Значення малого підприємництва в аграрному секторі економіки України

В статті проаналізовано значення малого підприємництва в аграрному секторі України, розкрито особливості їх роботи та функціонування та зазначено щляхи та методи розвитку і стимулювання діяльності аграрного бізнесу.

Ключові слова: малий агробізнес, тенденції розвитку малих форм господарювання на селі, підприємницьке середовище на селі, фінансово-кредитна політика держави.

Постановка проблеми. З переходом аграрного сектора України до господарювання в ринкових умовах та формування багатоукладної економіки малі форми господарювання на селі набувають специфічних рис, характеризуються наявністю багатьох видів та типів приватних, і в першу чергу, одноосібних, підприємницьких структур [1]. Малий агробізнес виконує важливу роль в українській економіці: насичує ринки сільськогосподарською продукцією та частково вирішує проблему зайнятості на селі. В зв’язку з цим значно посилюється інтерес як до вивчення малого підприємництва та особливостей управління малими формами аграрного господарювання, так і до аналізу тенденцій зміни сучасного стану розвитку малого агробізнесу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема розвитку малого підприємництва в сільському господарстві знайшла широке відображення в економічній літературі, зокрема в працях З.С. Варналія, Ю.Е. Губені, В.В. Зіновчука, І.В. Ляшенка, М.Й. Маліка, В.Я. Месель-Веселяка, Л.В. Романової, П. Т. Саблука. Разом з тим деякі особливості становлення й розвитку сільського малого підприємництва, диверсифікації діяльності сільських жителів потребують подальшого аналізу.

Постановка завдання. Метою статті є визначення основних організаційних форм малих сільськогосподарських підприємств та виявлення проблемних аспектів розвитку малого агробізнесу України.

Виклад основного матеріалу дослідження. За роки реформ у сільському господарстві України сформована багатоукладна економіка, виникли приватні господарства, асоціації сільськогосподарських господарств, товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, закриті акціонерні товариства, приватно-орендні підприємства та сільськогосподарські виробничі кооперативи, які користуються сільськими об'єктами соціальної сфери, побудованими у попередні роки колективними господарствами.

Протягом останніх 10−15 років малі підприємства стали привертати до себе все пильнішу увагу аграріїв у різних країнах світу через те, що малий бізнес довів свою здатність робити суттєвий внесок у рішення проблем зайнятості населення й забезпечувати обсяги сільськогосподарського виробництва у більшості підгалузей [5].

Нині в Україні склались такі види сільськогосподарських підприємств^, 6]: приватні підсобні господарства громадян (форма виробництва, яка ґрунтується на приватній власності громадян, а також на їхній особистій праці та праці членів їх сімей і є додатковим джерелом прибутків та має споживчий характер); приватні сільськогосподарські підприємства, які займаються виробництвом сільськогосподарської продукції, діють на засадах підприємництва і самоврядування та на основі об'єднання земельних наділів та технічних засобів кількох господарств; селянські та фермерські господарства (сімейно-трудові об'єднання жителів села, робота яких пов’язана з землеробством, особистою працею, спрямованою на виробництво товарної маси продуктів харчування, продовольства й сировини і на одержання доходів); сільськогосподарські кооперативи (добровільні об'єднання фізичних і юридичних осіб на засадах членства, об'єднання пайових внесків, участі у спільній сільськогосподарській виробничій діяльності, а керівництво здійснюється виборними особами); акціонерні товариства (підприємства, капітал яких утворюється за рахунок внесків його учасників (акціонерів) шляхом придбання акцій).

Характеризуючи різні види селянських господарств, не можливо віддати перевагу одному з них. Кожна з організаційних форм має як переваги, так і недоліки, що в конкретних умовах проявляється по-різному. До малих аграрних підприємств у сільському господарстві України відносять особисті селянські та фермерські господарства.

Підприємницьке середовище на селі визначається сукупністю умов і факторів, які безпосередньо зумовлюють особливості та можливості становлення, функціонування і розвитку суб'єктів малого підприємництва. Сприятливе середовище — сукупність умов і факторів, що дають змогу забезпечити соціально-економічну ефективність діяльності та сталий розвиток суб'єктів малого підприємництва на селі [1].

Особливості роботи малих підприємств у сільському господарстві обумовлені [4, 5]: сезонним характером отримання продукції при постійному попиті на продовольство протягом року; значним поглибленням галузевої, внутрішньогосподарської і регіональної спеціалізації виробництва; потребою в сучасному технологічному устаткуванні, засобах малої механізації, максимальному скороченні ручної праці; необхідністю міцних організаційно-економічних зв’язків з постачальниками ресурсів та реалізаторами продукції кінцевому споживачу.

Зазначені особливості сільськогосподарського виробництва вимагають створення стабільного внутрішнього й зовнішнього середовища для нормальної підприємницької діяльності. Отже, внутрішнє середовище, в поєднанні з державною підтримкою підприємства в зовнішньому оточенні виступають двома невід'ємними й найважливішими умовами ефективного аграрного господарювання [2].

