Виробничі ресурси та їх особливості

Процес виробництва має свої причини, або чинники, які економісти називають виробничими ресурсами, або факторами виробництва.

Сучасна економічна наука виділяє чотири групи виробничих ресурсів:

• — капітал у виробничій формі (засоби праці);
• — праця (робоча сила);
• — земля, або природні ресурси (власне земля, предмети праці і деякі засоби праці - зокрема, паливо і енергія);
• — підприємницькі здібності (здібності до особливого виду праці - по управлінню виробництвом та його організації).

Як правило, чинники виробництва групують у два фактора виробництва — матеріально-речовий і особистий. Матеріально-речовий фактор — це засоби виробництва (засоби праці і предмети праці), а особистий фактор — робоча сила (праця)людини та її підприємницькі здібності.

Важко переоцінити роль особистого фактора у виробництві. По-перше, людина з її здатністю до праці, як уже відомо, є вирішальною рушійною силою виробництва, яка оживляє у його процесі мертві засоби виробництва (засоби і предмети праці). По-друге, усі засоби виробництва є результатом розуму і творчої праці людини. По-третє, від кваліфікації, вміння, творчості працівників залежить ефективність використання матеріально-речового фактора, а відтак — і результати виробництва.

Найважливішою особливістю виробничих ресурсів є їх обмеженість, або рідкісність, як називають цю особливість в економічній теорії. В економіці діє закон рідкісності виробничих ресурсів.

Обмеженість (рідкісність) ресурсів виробництва визначається різноманітними причинами — природними, економічними і соціальними.

Природні причини полягають в обмеженості нашої планети в цілому, її грунтів, надр, вод, атмосфери, населення. Економічні причини визначаються тим, що безмежний розвиток виробництва вимагає безмежного зростання кількості ресурсів. Соціальні причини зумовлюються умовами і темпами зростання населення, народжуваності і смертності людей, тривалості життя, набуття відповідних фаху і кваліфікації.

Водночас, рідкісність (обмеженість) ресурсів потрібно розуміти не у фізичному плані (хоча й він має значення), а як неможливість одночасного задоволення постійно зростаючих людських потреб. Неспівпадання потреб і можливостей їх втамування внаслідок обмеженості виробничих ресурсів змушує як окремих людей чи їх групи, так і суспільство в цілому вирішувати, які потреби задовольнити негайно, а втамування яких відкласти на той чи інший час.