Сили цивільного захисту

До складу сил реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру входять відповідні аварійно-рятувальні служби та підрозділи центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, незалежно від форм власності і господарювання, а саме:

До сил цивільного захисту України належать:

• — оперативно-рятувальна служба ЦЗ, пожежно-рятувальні та аварійнорятувальні підрозділи МНС ;
• — спеціальні (воєнізовані) і спеціалізовані аварійно-рятувальні формування та їх підрозділи;
• — аварійно-відновлювальні формування;
• — спеціальні служби центральних та інших органів виконавчої влади, на які покладено завдання ЦЗ;
• — формування особливого періоду;
• — авіаційні та піротехнічні підрозділи;
• — підрозділи забезпечення та матеріальних резервів [1].

Завданнями сил цивільного захисту є:

• а) здійснення заходів щодо підтримання органів управління та підрозділів цивільного захисту в стані постійної готовності до виконання поставлених завдань;
• б) комплексне нагромадження, розміщення, зберігання та своєчасне відновлення техніки та матеріально-технічних засобів, призначених для проведення аварійно-рятувальних робіт;
• в) ефективне проведення рятувальних та інших невідкладних робіт в районах стихійного лиха та осередках ураження;
• г) проведення піротехнічних робіт, пов’язаних із знешкодженням вибухонебезпечних предметів;
• д) ефективна участь в територіальній обороні України, сприяння Збройним

Силам України в обороні України, захисті її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Основою сил цивільного захисту є сили реагування МНС України:

• 1. Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту;
• 2. Державна спеціальна (воєнізована) аварійно-рятувальна служба;
• 3. Державна спеціалізована аварійно-рятувальна служба на водних об'єктах;
• 4. Державна спеціалізована аварійно-рятувальна служба пошуку та рятування туристів;
• 5. Державна авіаційна пошуково-рятувальна служба [2].

По завершенню виконання раніше зазначеної Державної програми на базі військ цивільної оборони України, органів та підрозділів Державної пожежної охорони створено Оперативно-рятувальну службу цивільного захисту — спеціальне невійськове формування, на яке покладається захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного, природного і військового характеру, участь у заходах територіальної оборони, а також міжнародних рятувальних та інших гуманітарних операціях.

Органи і підрозділи Служби створюються за територіальним принципом, до району включно, з урахуванням техногенного і екологічного навантаження території та завдань у мирний час і в особливий період.

Особливий період в державі настає з часу об’явлення рішення про мобілізацію (крім цільової) або з часу введення воєнного стану в Україні, або в окремих її територіях і охоплює час мобілізації, воєнного часу і частково відбудовчого періоду після закінчення воєнних дій (стаття 1 Закону України «Про оборону України»).

Органи і підрозділи цивільного захисту відповідно до Положення про територіальну оборону України:

• — здійснюють оповіщення населення та військового командування про загрозу ураження від аварій і руйнувань потенційно небезпечних об'єктів, постійне інформування про обстановку в разі виникнення аварій (руйнувань) на цих об'єктах;
• — організовують радіаційний, хімічний, біологічний, інженерний та медичний захист населення від наслідків воєнних дій, аварій (руйнувань), зумовлених застосуванням засобів ураження, терористичними актами та диверсіями;
• — проводять аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи в небезпечних зонах (районах) і зонах ураження, здійснюють ліквідацію наслідків диверсійних дій;
• — організовують життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха та у воєнний час;
• — беруть участь у здійсненні заходів щодо евакуації (відселення) населення з прикордонної смуги (районів воєнних дій), із зон ураження, пожеж та можливого затоплення, осередків інших надзвичайних ситуацій.

До складу Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту входять:

9 загонів центрального та 23 загони регіонального підпорядкування, 1150 пожежно-рятувальних підрозділів [3].

Для виконання специфічних завдань також створено: Центр розмінування, Центр хімічного захисту та Кінологічну службу.

