Московське підданство. 
Дмитро Байда-Вишневецький: біографія та діяльність

Після втрати фортеці Вишневецький лишився і без власних ресурсів, і без підтримки держави. Тепер він прийняв запрошення царя. Наприкінці 1557 р. Вишневецький приїхав до Москви, склав присягу «на вічну службу», і отримав від царя «въ вотчину» місто Бєлєв (нині у Тульській області) з усіма прилеглими волостями, багато сіл під Москвою, багато дарунків і десять тисяч рублів — величезна на той час сума. Перед московськими політиками Вишневецький виклав свій план боротьби з татарами у союзі з Литвою, відірвавши її від союзу з Кримом. Ця ідея була сприйнята із співчуттям; на початку 1558 р. була розпочата підготовка до кампанії проти Криму та до переговорів з Великим князівством Литовським. Вишневецький з московським військом рушив шляхом попереднього походу Ржевського (1556 р.), по дорозі збираючи козаків. Був запланований похід всередину Криму. Хан відтягнув усі орди за Перекоп та приготувався до оборони.

Тим часом розпочалися переговори з Литвою про спільні дії проти Криму. Ідея позбутися татарської загрози зацікавила литовських політиків, але давні московсько-литовські протиріччя (передусім через Чернігів та Смоленськ) завели ці переговори у глухий кут. Врешті Литва поновила свій союз з Кримом, незважаючи на жахливий набіг орди (на чолі з калгою) на Україну у 1558 р. Вишневецький під Перекопом одержав підкріплення з Москви, на чолі з Ржевським, і планував похід на Козлов (або Ґезлеве, теперешня Євпаторія), але раптово був відкликаний до Москви. Йому були доручені другорядні операції на Дону, а згодом на Кавказі. Похід всередину Криму був здійснений у наступному 1559 р. під керівництвом воєводи Адашева, а роль Вишневецького була зовсім незначною.

Це було зовсім не те, чого сподівався Вишневецький. До того ж у зовнішньій політиці Москви з 1558 р. першочерговою стала задача виходу до Балтійського моря, а справа боротьби проти татар була врешті занедбана. Розпочата Іваном IV Ливонська війна ще більше загострила московсько-литовські відносини, і 1561 року Литва вступила у війну проти Москви. Вишневецький опинився у фальшивому становищі зрадника, і це не могло його влаштувати. Разом із своїми козаками він попрямував до Дніпра і, зупинившися на острові Монастирському (30 миль низше Черкас), через посредництво брата Михайла, тодішнього старости Черкаського, домігся від великого князя для себе і для своїх супутників глейтових листів, тобто письмових гарантій безпечного перебування на территорії Великого князівства Литовського. Сигизмунд II охоче прийняв Вишневецького «в свою ласку господарську». Пізніше, принагідно, він послав Івану IV запрос про поведінку Дмитра і одержав таку відповідь: «Прийшов, як пес, і втік, як пес; а шкоди від нього мені, государю, і моїй державі не було». На сеймі Вищневецького приймали і вітали, цінуючи, як і раніше, дуже високо. Але крах усіх його планів підірвав його сили — він тяжко захворів. Сам він думав, що його отруєно. Його лікували особисті лікарі великого князя.