Торгівля як сфера обміну та сфера комерційної діяльності. 
Функції та умови реалізації

Підприємство — це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності.

Господарська діяльність — діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Торговельне підприємство — первинна, основна ланка сфери торгівлі, її самостійний господарюючий суб'єкт з правом юридичної особи, що створений для закупівлі, реалізації, а також зберігання товарів, надання різного роду супутніх послуг в цілях задоволення потреб ринку та отримання прибутку.

Основні ознаки підприємства:

• — організаційна єдність;
• — відокремлене майно;
• — майнова відповідальність;
• — власне ім'я.

З організаційно-економічної точки зору підприємство — це сукупність матеріальних, трудових та фінансових засобів.

З правової позиції підприємство може мати 2 види самостійності:

• 1) повна економічна самостійність (самофінансування);
• 2) оперативно-господарська самостійність (підприємства комунальної власності).

Основними обмеженнями діяльності підприємства є:

• 1) обмеження обумовлені попитом, обсяг реалізації, попит споживачів;
• 2) обмеження, обумовлені ресурсами, ресурси витрачені, наявні ресурси;
• 3) фінансові обмеження, грошові витрати підприємства, грошові кошти, які є в розпорядженні.

В практиці господарювання кожне торговельне підприємство здійснює наступні види діяльності:

• — вивчення ринку товарів;
• — інноваційна діяльність (впровадження технічних, організаційних нововведень, освіта працівників);
• — торгово-виробнича діяльність (визначення обсягу товарообігу та його структури, збалансування виробничих потужностей з обсягом товарообігу);
• — комерційна діяльність (організація закупівлі і збуту товарів);
• — післяпродажний сервіс (охоплює встановлення, налагодження технічно-складних товарів і гарантійне обслуговування);
• — економічна діяльність (стратегічне і поточне планування, облік і звітність, ціноутворення, систему оплати праці, ресурсне забезпечення, зовнішньоекономічна і фінансова діяльність);
• — соціальна діяльність (забезпечення належних умов праці і соціального клімату).

Функції торговельного підприємства (за Бланком):

• 1) вибір найбільш ефективної організаційної форми діяльності ТП;
• 2) управління технологічними процесами;
• 3) управління процесом обслуговування покупців;
• 4) управління персоналом;
• 5) управління товарообігом;
• 6) управління доходами;
• 7) управління витратами;
• 8) управління прибутком;
• 9) управління активами;
• 10) управління капіталом;
• 11) управління інвестиціями;
• 12) управління господарським ризиком;
• 13) управління фінансовим станом.

В загальному контексті під товарообігом розуміють продаж товарів масового споживання та надання платних послуг населенню для задоволення особистих потреб в обмін на його грошові доходи, або іншим підприємствам — для подальшої переробки чи продажу. Економічні відносини, що пов’язані з обміном грошових коштів на товари, відображають економічну сутність товарообігу.

Роздрібний товарообіг характеризує обсяги продажу безпосередньо населенню споживчих товарів для власного користування.

На державному рівні значення товарообігу полягає в наступному:

• 1) товар визнається суспільством;
• 2) товарообіг характеризує обсяг і структуру споживання;
• 3) товарообіг відображає обсяг реальних доходів споживачів та дозволяє зробити висновок про рівень життя споживачів;
• 4) товарообіг показник стану грошового обігу;
• 5) товарообіг характеризує обсяг діяльності торговельного підприємства.

На рівні підприємства товарообіг є економічною передумовою отримання необхідного обсягу доходу та прибутку, є фактором формування ресурсного потенціалу підприємства.

Види продаж:

• — продаж споживчих товарів підприємствами торгівлі за готівковий розрахунок і в кредит;
• — продаж товарів торговельними кооперативами;
• — виручка майстерень за ремонт швейних виробів, взуття, годинників, телевізорів та ін.;
• — виручка кооперативів по побутовому обслуговуванню населення за видами робіт, які носять товарний характер;
• — продаж непродовольчих товарів через комісійні магазини;
• — продаж продукції підприємств громадського харчування;
• — продаж споживчою кооперацією сільськогосподарських продуктів;
• — виручка за ремонт і технічне обслуговування автомашин;
• — продаж одягу, взуття майстернями за індивідуальними замовленнями споживачів;
• — продаж деяких товарів організаціям та установам для їх господарських потреб (дрібний опт.).