Сили центрального підпорядкування (дев'ять аварійно-рятувальних загонів):

• — Центральний аварійно-рятувальний загін (м. Київ);
• — 1-й Аварійно-рятувальний загін Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту (м. Дрогобич Львівської області);
• — 2-й Аварійно-рятувальний загін Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту (м. Мелітополь Запорізької області);
• — 3-й Аварійно-рятувальний загін Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту (с. Мазанка АР Крим);
• — Спеціальний аварійно-рятувальний загін Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту (м. Ромни Сумської області);
• — Навчальний центр Оперативно — рятувальної служби цивільного захисту (м. Мерефа Харківської області);
• — Спеціальний загін Оперативно — рятувальної служби цивільного захисту (с. Жеребково Одеської області);
• — Спеціальний авіаційний загін Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту (м. Ніжин) для проведення авіаційних пошуково-рятувальних робіт;
• — Спеціальний морський загін Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту (м. Керч) для проведення пошуково-рятувальних робіт та робіт з вилучення і знешкодження вибухонебезпечних предметів в акваторії Чорного та Азовського морів;

Основними завданнями сил центрального підпорядкування Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту є:

• — виконання заходів щодо захисту населення і територій у разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного, природного і військового (воєнного) характеру на території України;
• — ліквідація їх наслідків, а також специфічних ситуацій, пов’язаних з хімічними і радіаційними аваріями на державному і регіональному рівнях;
• — проведення невідкладних аварійно-рятувальних та спеціальних робіт;
• — евакуація потерпілих з районів обмеженого доступу евакуаційного транспорту в разі загрози їх життю і здоров’ю та надання їм допомоги;
• — проведення робіт з пошуку, знешкодження, транспортування та знищення вибухонебезпечних предметів, які залишились після війн, сучасних боєприпасів та підривних засобів;
• — проведення невідкладних аварійно-рятувальних та спеціальних робіт на суші і на морі;
• — залучення до дій за призначенням за рішенням Міністра, як по всій території України, так і за її межами, а також до виконання заходів, передбачених існуючими Державними програмами [4].

Територіальне розміщення підрозділів реагування до адміністративного району включно дозволило МНС наблизити безпосередньо до місць виникнення надзвичайних ситуацій підрозділи оперативного реагування, охопити ними всю територію України, залучити значні сили до заходів щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій та їх ліквідації, а час реагування значно скоротити. Важливою складовою системи реагування на надзвичайні ситуації є регіональні сили МНС, які діють, як правило, в межах визначених адміністративних територій, але залучаються до ліквідації надзвичайних ситуацій за межами регіону дислокації.

В Україні війська ЦЗ МНС представлені 14 військовими частинами і 2 підрозділами, що розташовані в містах: Києві; Донецьку; Вінниці; Кіровограді; Керчі; Переяслав-Хмельницькому; Дрогобичі; Мерефі; Краснознаменці; Мелітополі; Верховцеві; Ромнах; Лоскутовці; Мазанці, а також: спеціалізований воєнізований загін швидкого реагування (у Дніпропетровську), державне воєнізоване спеціалізоване аварійно-рятувальне підприємство (у Запоріжжі), спеціалізована воєнізована аварійно-рятувальна частина (у Полтаві).

Спеціалістів для військ ЦЗ готують військові кафедри Київського державного технічного університету будівництва й архітектури, Севастопольського інституту ядерної енергетики й промисловості, інженерного факультету Подільської державної аграрно-технічної академії [5].

Крім того, для виконання специфічних завдань цивільного захисту, перш за все обслуговування потенційно-небезпечних об'єктів та територій, в системі МНС України функціонують спеціальні державні аварійно-рятувальні та пошуково-рятувальні служби, а саме:

а) Державна спеціалізована (воєнізована) аварійно-рятувальна служба МНС України (ДСВАРС), утворена Указом Президента України від 21 листопада 2003 року № 1328/2003 «Про вдосконалення управління у сфері запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру» .

