Розділ 2. Формування комунікативних навичок учнів 10-11 класів засобами новітніх інтернет-технологій

Інтернет-комунікація як засіб формування комунікативних навичок у процесі вивчення загальноосвітніх дисциплін

Інтернет-комунікація — спілкування за допомогою глобальної комп’ютерної мережі Інтернет [14, с. 73]. Комунікація за допомогою Інтернету виявляється у двох аспектах:

• 1. Здійснення обміну інформацією між різними суб'єктами комунікації за допомогою голосу, відео, текстових повідомлень, документів, файлів (наприклад, системи інтернет-магазинів, інтернет-банкінгу тощо).
• 2. Спілкування між комунікантами-людьми.

Мовне середовище Інтернету — це сукупність великої кількості не пов’язаних між собою сфер спілкування, що функціонують автономно, а тому мова інтернет-комунікації функціонально-стилістично неоднорідна, вирізняється великою кількістю жанрів. Характерною особливістю спілкування між комунікантами-людьми є можливість здійснювати комунікативний акт анонімно, довільно вибирати учасника для розмови, що зменшує соціально-психологічні ризики комунікації, відповідно такому спілкуванню також властива афективність, часте недотримання літературних норм, використання не кодифікованих одиниць.

Мова інтернет-комунікації поповнюється новими лексемами за рахунок запозичень (зокрема з англійської мови — драйвовий, меседж), професіоналізмів (з мови комп’ютерників — запатчити, онлайн) та слів інших груп лексики. Запозичення нерідко використовуються в англійському написанні, транслітеруються українською абеткою. Частина лексем зафіксована словниками (файл, ноутбук). До морфологічних особливостей мови інтернет-комункації належить, зокрема, активне використання імперативу. У запозиченнях нерідко використовуються дериваційні моделі інших мов (здебільшого англійської та російської). Синтаксичні конструкції найбільше зазнають змін у розмовній мові, що відповідає тенденції до спрощення синтаксичних конструкцій, текстової економії при спілкуванні в Інтернеті. Тут характерні короткі розмовні репліки, специфічна розмовна синтаксична структура. На рівні стилістичної організації тексту для мови інтернет-комунікації властиве розширення функцій епістолярного жанру, а також трансформація традиційних форм розмовного стилю, головною ознакою якого є відсутність усного варіанту мови. Як наслідок — одиниці писемного тексту перебирають на себе функції усної мови. Для такої мови характерне обмежене використання невербальних засобів, тому для позначення почуттів комуніканти послуговуються особливими знаковими системами — серед яких спеціальні піктограми — емотикони, а також пунктуаційними знаками, великими літерами для позначення модуляцій голосу. Організація тексту в мові інтернет-комунікації нерідко має нелінійний характер, що забезпечується використанням гіпертексту [13, с. 153].

Віртуальна реальність простіша, ніж фізична та соціальна, відповідно дві останні в інтернет-комунікації редукуються до набору окремих ознак. Опанувати й вивчити віртуальну комунікацію значно простіше, ніж спілкування у реальному житті, цим інтернет-комунікація й затягує, цим можна пояснити частково втечу у ігрову чи іншу (редуковану) реальність.

Для інтернет-комунікації властиві такі характеристики:

• 1. Анонімність, невидимість і відчуття безпеки. В такому типі комунікації є ефект вільного спілкуванні, у межах якого можливі дві реалізації: вихід негативних емоцій і задоволення деструктивних потреб (ображення інших, взламування сайтів) або реалізація можливості бути відвертим і не закриватися у якихось дуже особистих аспектах.
• 2. Одночасно із конструюванням власної віртуальної особистості людина створює образ співбесідника, який майже завжди не відповідає дійсності, оскільки інформацію, якої не вистачає, він просто домислює.
• 3. Обмежене сенсорне переживання, складність у вираженні емоцій, що частково компенсується спеціально розробленою знаковою системою (наприклад, емотиконами) [24, с. 28].

У сфері ділового спілкування в мережі Інтернет вироблено специфічні особливості. До таких належать:

• 1. Писемна форма спілкування. У звичайних перемовинах, поза межами Інтернету, основним засобом передавання інформації є усна мова. Писемні форми спілкування мають допоміжний характер. У інтернет-комунікації на писемну форму покладено основне навантаження ділової комунікації. Писемна форма вимагає конкретніше формулювати думку, уточнювати формулювання, висловлюватися лаконічно. Такий спосіб комунікації сприяє не емоційному, а раціональному стилю переговорів, що буває корисно у конфліктних ситуаціях.
• 2. Цитування співбесідника. Зручним і відповідно поширеним способом відповідати на запитання, поставлені в електронному листі, є копіювання питання і друкування відповіді безпосередньо за запитанням. Така форма дає змогу уникнути неправильного тлумачення того, що було зазначене раніше, а відтак посилює увагу майже до кожного написаного слова.
• 3. Деформалізація спілкування. Стиль ділової інтернет-комунікації дає змогу скоротити психологічну дистанцію між партнерами.

Маркерами такої зміни є:

• ? скорочення інформації у підписові, з якого поступово забирають повні реквізити, формальні розмовні звороти;
• ? зміна звертання до адресата на початку листа;
• ? зростання частоти менш формальних виразів;
• ? поява у тексті емотиконів, спеціальних символів на позначення емоцій;
• ? перехід на «ти».
• 4. Поява у ділових повідомленнях інформації особистого характеру. Один діловий партнер може надавати іншому інформацію з посиланням на власний сайт, блог тощо.
• 5. Збільшення кількості каналів комунікації. Партнери обмінюються не лише корпоративною електронною поштою, а й через персональну електронну пошту, ICQ, Skype. Людина стає більш доступною [36].

Отже, виділимо наступні педагогічні умови для успішного формування комунікативних умінь засобами Інтернет-комунікацій:

• ? створення позитивної мотивації на основі внутрішніх потреб, попереднього індивідуального досвіду спілкування і комунікативних здібностей учнів;
• ? розширення комунікативної бази в межах уроків технології шляхом використання системи вправ, у яких формування комунікативних умінь буде розглядатися як спеціальне педагогічне та дидактичне завдання;
• ? занурення в комунікативну діяльність через організацію роботи в діалогових режимах із застосуванням ІКТ, зокрема Інтернету;
• ? урахування вікових особливостей;
• ? наявність високого рівня сформованості комунікативних умінь викладача.

У результаті в учнів старших класів розвиваються вербальні та невербальні комунікативні вміння, підвищується активність у комунікативній діяльності, здійснюється перенесення в інші види діяльності, формується інтерес до інформації.