Організація і планування праці та зарплати

Організація праці на підприємстві - це перш за все правильне розміщення людей, зайнятих виконанням єдиного завдання. Для цього необхідно знати, скільки праці і якої якості потрібно для виконання тієї чи іншої операції або іншої частини виробничого процесу. Правильна організація праці передбачає в першу чергу встановлення кількості пропорцій між окремими видами праці з врахуванням їх якісних відмінностей. Це можливо при умові, якщо у розпорядженні підприємства є науково обґрунтовані норми праці на всі види виконуваних робіт. Розділення і кооперація праці мають велике значення при розвитку технічного процесу.

В ДП Немирівський спиртзавод планування організації праці починається із функцій, зазначених кожному працюючому.

Організація і планування праці і зарплати полягає у наступних функціях:

• 1. Вивчення галузевих документів з питань удосконалення організації праці та заробітної плати, підготовка в контакті з фахівцями пропозицій щодо практичного застосування цих документів, проведення нормування штату.
• 2. Узагальнення звітних даних по праці та зарплаті для якісного формування статзвітності.
• 3. Складання кошторису використання коштів на оплату праці.
• 4. Організація проведення тарифікації робочих місць робітників.
• 5. Контроль за дотриманням вимог при складанні посадових інструкцій працівників та положень про структурні підрозділів центру та цехів, та надання практичної допомоги начальникам структурних підрозділів та фахівцям центру та цехів при складанні та внесенні змін в них.

Відповідно до законів України «Про державне підприємство» і «Про оплату праці» встановлено використання нормативного методу планування заробітної плати в різних варіантах йогот застосування. Фонд оплати праці підприємства — це сукупність індивідуальних заробітків, нарахованих працівникам незалежно від джерела покриття цих затрат: собівартість, прибуток, кошти спеціального та цільового призначення. Крім прямої оплати праці за відпрацьований час чи виготовлену продукцію, до фонду оплати праці включають премії, доплати та надбавки за умови праці, за професійну майстерність, а також кошти, які виплачуються за невідпрацьований час відповідно до чинного законодавства.

Найтрудомісткішим процесом є визначення планового фонду заробітної плати (ЗП) робітників. Спочатку розраховують фонд відрядної ЗП, як добуток обсягу робіт в натуральних одиницях на відповідні відрядні розцінки. Класифікацію показників ЗП згідно кодифікатора нарахувань висвітлено в таблиці 2.3:

Таблиця 2.3. Кодифікатор нарахувань заробітної плати.

При плануванні фонду оплати праці важливим фактором прийнято враховувати коефіцієнт співвідношення темпів приросту середньомісячної зарплати до темпів приросту продуктивності праці. Такий коефіцієнт не повинен перевищувати 0,98. Тобто, продуктивність праці, яка напряму залежить від нарахованих тарифних доходів має зростати швидшими темпами, ніж середньомісячна зарплата. Розрахунок цих нормативних співвідношень визначається шляхом розподілу (діленням) приросту заробітної плати на приріст продуктивності праці. Встановлення реального співвідношення темпів зростання продуктивності праці і заробітної плати досягається:

• — за рахунок максимального використання всіх резервів зростання продуктивності праці і зменшення на цій основі трудовитрат;
• — шляхом планування зниження витрат зарплати на виробництво одиниці продукції.

При такому плануванні передбачено виплати на заохочення працівників. Весь колектив працює на збільшення обсягів виробництва, а від цього і зростатиме зарплата. Така організація праці та планування ФОП відображена в таблиці.

Показники середньорічної, середньоденної і середньогодинної зарплати працівників в плановому періоді зіставляються з аналогічними показниками базисного періоду, таким чином, виявляється відсоток зростання зарплати в плановому періоді порівняно з базисним при аналізі витрачання фонду заробітної плати.

Першочергового значення набуває показник величини витрат на персонал, що віднесений на одиницю виробу, а не чисельність персоналу і середня заробітна плата. У ринковій економіці встановлення допустимої величини витрат на персонал набуває головного значення для планування всіх інших показників з праці.