Структура роздрібного товарообороту характеризує його розподіл на продовольчі і непродовольчі товари, а їх в свою чергу — за товарними групами, товарними найменуваннями (позиціями).

Розвиток товарообігу торговельного підприємства залежить від багатьох факторів, що знаходяться в постійній взаємодії.

Ефективна система управління торговельним підприємством передбачає, зокрема, розробку механізму регулювання роздрібного товарообігу, який може бути приведений в дію за допомогою відповідних важелів-факторів.

Тому постає задача вивчення регулюючої здібності різних соціально-економічних факторів.

В зв’язку з цим доцільно поділити фактори на:

• — регульовані (піддаються управлінню з боку торговельного підприємства і відповідних його служб);
• — нерегульовані (не можуть управлятися підприємством, але впливають на його діяльність).

Фактори, регульовані підприємством:

• 1) фактори ресурсного забезпечення;
• 2) фактори, пов’язані з організацією торгівлі;
• 3) фактори, що визначають умови торговельного процесу;
• 4) фактори, що відображають стан комерційної роботи.

Фактори, що не регулюються підприємством:

• 1) фактори, що характеризують розвиток торгівлі в обслуговуваному районі;
• 2) фактори, що обумовлюють купівельний попит;
• 3) фактори демографічного характеру;
• 4) соціально психологічні фактори.

В процесі управління роздрібними товарообігом визначаються наступні завдання:

• 1) взаємозв'язок темпів розвитку товарообігу з розвитком регіонального споживчого ринку та змінами його кон’юнктури;
• 2) планування обсягу реалізації товарів, який забезпечить отримання торговельним підприємством необхідної суми прибутку;
• 3) забезпечення в процесі планування товарообігу ефективного використання наявного ресурсного потенціалу;
• 4) розробка асортиментної політики підприємства відповідно до попиту контингенту споживачів.

Найбільш доцільними підходами до обґрунтування розміру товарообігу є:

• 1) орієнтація на попит населення (можливий) — виходячи з максимального обсягу реалізації товарів на даному сегменті ринку; використовується на підприємствах при значному незадоволеному попиту та попиту, що формується при низькому рівні конкурентної боротьби;
• 2) орієнтація на ресурсну забезпеченість (оптимальний) — полягає у визначенні обсягу товарообігу виходячи з ефективного використання ресурсного потенціалу.

Ресурсно-забезпечений товарообіг — це реально виконуваний обсяг на існуючих торгових площах при визначеній чисельності торговельних працівників і товарному забезпеченні.

Якщо К = 1, прогноз товарообігу оптимальний, якщо К 1 — прогноз товарообігу перенапружений.

3) орієнтація на прибуток (необхідний) — полягає у визначенні мінімальних обсягів товарообігу, виходячи з умов самоокупності і самофінансування (в точках беззбитковості і мінімальної рентабельності).

Передумовами пріоритетності реалізації є жорсткі фінансові обмеження, великий обсяг умовно-постійних поточних витрат та позикового капіталу, гарантованість дивідендних виплат, великі інвестиційні та соціальні потреби.

Обсяги діяльності торговельного підприємства в умовах ринкової економіки мають певну мінімальну та максимальну межу, які необхідно враховувати в процесі розробки стратегії його діяльності та стратегії управління товарообігом.

Визначення мінімальної межі діяльності пов’язане з вимогами самоокупності та самофінансування діяльності господарюючого суб'єкта та базується на розрахунку «точки беззбитковості».

«Точка беззбитковості» — обсяг товарообігу підприємства, при якому сума отриманого валового доходу дорівнює сумі поточних витрат, тобто досягається самоокупність діяльності.

Тб = ВОпост / (Рвд — Рвозм) Де:

Тб — «точка беззбитковості»;

ВОпост — витрати обігу постійні;

Рвозм — рівень витрат обігу зміних.

