Відображення інформації щодо виробничих запасів у звітності

Організація ефективного виробництва в сучасних умовах залежить від його безперебійного забезпечення сировиною, матеріалами, напівфабрикатами тощо. Таким чином виникає потреба в оперативній звітній інформації про їх наявність, яка дає можливість менеджерам підприємства вживати своєчасних заходів щодо поповнення виробничих запасів, аби не допустити зриву виробництва з причини їх відсутності в потрібний момент. Таку інформацію забезпечує внутрішня звітність, в якості якої прийнято вважати «Матеріальний звіт» типова форма №М-19 (на сільськогосподарських підприємствах «Звіт про рух матеріальних цінностей» форма № 121. Однак треба зауважити, що в цих звітах відображають лише ті залишки товарів, по яких протягом місяця відбувалося надходження чи вибуття виробничих запасів, або зазначених подій одночасно. Вибуття, рівно як і надходження виробничих запасів за даними матеріального звіту переносяться до оборотно-сальдової відомості в розрізі видів запасів по кожному його найменуванню. Документом внутрішньої звітності є також «Картка складського обліку» типова форма №М-12, в яких відображається вибуття і надходження та залишок запасів за кожним найменування щоденно. Первинними документами на вибуття виробничих запасів для заповнення внутрішньої звітності є Лімітно-заборні картки типова форма №М8, акти витрат насіння і посадкового матеріалу форма № 119-с, відомості витрачання кормів форма № 94-сг, акти про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин форма №ВЗСГ-3.

Зовнішня звітність про наявність запасів надто обмежена. Зокрема у фінансовій звітності зараз наводиться лише загальна їх вартість на початок і кінець звітного періоду у «Балансі» форма № 1. Інформація про сировину та матеріали, які використовуються у виробничому процесі розкривається у статті 100 Балансу «Виробничі запаси». Діні для заповнення даного рядка містяться на рахунках бухгалтерського обліку 20 «Виробничі запаси» та 22 «Малоцінні та швидкозношувальні предмети».

У Звіті про фінансові результати списані на виробництво запаси відображаються за статтею «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)». Виробничі запаси списуються за різними методами оцінки. Для підприємства оптимальний той метод, який відповідає політиці ціноутворення і дозволяє повністю відшкодовувати витрати, пов’язані з запасами.

Коли ціни перестають зростати підприємства надають перевагу методу оцінки вибуття запасів ФІФО, який використовується з метою оподаткування. Використання метода ФІФО забезпечує правильне відображення залишків запасів в Балансі і максимально наближає вартість запасів до поточної ринкової вартості, тобто вартості останніх закупок. Закріплений в обліковій політиці метод оцінки запасів (ФІФО) не повинен змінюватися впродовж року, а його зміна потребує обґрунтування та розкриття в примітках до фінансових звітів. Метод оцінки ФІФО (собівартості перших за часом надходження запасів) і її вплив на результати діяльності підприємства.

Практика бухгалтерського обліку підприємств свідчить, що найбільш поширеним методом відображення руху (вибуття) запасів на виробництво послуг (робіт) є метод ФІФО (за собівартістю перших за часом надходження запасів). Оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, в якій вони надходили на підприємство (відображені у бухгалтерському обліку). Тобто одиниці запасів, які були першими за часом надходження відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття) також першими і оцінюються за їх собівартістю придбання чи виготовлення.

Вибір методу оцінки вибуття запасів значно впливає на фінансовий результат від звичайної діяльності та на суму прибутку до оподаткування, оскільки використання різних методів оцінки запасів призводить до його різних розмірів.

Приклад розрахунку впливу методу оцінки запасів при їх вибутті на суму прибутку.

Розрахунок:

У березні було списано на виробництво 22 одиниці запасу А.

Залишок на початок місяця = 15×10=150 грн.

Всього за місяць було придбано 32 одиниці запасу А.

Вартість придбання дорівнює 401 грн.

Придбано за місяць = 15×12+17×13 = 180+221 = 401 грн.

Визначимо собівартість запасів з використанням різних методів оцінки.

1. Ідентифікована собівартість Якщо на підприємстві використовується метод ідентифікованої собівартості, то відомо скільки одиниць запасу, А вибуло і за якою ціною (з якої партії був саме виробничий запас) Вибуття запасів = 10 од. х 10 грн. = 100 грн.; 5 од. х 12 грн. = 60 грн.;

7 од. х 13 грн. = 91 грн. разом на суму 251 грн.

Залишок запасів на кінець місяця = 150 + 401 — 251 = 300 грн.

• 5 од. х 10 грн. = 50 грн. 10 од. х 12 грн. = 120 грн. 10 од. х 13 грн. = 130 грн.
• 2. Середньозважена собівартість

Вибуття запасу по середньозваженій собівартості (Сс) по кожній одиниці запасу визначається за формулою:

Сп + Сн / Кп+Кн де Сп і Лп — собівартість і кількість запасу на початок періоду;

Сн і Кн — собівартість і кількість запасів, що надійшли протягом періоду.

(150 + 401): (15+32).

Вибуття запасу А: 22×11,72 = 258,00 грн.

Залишок запасу, А на кінець місяця складає 293 грн., тобто 25×11,72 = 293 грн.

3. ФІФО Вибуття запасів: 17.03.2011 р 10 од. х 10 грн. = 100 грн.; 29.03.2011 р 5 од. х 10 грн. = 50 грн. та 30.03.2011 р 7 од. х 12 грн. = 84 грн. Всього 234 грн. Залишок запасів на кінець місяця 8 од. х 12 грн. = 96 грн. 17 од. х 13 грн. = 221 грн. Всього 317 грн.

4. ЛІФО Вибуття запасів:

• 17.03 10 од. х 12 грн. = 120 грн.
• 29.03 12 од. х 13 грн. = 156 грн.

Всього 276 грн.

Залишок запасів на кінець місяця.

• 15 од. х 10 грн. = 150 грн.
• 5 од. х 12 грн. = 60 грн.
• 5 од. х 13 грн. = 65 грн.

Всього 275 грн.

В п. 24 П© БО 9 встановлено, що запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.

Чиста вартість реалізації запасів згідно п. 4 П© БО 9 — очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію. Тобто, якщо на дату балансу ціна запасів знизилася або вони зіпсовані, застаріли чи іншим чином втратили свою первісно очікувану економічну вигоду, то їх слід відображати в балансі за чистою вартістю реалізації, яка визначається вирахуванням з очікуваної ціни продажу можливих витрат на збут тощо.

Відображення в бухгалтерському обліку переоцінки (уцінки і дооцінки), нестач і втрат від псування запасів регламентується пп. 27−28 П© БО 9 та «Положенням про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалась, з групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення та надлишкових товарно-матеріальних цінностей», затвердженим наказом Міністерства економіки України і Міністерства фінансів України від 15 грудня 1999 р. № 149/300, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.12.99 р. за № 921/421 452.