У складі ДСВАРС діють:

• — гірничорятувальні формування, які обслуговують об'єкти вугільної промисловості;
• — гірничорятувальні формування, які обслуговують об'єкти рудної та нерудної металургійної, хімічної промисловостей ;
• — аварійно-рятувальні формування, які обслуговують об'єкти нафтогазового комплексу;
• — зведені аварійно-рятувальні формування, які обслуговують об'єкти та території Закарпатської і Чернівецької областей;
• — гірничорятувальні (аварійно-рятувальні) формування загального призначення, які обслуговують об'єкти хімічної промисловості, метрополітенів і метробуду, рудної та нерудної промисловості.

До складу служби входять 14 професійних спеціальних та спеціалізованих загонів, у тому числі: 36 оперативних підрозділів (гірничорятувальних, аварійно-рятувальних, газорятувальних та проти фонтанних взводів), що об'єднують 147оперативних одиниць (136 відділень, 7 гірничорятувальних та аварійно-рятувальних пунктів, 3 аварійно-рятувальні та реанімаційно-протишокові групи, 1шахтна гірничорятувальна станція).

Крім оперативних підрозділів, до складу формувань служби також входять: навчальний центр, воєнізований інженерно-технічний загін, 2 взводи профілактично-виробничої діяльності, взвод депресійно-газових зйомок, воєнізований метрологічний взвод, медичний взвод, навчальний учбовий воєнізований гірничорятувальний взвод, 7 газоаналітичних лабораторій, ремонтно-механічна майстерня, авторемонтна дільниця.

Головні завдання ДСВАРС:

• — постійне та обов’язкове аварійно-рятувальне обслуговування на договірній платній основі окремих територій і об'єктів підвищеної небезпеки галузей промисловості за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;
• — здійснення пошуку та рятування людей на уражених об'єктах і територіях;
• — проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у разі виникнення надзвичайних ситуацій на об'єктах і територіях;
• — ліквідація надзвичайних ситуацій та їх наслідків, захист населення і територій;
• — локалізація зони впливу шкідливих і небезпечних факторів, що виникають під час аварій та катастроф,
• — нагляд за станом техногенної безпеки на потенційно небезпечних об'єктах і територіях;
• — участь у проведенні експертизи проектних рішень з проти аварійного захисту потенційно небезпечних об'єктів;
• — проведення на договірній основі профілактичного обслуговування підприємств, установ організацій незалежно від форми власності, а також територій, на яких існує небезпека виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;
• — надання методичних рекомендацій аварійно-рятувальним службам і формуванням, утвореним відповідно до законодавства та забезпечення їх виконання [6].

Організаційно служба побудована за територіально-галузевим принципом.

Формування служби дислоковані в АР Крим, 14 областях України і м. Києві. Керівництво діяльністю служби здійснює МНС через Головне управління ДСВАРС, яке розташоване у м. Києві. Штатна чисельність служби нараховує більше 1 тис. 700 осіб.

б) Державна спеціалізована аварійно-рятувальна служба на водних об'єктах України утворена наказом МНС від 13.09.2006 року № 606 «Про удосконалення діяльності ДСВАРС України». Відповідно до наказу проведено реорганізацію підрозділів, виділених із складу ДСВАРС і на базі Головного управління реагування на надзвичайні ситуації на водних об'єктах, морських та річкових рятувально-координаційних центрів ДСВАРС створено Службу з підпорядкованими їй морськими та річковими координаційними аварійно-рятувальними центрами.

Служба має у своєму складі:

• — Головне управління;
• — 7 координаційних аварійно-рятувальних центрів, з яких 3 морських (МКАРЦ) у містах Керч, Севастополь, Одеса та 4 річкових (РКАРЦ) у містах Київ, Вінниця, Івано-Франківськ та Хмельницький. У складі центрів діють 12 аварійно-рятувальних водолазних станцій [7].

Статутом Служби визначено завдання, що покладаються на неї, а саме:

• — організація та здійснення пошуку та рятування людей на водних об'єктах, координація діяльності підрозділів пошуково-рятувальних сил та аварійно-рятувальних служб під час пошуку та рятування людей на водних об'єктах, а також ліквідації забруднення водних об'єктів; - контроль за станом техногенної та екологічної безпеки водних та водогосподарських об'єктів, виконання запобіжно-профілактичних заходів щодо підвищення безпеки користування ними;
• — проведення спеціальних підводно-технічних (водолазних) робіт, у тому числі з пошуку та знешкодження боєприпасів і ємностей з отруйними речовинами, що затонули;
• — участь у заходах з міжнародній діяльності.

