Аналіз форми кривої артеріального пульсу

Аналіз систолічної частини кривої пульсової хвилі. Аналіз специфічних компонентів кривої АТ або кровотоку застосовувався у багатьох дослідженнях з використанням неінвазивної технології для оцінки жорсткості артерій. Крива периферійної пульсової хвилі може бути отримана за допомогою неінвазивного методу апланаційної тонометрії. Коли записується крива зміни тиску на а. radialis, то вона автоматично калібрується до АТ, що вимірюється на a. brachialis. При аналізі систолічної частини кривої визначають індекс приросту (АІх) — співвідношення різниці між другим та першим систолічним піком кривої пульсової хвилі до ПАТ, відображене у відсотках. Він може мати негативне значення (із знаком мінус), частіше у дуже молодих людей з еластичними судинами. Індекс AIx залежить від інтенсивності відбивання пульсової хвилі, тривалості періоду вигнання крові зі шлуночків серця, часу відбивання пульсової хвилі (час поширення пульсової хвилі від серця на периферію та в зворотному напрямку). Останній фактор тісно пов’язаний із ШППХ. Чим більша швидкість, тим раніше зустрічається відбита пульсова хвиля із прямою, тим раніше виникає перший систолічний пік і тим більша різниця між другим та першим систолічним піком. Інтенсивність відбивання залежить від діаметра та еластичності малих артерій та артеріол. Окрім того, AIx збільшується при збільшенні середнього АТ, зменшується при збільшенні ЧСС [32, 38, 50, 131], негативно корелює із зростом людини — чим більший зріст, тим менша величина індексу приросту [114]. Останнім фактом пояснюється більше значення показника в осіб жіночої статі в популяції [50]. Дослідження з близнюками виявили, що величина індексу приросту частково наслідується [115].

Аналіз форми систолічної частини пульсової хвилі може застосовуватися для пояснення, чому в пацієнтів віком менше 50 років має більше прогностичне значення ДАТ, а в пацієнтів більш старшого віку — САТ та ПАТ [55, 79, 94, 129, 130]. У молодих пацієнтів з АГ підвищення ДАТ зумовлено збільшенням тонусу артерій м’язового типу та артеріол, що призводить до більш раннього відбивання пульсової хвилі та збільшення індексу приросту. У пацієнтів старшого віку зміни кривої більшою мірою пов’язані з віковими змінами в стінках судин, а не їх м’язового тонусу. У багатьох молодих людей спостерігається збільшений периферійний ПАТ порівняно з центральним ПАТ. Це додаткове підвищення ПАТ називається периферійною ампліфікацією ПАТ (ефект підсилювання). Чим більша величина периферійного ДАТ, тим раніше відбивається пульсова хвиля, тим менша периферійна ампліфікація ПАТ. Підвищення ДАТ у молодих людей пов’язано з більшим підвищенням центрального САТ та ПАТ, ніж у людей похилого віку. Адже в осіб віком понад 50 років центральний та периферійний ПАТ майже збігаються, явища ампліфікації не спостерігається. Отже, у частини молодих хворих при нормальному центральному САТ та ПАТ можуть бути підвищеними рівні периферійного САТ та ПАТ, які й реєструються при рутинному вимірюванні АТ. Застосування аналізу систолічної частини пульсової хвилі може бути корисним для виявлення ампліфікації та вибору тактики ведення пацієнтів.

Проведення аналізу пульсової хвилі у пацієнтів з різними факторами ризику виявило, що незалежно від рівня АТ індекс приросту підвищується з віком у пацієнтів з цукровим діабетом першого типу та з гіперхолестеринемією [23, 29, 78, 133, 134]. У багатьох клінічних проспективних дослідженнях (ASCOT, SEARCH, FIELD та інших) вивчали прогностичне значення АІх. Виявилося, що приріст величини індексу на 10% супроводжується збільшенням ризику виникнення серцево-судинних подій у 1,28 разу, незалежно від інших факторів [32]. При цьому, в пацієнтів з кінцевою стадією ниркової недостатності вплив індексу приросту на прогноз не залежав від величини швидкості пульсової хвилі [56, 72, 74].

