Види та техніки графіки

Графіка включає в себе різні види образотворчого мистецтва. Сюди відносять: рисунки-ілюстрації і найрізноманітніші можливі прикрашання книг, газет, журналів, виконаних тушшю, олівцем, аквареллю, гуашшю, темперою і т. д.; всі види плакатів; рисований художній шрифт; різні грамоти, дипломи, упаковки, етикетки, білети. 10;56].

Крім того, художник-графік може виконати свій творчий задум не тільки на папері, і не тільки в одному екземплярі, що має місце у вище перелічених видах графіки. Він працює і на таких матеріалах як камінь, металічні пластини, дерево, лінолеум. У таких випадках художник може розмножити свою композицію, отримати з неї певну кількість однакових відтисків. За такою графікою закріпилась назва «робота в матеріалі».

Таким чином, залежно від застосовуваного матеріалу в графіці розрізняють:

• а) літографію — роботу на камені;(див. Додаток. В, див. Додаток Д)
• б) металічну різцеву гравюру — гравірування різцем на металічних пластинах;
• в) офорт — роботу на металічних пластинах з застосуванням травлення кислотою; офорт має різновиди — акватинта, м’який лак і інші; (див. Додаток Е)
• г) ксилографію — гравірування на дереві (дереворит); (див. Додаток Ж)

д) ліногравюру — гравірування на лінолеумі.(див. Додаток З) Останні види графіки, тобто «робота в матеріалі», найбільш цікаві за своєю оригінальністю, своєрідністю художньої мови, а також вони загальнодоступні.

Важливо зазначити, що офорт, ксилографія, ліногравюра, маючи всі якості оригінального художнього витвору, вільні від тих чи інших недоліків, що присутні для репродукцій, значно доступніші. 3;36].

Серед видів графіки великого поширення набула ліногравюра. Відносна простота процесів гравірування і отримання відтисків при дуже широких образотворчих можливостях, а також виразність і своєрідність гравюри на лінолеумі зробили її одним з найбільш популярних і доступних видів графіки.

Основний вид гравюри на лінолеумі - естамп, тобто станкова композиція, виконана автором на певному матеріалі (в даному випадку лінолеумі) і віддрукована безпосередньо з авторської форми.

Добре виконана ліногравюра практично застосовується як і друкарська форма — кліше. Але вона цілком прийнятна в якості друкарської форми не тільки в специфічних умовах. Адже для неї не потрібно клішування.

Твори естампної графіки можна виготовляти техніками високого, глибокого і плоского друку. До техніки високого друку відносять дереворіз, дереворит, ксилографію та ліногравюру. 4; 25].

Принцип високого друку полягає в тому, що всі ті місця дошки чи лінолеуму, які не будуть друкуватись, заглиблюють, вирізуючи їх ножем або штихилем. Фарба лягає тільки на залишених високих місцях і під час друку в машині або при ручному тисненні переходить на папір.

До найдавніших способів високого друку належить дереворіз, відомий у Китаї ще в IX столітті, звідки він у XIV столітті потрапив до Європи. Тут дереворіз здобув широке застосування після винаходу Гутенбергом друкарської техніки, а в Росії і на Україні - з виходом книг, надрукованих у Москві та Львові російським і українським першодрукарем Іваном Федоровим.

До техніки глибокого друку відносять мідьорит, суху голку, меццо-тинто і пунктир (сухі техніки), штриховий офорт, м’який ґрунт, акватинту, резерваж (мокрі техніки). 1;323].

Техніка глибокого друку здійснюється за таким принципом: фарбу втискають у вирізані вглиб місця металічної пластинки і під тиском валів станка вона переходить на вологий папір. Якщо зображення виконується різними інструментами вручну, без вживання кислот — це сухі техніки. А коли штрихи поглиблюють, травлячи їх кислотою, такі техніки називають мокрими.

До техніки плоского друку відносять літографію та її різновиди — асфальт, розмивка, каміньорит.

Техніка плоского друку або літографії - це друк з каменю чи офсетного цинку. Плоский друк не визнає ні високих місць, ні заглиблень, і полягає в тому, що вода не приймає жиру, а жир води. Місця на камені, де виконано рисунок жирною літографічною крейдою, після травлення азотною кислотою з розведеним у воді гуміарабіком набувають властивості після зволоження каменю приймати жирну фарбу, відганяючи воду, а на місцях, де немає рисунка, навпаки: приймати воду, відганяючи фарбу. Спосіб літографії винайшов у 1796 році празький артист і драматург Алоїс Зенефельдер, шукаючи дешевих засобів розмноження своїх театральних п'єс. Своїми необмеженими образотворчими можливостями, легкістю роботи і дешевизною цей винахід завоював широке застосування як новий, третій вид друку. Літографія дозволяє застосовувати всі художні техніки: рисунок пером та пензлем на шліфованому камені, рисунок жирною крейдою на зерненому, вишкрябування на асфальті, автографію, розмивку туші, гравюру та ін. 2;85].