Для власників підприємства мінімально допустимий обсяг діяльності торговельного підприємства пов’язаний з визначенням «точки мінімальної рентабельності».

Під «точкою мінімальної рентабельності» розуміють такий обсяг товарообігу підприємства, при якому сума валового доходу не лише покриває поточні витрати на ведення діяльності, а й утворює прибуток, розмір якого задовольняє уявлення власників підприємства про мінімальний рівень рентабельності на вкладений капітал.

Тмр = (ВОпост + Пмін) / (Рвд — Рвозм) Пмін = (К * МРР) / (100 — Сп) Де:

Пмін — прибуток мінімальний;

К — капітал;

МРР — мінімальний рівень рентабельності;

Сп — ставка податку на прибуток.

Під поняттям «функція» слід розуміти коло питань, які відносять до господарської діяльності, що вирішуються тільки цією галуззю народного господарства.

Торгівля виконує наступні функції:

• 1) доведення товарів до споживачів;
• 2) продовження процесу виробництва у сфері товарного обігу (сортування, комплектування, пакування);
• 3) зміна форм вартості з товарної на грошову;
• 4) надання торгових послуг населенню в процесі реалізації товарів.

На сучасному етапі розвитку торгівлі розрізняють наступні її види:

• — в територіальному розрізі - внутрішня і зовнішня;
• — за стадіями товарообігу — оптова, роздрібна.

Основні тенденції розвитку торгівлі на сучасному етапі:

• 1) суттєво розширилися сфери діяльності торгівлі;
• 2) відбувається злиття сфер промислової та торговельної діяльності;
• 3) відбувається розвиток торговельно-сервісних комплексів;
• 4) розвиток організованих міні-ринків замість стихійних;
• 5) створення спеціалізованих підприємств, орієнтованих на окремі контингенти споживачів залежно від їх доходів;
• 6) відбувається видозміна оптової торгівлі та збільшується її частка в посередницьких операціях;
• 7) впровадження новітніх інноваційних, інвестиційних та технологічних підходів у практику роботи оптових підприємств.

Розвиток роздрібної торгівлі передбачається за такими функціональними напрямками:

• — формування ефективного конкурентного середовища для усіх суб'єктів господарювання;
• — забезпечення господарської надійності та економічної конкурентоспроможності кожного ринкового суб'єкта;
• — запобігання скороченню або ліквідації деяких соціально важливих, але малоприбуткових і неконкурентоспроможних видів торговельної діяльності;
• — максимальна адаптація структурної і територіальної організації роздрібної торговельної мережі до стереотипів і моделей поведінки споживачів та їх запитів («престижні» та «доступні» магазини);
• — поєднання принципів вільного (ринкового) і регульованого формування роздрібної торговельної мережі;
• — впорядкування організації і ведення торговельної діяльності (удосконалення системи ліцензування і патентування різних видів торговельної діяльності, впровадження у сфері торговельної діяльності системи контролю за якістю товарів згідно з рекомендаціями міжнародних стандартів ІSО-9000, впровадження штрихового кодування товарів як засобу автоматизованої ідентифікації їх характеристик, розвиток інфраструктури роздрібної торгівлі, удосконалення механізмів протидії надходженню у продаж неякісної продукції).

Функції, що виконує оптова торгівля щодо клієнтів-покупців:

• — оцінка кон’юнктури і попиту;
• — концентрація товарної маси, зберігання товарних запасів, доставка товарів;
• — перетворення промислового асортименту в торговельний;
• — інформаційне і консалтингове обслуговування.

Функції, що виконує оптова торгівля щодо клієнтів-постачальників:

• — інвестиційне забезпечення процесу переміщення товарів;
• — мінімізація комерційного ризику;
• — маркетингове обслуговування.

Напрямки розвитку оптової торгівлі:

• — створення стабільної територіально розгалуженої мережі оптових підприємств;
• — демонополізація каналів переміщення товарів і створення конкурентного середовища в оптовій ланці;
• — інтенсивне формування інфраструктури оптового ринку;
• — впорядкування організації і ведення оптової торговельної діяльності.