Першочерговим завданням уряду будь-якої країни є створення сприятливого середовища для створення та розвитку нових форм малих агропідприємств. Це можливе лише за умови їх ефективної фінансово-кредитної підтримки.

Через уповноважені центральні та місцеві органи державної влади та за допомогою спеціальних установ і об'єднань підприємців держава визначає, розробляє та проводить у життя фінансово-кредитну політику щодо підтримки малих підприємств, використовує прямі та непрямі форми фінансової підтримки, формує механізм регулювання ринку позикових ресурсів та контролює додержання встановлених норм його учасниками [6].

Так згідно з Державною цільовою програмою розвитку українського села на період до 2015 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2007 року № 1158, було передбачено зростання обсягу виробництва валової продукції сільського господарства в 2015 році у 1,6 раза порівняно з 2006 роком, а саме у 2011;2015 рр виробництво валової продукції на суму 693 396 млн. грн.

Також збільшення обсягу надходжень до зведеного бюджету України від сплати податків і зборів суб'єктами аграрного сектору в 2,5 раза, що вже у 2011;2015 рр. становило 112 860 млн. грн. надходжень до бюджету. Проте через фінансову кризу та інші причини Програма не фінансувалася по 26 заходах [2].

Як бачимо з таблиці 1, у 2015 році було залучено на 10 000 млн грн більше кредитних коштів ніж у 2010 році. Також значну питому вагу в залучених коштах займають обсяги залучених інвестицій, що свідчить про привабливість малого аграрного бізнесу для потенційних інвесторів. Таблиця 1 Обсяг залучення кредитів та інвестицій у сільське господарство на період до 2015 року (млн. гривень).

Джерело: [5].

В цілому, складна економічна ситуація на селі зумовлена [5]: невідповідністю програм реформування економіки сільського господарства і результатів їх виконання визначеним пріоритетам; незадовільним законодавчим забезпеченням та захистом прав власності селян на землю і майно; недостатнім рівнем фінансової підтримки сільськогосподарського виробництва та соціальної сфери села; недостатнім стимулюванням впровадження інноваційних технологій та інвестицій в агропромислове виробництво; відсутністю паритетних економічних відносин між аграрним сектором та іншими галузями економіки; відсутністю умов для підвищення рівня продуктивної зайнятості; недостатнім рівнем розвитку інфраструктури аграрного ринку, тінізацією та монополізацією каналів реалізації сільськогосподарської продукції; проведенням неефективної державної політики щодо створення умов для розвитку кооперативних та інших некомерційних об'єднань сільськогосподарських.

Висновки. В сучасних умовах значення малих форм господарювання на селі у формуванні ринку продовольства, створенні робочих місць, забезпеченні продовольчої безпеки країни надзвичайно важливе. Реалізуючи в повній мірі свої переваги, малий агробізнес досконало знає свій ринок, своїх покупців, їхні потреби та потенційні можливості.

Розвиток та аграрного сектору слід забезпечувати шляхом [1, 2, 5]: здійснення чіткого розмежування функцій і повноважень центральних та місцевих органів виконавчої влади у сфері розвитку сільських територій; удосконалення на законодавчому рівні міжбюджетних відносин центральних та місцевих органів виконавчої влади, зокрема тих, що пов’язані з вирішенням питань фінансування проектів комплексного розвитку сільських територій; забезпечення впровадження соціальних стандартів та нормативів у сільській місцевості; визначення пріоритетів розвитку аграрного сектору з урахуванням зональних та регіональних особливостей; створення організаційно-правових умов для розвитку паритетних відносин між аграрним сектором та іншими галузями економіки; здійснення заходів щодо забезпечення розвитку інфраструктури аграрного ринку, диверсифікації каналів реалізації продукції, забезпечення якості та безпеки продовольства; інноваційно-інвестиційного зміцнення матеріально-технічної бази аграрного сектору; удосконалення страхової, кредитно-фінансової та податкової політики у сфері аграрного сектору.

В Україні для розвитку малого підприємництва на селі органи державної влади повинні: розробити законодавчу базу, відповідно до регіональних особливостей та провадити дієві програми реформування на місцях з одночасним врахуванням причин, що перешкоджають організації підприємництва.

малий агробізнес підприємництво україна

Література

• 1. Білоус Г.І. Розвиток малого підприємництва в Україні / Г.І. Білоус // Економіка України. — 2008. — № 2. — С.34−36.
• 2. Довідка про виконання державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року, від 19 вересня 2007 року № 1158 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.minagro.gov.ua.
• 3. Колотуха С. Пошук шляхів реформування кредитних відносин в аграрному секторі економіки / С. Колотуха, К. Мельник // Економіка АПК. — 2005. — № 11. — С.66−70.
• 4. Офіційна Інтернет-сторінка Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.dkrp.gov.ua
• 5. Офіційна Інтернет-сторінка Міністерства аграрної політики України [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.minagro.gov.ua.
• 6. Офіційне Інтернет-представництво Кабінету Міністрів України [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua.