікація, співпраця, діяльність. Вони орієнтовані на розвиток самостійності і відповідальності молодих поляків і показують одночасно значення підготовки сучасних студентів до безперервної освіти, самоосвіти і вдосконалення.

Професійні звання, що привласнюються випускникам вузів.

Ліценціат — звання, що отримується після 3 — 3,5 років навчання у вузі.

Інженер — звання, що отримується після закінчення вищого технічного учбового закладу по напрямах: технічне, сільськогосподарське, економічне. Навчання триває 3,5 — 4 року.

Магістр, а також звання, рівнозначні йому: магістр освіти, магістр мистецтв, магістр-інженер, магистр-инженер-архитектор, лікар-стоматолог або лікар-ветеринар — даються після проходження п’ятирічного стандартного курсу освіти. У напрямі медичних і ветеринарних наук навчання продовжується 6 років.

Звання магістра відповідного профілю можна отримати також після закінчення 2 — 2,5-річного магістерського курсу підвищення кваліфікації. Це звання можуть отримати особи, які закінчили вищі професійні училища із званням ліценціат або інженер.

Для отримання однієї з вищеперелічених кваліфікацій студент повинен здати всі учбові дисципліни і практики, передбачені учбовим планом, представити і захистити дипломну роботу, а також успішно скласти дипломний іспит (відповідає нашим госэкзаменам).

Випускник вузу отримує диплом про закінчення вищого учбового закладу по певному напряму навчання, три виписки з екзаменаційно-залікової відомості, а також, за бажанням, диплом на іноземній мові.

Доктор — вчений ступінь привласнюється особі, яка після успішної здачі докторських іспитів підготувала і захистила докторську дисертацію. Отримати ступінь доктора наук можуть особи, що мають звання магістра або рівнозначне йому.

Доктор хабилитовани — вчений ступінь дається особі, яка вже має ступінь доктора, внесло значний внесок до науки або мистецтва, пройшло процедуру хабилитации і успішно захистила дисертаційну роботу (пшевуд хабилитацийний).

В області мистецтва привласнюються кваліфікації I і II ступені, які є рівнозначними званням відповідно доктора і доктора наук.

Ступінь доктора і доктора хабилитованого привласнюється спеціальними підрозділами вузів і інших наукових центрів — спеціалізованими радами, які мають право на їх привласнення.

Професор — наукове звання, що привласнюється Президентом Польської Республіки. Володар його іменується професором звичайним (звичайним), на відміну від професора надзвичайного (виняткового). Це звання надається ректором за особливі заслуги в масштабі вузу (у нас це — професор кафедри). Посада ад’юнкта в польському вузі відповідає посаді доцента у вузі білоруському, в той же час доцент в Польщі посада достатньо рідкісна і привласнюється за особливі заслуги разом з професором надзвичайним.

З 1998 року почали з’являтися державні і недержавні професійні вищі школи. У них ведеться професійне навчання студентів, кваліфікація яких достатньо висока завдяки включенню в програму освіти обов’язковою 15-ти тижневої практики.

Польща — країна дуже близька по світогляду до України і сусід України, крім того, вона вже декілька років в Євросоюзі і має досвід переходу від командно-адміністративної системи до демократичної. У ній раніше, ніж в Україні, почалися реформи в освіті і суспільстві, і раніше, ніж в Україні, встало питання реформування державної системи профорієнтації і консультування.

У Польщі вже в 1907;1908 рр., як і в багатьох країнах Західної Европи, виникають перші приватні служби по професійній орієнтації, які займалися вивченням кандидатів на посади шляхом опиту по раніше складеній анкеті. У 80-х роках минулого століття в Польщі центрами профорієнтації були районні і воєводські виховно-професійні консультації, куди входили фахівці різних профілів: психологи, соціологи, лікарі. У них за допомогою «опитних листів», «карток профорієнтацій», «особистих справ учнів» фіксувалися дані вивчення учня за допомогою залучення до процесу спостереження багатьох вчителів, а також обліку результатів досліджень лікарів, психологів, робочих професійної консультації. На основі аналізу даної документації класна комісія виносила висновок про те, чи вірно зроблений учнем вибір професії і профілю учбового закладу для продовження освіти. Таким чином, молоді люди практично не мали голосу в процесі вибору професії і методів діагностики своїх професійних якостей.