Класифікація виробничих отрут за характером впливу та шляхом проникнення в організм людини

Класифікація виробничих отрут здійснюється за:

• 1) хімічною структурою;
• 2) агрегатним станом;
• 3) ступенем токсичності і небезпечності;
• 4) характером і механізмом впливу на організм людини.

Класифікація хімічних речовин за гранично допустимою концентрацією (ГДК), LD50 при введенні у шлунок, нанесенні на шкіру, LD50 — при інгаляційному надходженні в організм. Ця класифікація використовується при встановленні класів небезпечності нових хімічних речовин.

Класифікація виробничих отрут (загальна):

• 1) за характером впливу на організм людини: загально токсичні, подразнюючі, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні, що впливають на репродуктивну функцію;
• 2) за шляхом проникнення в організм людини: крізь легені, шкіру, травний канал;
• 3) за хімічними класами з'єднань: органічні, неорганічні, елементоорганічні та ін.;
• 4) за ступенем токсичності: надзвичайно токсичні, високотоксичні, помірно токсичні, малотоксичні;
• б) за ступенем впливу на організм людини: речовини надзвичайно небезпечні, речовини високонебезпечні, речовини помірно небезпечні, речовини малонебезпечні.

Класифікація виробничих отрут (клініко-гігієнічна) — всі леткі промислові речовини поділяють на чотири великі групи:

Задушливі речовини:

• — прості задушливі, дія яких полягає у витисненні кисню із вдихуваного повітря (азот, водень, гелій);
• — хімічно діючі, які порушують газообмін у крові і тканинах, хоча кисень доставляється вдихуваним повітрям у достатніх кількостях (оксид вуглецю, синильна кислота).

Подразнюючі речовини, які викликають подразнення слизової оболонки дихальних шляхів або безпосередньо легенів, яке сприяє розвиткові загальної реакції (оксиди сірки, азоту, хлор, хлороводень, фтороводень, аміак тощо). При гострому отруєнні ці речовини можуть призвести до набряку легенів.

Леткі наркотичні і споріднені з ними речовини, які діють після надходження у кров. Гостру дію ці речовини справляють на центральну нервову систему, викликаючи наркоз.

Виходячи з фізико-хімічних особливостей і біологічної дії, виділяють п’ять підгруп летких наркотичних речовин, які:

• — не відзначаються чітко вираженою післядією (оксид азоту, вуглеводні жирного ряду, ефіри);
• — справляють шкідливу дію переважно на паренхіматозні органи (галогенопохідні вуглеводні жирного ряду);
• — впливають насамперед на органи кровотворення (ароматичні вуглеводні);
• — діють переважно на нервову систему (алкоголь, сірчані сполуки жирного ряду);
• — діють переважно на систему крові і кровообігу (анілін, нітробензол — органічні сполуки азоту).

Неорганічні і металоорганічні сполуки — протоплазматичні отрути (ртуть, свинець, фосфор, миш’яковиста кислота, фосфороводень тощо).

Класифікація за Гендерсоном і Хагардом — усі хімічні речовини поділяють на реагуючі і нереагуючі:

• — реагуючі виробничі отрути вступають у біохімічні реакції і піддаються перетворенням в організмі. Токсична дія реагуючих отрут може бути викликана як самою речовиною, так і її метаболітами (наприклад, ураження органів кровотворення при отруєнні бензолом зумовлене дією продуктів його перетворення — фенолу піропитехіну, гідрохінону);
• — нереагуючі речовини не піддаються значним змінам в організмі людини. Не вступаючи у біохімічні реакції, вони виводяться з організму в основному в тій же формі, у якій і надходять. Прикладом нереагуючих речовин можуть бути вуглеводні жирного ряду.