Проведення серцево-легеневої реанімації

Серцево-легеневу реанімацію проводять відповідно до за-гальних правил і розпочинають відразу після констатації від-сутності дихання. Спочатку здійснюють 30 натискань на грудну клітку, потім 2 вдихання в тіло пораненого. Глибина натискань на грудну клітку становить не менше 5 см, частота — не менше 100 за хвилину. Тобто 30 натискань триває 15−18 с. Оптималь-ним є виконання 2-х вдихань протягом 3−5 с.

Найбільш ефективним буде проведення серцево-легеневої реанімації в команді: перший боєць здійснює штучне дихання, другий натискає на грудну клітку, третій піднімає ноги поране-ного. У цьому випадку один із них повинен взяти на себе функ-цію лідера команди.

Зміна бійців проходить кожні 2 хв. Вони повинні змінюватись рухаючись за годинниковою стрілкою.

Пам’ятайте: проводити серцево-легеневу реанімацію слід за відсутності в пораненого несумісних із життям травм:

• *відкритої рани голови з витіканням мозкової речовини;
• *відкритої рваної рани грудної клітки з пошкодженням внутрішніх органів (легені, серце);
• *травматичних ампутацій кінцівок без зупинки кровотечі (накладання джгута) в секторі обстрілу;
• *опіків ІІІ-IV ступенів (великі, напружені або розкри-ті пухирі з рідким чи желеподібним вмістом насичено-жовтого (кров'янистого) кольору або обвуглення) шкіри обличчя та більшої частини тулуба.

Проведення серцево-легеневої реанімації буде найефектив-нішим при:

• *рефлекторній зупинці серця внаслідок дії вибухової хвилі;
• *психоемоційному перевантаженні.

Проводити серцево-легеневу реанімацію слід виключно за умови, коли це не заважає виконанню тактичної задачі та від-сутня небезпека для бійців, що надають допомогу. В секторі обстрілу проводити серцево-легеневу реанімацію заборонено. При проникаючих пораненнях успіх при проведенні серцево-легеневої реанімації вкрай низький.