Типологія криз. 
Міжнародні паблік рилейшнз

Кризи залежно від змісту і форми, у яких вони проходять, можуть бути класифіковані на кілька різних груп. У роботах із ПР та кризового менеджменту наводиться величезна кількість різноманітних типологізацій. З точки зору цілей і завдань служб зв’язків з громадськістю, найбільший інтерес можуть мати наведені далі класифікації.

Кризи за природою походження:

Генетичні кризи, закладені в системі з моменту її утворення (наприклад, установлення на підприємстві неякісних верстатів рано чи пізно призведе до кризової ситуації, пов’язаної з нещасними випадками або зупинкою виробництва).

Функціональні кризи, що виникають під час існування системи.

Фахівці зазначають, що функціональні кризи можуть роз різнятися за кількома ознаками. Серед них виділяють:

патологічні кризи, які виникають у випадку змін, що стосуються структури системи і перебудовують її;

фізіологічні кризи, що пов’язані з адаптацією системи до внутрішніх та зовнішніх змін;

кризи перевантаження, коли система починає робити більше, ніж вона здатна (у випадку необґрунтованого, наприклад, збільшення обсягів виробництва, надмірного завищення норм праці тощо);

кризи мізерності ресурсів, які зумовлені недостатнім фінансуванням, підтримкою політичною чи правовою.

Кризи за характером виникнення:

навмисні кризові ситуації, зокрема терористичні акти, фальсифікація товарів, припинення фінансування;

ненавмисні кризи: вибухи, пожежі, природні катаклізми.

«Біблія» американських ПР класифікує кризи та можливі сценарії їх розвитку так:

• 1. Раптові кризи. Кризові ситуації, пов’язані з відсутністю часу для підготовки та планування, сюди можна віднести: аварію літака, землетрус, пожежу, загибель першої особи, що потребують заздалегідь узгоджених між управлінцями дій, щоб не дати розвинутися непорозумінню, к2. Кризи, що виникають поступово — кризи, що дають час для розслідування та планування. Тут завданням стає проведення корекції до того, як криза перейде в критичну фазу.
• 3. Постійні кризи — можуть тривати місяцями чи роками, незважаючи на зусилля щодо їх призупинення. Сюди, наприклад, можна віднести чутки [84, 103].

Як зазначають науковці, самостійну групу становлять соціальні кризи, зумовлені соціальною структурою і соціально-виробничими зв’язками підприємства. Вони можуть бути спричинені страйками, економічними та фінансовими проблемами. «Проте як би ми не уявляли їхньої типології, залежно від переваг та аргументів фахівців, зрозуміло одне: без правильно організованої кризової комунікації підприємство, якщо навіть воно безпосередній винуватець кризи чи його жертва, не може відновлювати своїх позицій на ринку та в суспільстві, не маючи концепції кризової комунікації» [64, 261].