артерія жорсткість тиск пульсовий Аналіз діастолічної частини кривої пульсової хвилі. Для аналізу діастолічної частини пульсової хвилі найчастіше використовується модель Windkessel, що дозволяє вираховувати піддатливість проксимальних та дистальних артерій [77]. Експоненціальне зниження діастолічної частини пульсової кривої відображає піддатливість великих артеріальних судин (С1). Периферійне відбивання хвилі (осциляції), що накладається на основну криву, відображає піддатливість малих артерій (С2) [40, 41, 64, 69, 88]. Реєстрацію пульсової хвилі проводять за допомогою апланаційної тонометрії. При порівнянні неівазивної та інвазивної методик визначення піддатливості артерій виявилося, що неінвазивний метод дещо переоцінює величину С2, але спостерігається значна достовірна кореляція між величинами, отриманими за допомогою вказаних методик [20, 64, 75, 94, 111].

Визначення піддатливості артерій у пацієнтів з різним ризиком виникнення серцево-судинних захворювань дозволило виявити, що з віком піддатливість великих та малих артерій зменшується. Підвищення тільки САТ незалежно асоціювалося із зменшенням піддатливості великих артерій, а підвищення або САТ, або/та ДАТ завжди призводило до зменшення піддатливості малих артерій. Аналіз діастолічної частини пульсової кривої був запропонований для раннього виявлення судинного захворювання [80, 96]. Зменшення С2 виявилося характерною ранньою ознакою погіршення пульсації периферійних артерій [75]. При відсутності різниці за рівнем АТ та ЧСС С2, але не С1 значно було зменшено у пацієнтів з цукровим діабетом 2-го типу [66, 75]. Аналіз кривої пульсової хвилі на a. brachialis виявив, що порівняно з групою контролю без АГ С2 знижувався більшою мірою, ніж С1, у молодих пацієнтів з АГ, але не відрізнявся у пацієнтів похилого віку з АГ та без неї [100, 116]. У пацієнтів з АГ та жінок у період постменопаузи з ІХС значно знижувалася величина С2, але не С1 [75, 105].

Точність методу аналізу діастолічної частини пульсової хвилі неодноразово піддавалася критиці [108]. Найпершим питанням було: що ми вимірюємо, коли аналізуємо дистальний, рефлективний та осциляторний компоненти пульсової кривої, а особливо, якщо це робиться на різних артеріях. Якщо ми говоримо про піддатливість усіх артерій, то незалежно від місця вимірювання значення отриманих величин мають бути однаковими. Проте, низкою експериментальних інвазивних досліджень на тваринах встановлено, що навіть у аорті в різних місцях піддатливість відрізняється. У людини не спостерігається кореляції між величинами С1 та С2, отриманими на a. radialis та a. tibialis. Вірогідно, що регіональні особливості циркуляції, кількість місць відбивання пульсової хвилі, довжина артерії, жорсткість індивідуальних артерій можуть мати сильний вплив на показник піддатливості. Окрім того, коли у молодих людей спостерігається другий пік у діастолу, і часто можна отримати негативне значення C1 та C2. Усі ці дані ставлять під сумнів точність методології визначення піддатливості артерій.

Визначення пульсації на пальцях. Отримати пульсову криву можна на пальцях. Форма цієї кривої повторює форму кривої на a. radialis. Для реєстрації застосовується метод фотоплетизмографії. При цьому визначають точку згинання та висоту кривої. Ця методика недорога, але на теперішній момент мало даних щодо визначення жорсткості артерій цим методом. Окрім того, ця техніка ще не пройшла дослідження на точність та порівняння із даними, записаними на центральних артеріях [27, 75, 82, 120].