Наказом МНС від 30.05.2007 року № 384 «Про залучення морських (річкових) координаційних аварійно-рятувальних центрів ДСАРСВО МНС до ліквідації надзвичайних ситуацій» визначено зони відповідальності координаційних центрів Служби, до яких входять АР Крим, вісімнадцять областей, міста Київ та Севастополь. Штатна чисельність Служби 306 осіб.

в) Державна спеціалізована аварійно-рятувальна служба пошуку і рятування туристів МНС. З метою удосконалення пошуково-рятувальних (аварійно-рятувальних) робіт на об'єктах туристичної діяльності наказом МНС від 13.09.2006 року № 606 «Про удосконалення діяльності Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби МНС України» створено Державну спеціалізовану аварійно-рятувальну службу пошуку і рятування туристів МНС (далі - ДСАРСПРТ).

ДСАРСПРТ є професійною аварійно-рятувальною службою у сфері запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, що спричинені туристичною діяльністю (в гірських, лісових, спелеологічних районах та місцях масового відпочинку людей).

До Служби структурно входять:

• — Головне управління,
• — 4 пошуково-рятувальних загони (Івано-Франківський, Кримський, Львівський та Закарпатський). Загальна чисельність Служби 282 працівники.
• г)Державна авіаційна пошуково-рятувальна служба (Укравіапошук). Єдина державна система проведення авіаційних пошуково-рятувальних робіт діє у межах єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру.

Суб'єктами системи є:

• — МНС;
• — центральні органи виконавчої влади, які регулюють діяльність авіації, підприємства, установи і організації усіх форм власності, що експлуатують повітряні судна або пропонують свої послуги у цій галузі (у тому числі Міністерство оборони, МВС, Міністерство інфраструктури, Державна прикордонна служба України тощо).

Завдання забезпечення функціонування Служби покладено на урядовий орган державного управління — Державну авіаційну пошуково-рятувальну службу (далі - Укравіапошук).

Основними завданнямиУкравіапошуку є:

• — участь у реалізації державної політики щодо вдосконалення єдиної державної системи проведення авіаційних робіт з пошуку і рятування;
• — організація та забезпечення авіаційних пошуково-рятувальних робіт усіма наявними силами та засобами Міністерства, а також силами і засобами інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій усіх форм власності, налагодження їх взаємодії;
• — розроблення напрямів єдиної технічної політики у сфері вдосконалення сил і засобів, що використовуються для виконання пошуково-рятувальних робіт. Укравіапошуку оперативно підпорядковані:
• — бюджетна установа «Регіональна служба координації авіаційних робіт з пошуку і рятування» у складі Головного координаційного центру пошуку і рятування та 5 регіональних координаційних центрів пошуку і рятування (допоміжних) Центрального (м. Бориспіль), Східного (м. Харків), Південного (м. Одеса), Південно-Західного (м. Сімферополь), Західного (м. Львів);
• — спеціальний авіаційний загін (САЗ) МНС України (м. Ніжин);
• — Державне авіаційне підприємство (ДАП) «Карпати-Авіа» (м. Ужгород).
• д) Державне підприємство «Мобільний рятувальний центр МНС України» — підрозділ, який в перспективі буде проводити аварійно-рятувальні роботи будь-якої складності. Крім основних завдань він забезпечує функціонування Мобільного госпіталю.

Органи управління усіх вищезазначених служб, у тому числі в АР Крим, областях, містах Києві і Севастополі, районах, містах та їх підрозділи є - «Органи і підрозділи цивільного захисту», яким наказами МНС України визначено порядок залучення, завдання та зони відповідальності.

Підрозділами МНС забезпечується негайне реагування на всі надзвичайні ситуації з виїздом на місце їх виникнення. Щоденно на цілодобовому чергуванні знаходиться більше 7,7 тис. рятувальників МНС та понад 2,2 тис. одиниць пожежної, рятувальної та спеціальної техніки [8].