Розділ 2. Практична реалізація системи управління запасами у сфері збутової діяльності

Основи управління запасами фізичного розподілу

У логістичній системі при реалізації продукції постає завдання мінімізації сумарних витрат, викликаних необхідним переміщенням та збереженням запасів продукції. Розробляючи стратегію управління запасами на підприємстві, логістика передбачає врахування товарної політики, оскільки рішення, що приймаються до виконання у сфері товарної політики, стосуються визначення таких параметрів: номенклатури товарів, глибини і широти асортиментних груп товарів, діапазону розмірів кожного товару, якості товару, модифікації товару, випуску нових товарів, стандартизації товару, структури випуску товарів тощо, а це фактори формування і рівня затратності одночасно. Насамперед той чи інший варіант товарної політики безпосередньо впливає на формування запасів продукції на фірмі, тому у збутовій логістиці доцільно розглянути генеровану маркетинговою товарною політикою політику фірми у сфері управління запасами.

Традиційна політика у сфері запасів являла собою систему виробництва, в якій продукція була наявна «на всяк випадок» для того, щоб можна було задовольнити непередбачений попит. Отже, запаси служать для того, щоб послабити безпосередню залежність між постачальниками, виробниками і споживачами. Наявність запасів дозволяє забезпечити виробництво сировиною, що поставляється оптимальними за розміром партіями, а також здійснювати переробку сировини в готову продукцію партіями оптимальних розмірів. Запаси сировини послаблюють залежність постачальника сировини від виробника продукції, запаси готової продукції послаблюють залежність виробника цієї продукції від її споживачів, а запаси напівфабрикатів, що знаходяться в процесі виробництва, знижують залежність виробничих підрозділів один від одного.

В цьому аспекті вирізняється особлива філософія, ядром якої є погляд, що всі запаси небажані і вони повинні бути усунуті чи зведені до мінімуму. Така філософія стала основою головного сучасного принципу в заготівельних процесах — принципу «точно, своєчасно». Оскільки прагматичний підхід у використанні принципу «точно своєчасно» вимагає певного узгодження цілей «без запасного виробництва» та «виробництва з оптимальним використанням потужності», то це відповідно ініціювало необхідність створення систем управління запасами, які б усували конфлікти такого характеру.

Практична реалізація концепції логістики пов’язана з оптимізацією сукупних запасів у виробників, в дистрибуційній системі та у споживачів. Критерієм оптимізації запасів є витрати, викликані здійсненням закупівель, утриманням запасів, втратами з причини відсутності продукції тощо.

До витрат на здійснення закупівлі належать витрати на оформлення замовлення, договору на поставку, транспортні витрати, якщо вони не входять у вартість отримуваного товару, складські витрати та витрати на отримання замовлення. Частина з них є постійними стосовно величини замовлення, інші знаходяться в прямій залежності.

Витрати на утримання запасу визначаються затратами на зберігання на складі і безпосередньо залежать від обсягів складування, рівня складських капітальних і поточних витрат, страхових і податкових видатків, втрат якісних і кількісних характеристик запасу.

Втрати з причини відсутності продукції несе виробник у випадках, коли він не може задовольнити непрогнозований попит на продукцію, відсутню на складі. За характером такі втрати можуть бути у вигляді вартості втраченого продажу, коли споживач-замовник скористався послугами іншого виробника (т. зв. безнадійні втрати), або у вигляді вартості відкладеного продажу, коли замовник певний час очікує на виконання замовлення і це інколи пов’язано з додатковими витратами на оформлення замовлення, транспортування і складування, якщо таке замовлення не може бути виконане через традиційні канали розподілу.

Практична реалізація систем управління запасами дозволяє віднести їх до одного з двох типів, які можуть мати певні модифікації, а саме система управління запасами з фіксованим розміром замовлення та система управління запасами з фіксованим інтервалом часу між замовленнями.

В основі першого типу — системи управління запасами з фіксованим розміром замовлення — лежить принцип дотримування мінімального критичного рівня запасу, в момент досягнення якого здійснюється повторне чергове замовлення постійної величини. На рис. 5 наведена графічна інтерпретація типового процесу такої системи управління запасами, в якій оптимізуючим фактором виступає розмір партій.

Рис. 5 Типовий процес у системі з фіксованим розміром замовлення: З — наявні запаси, од.; t — час; I3 — змінна інтенсивність збуту; Зр — резервний запас; - середній рівень запасів; 1 — момент подання замовлення; 2 — момент отримання замовлення; Д — час доставки замовлення, діб.

Маніпулюючи величиною партій, можна досягти мінімальних загальних витрат на управління запасами, враховуючи, що вони складаються з витрат на виконання замовлення та витрат на зберігання запасів. Графічно пошук екстремальних значень в процесі оптимізації виглядає так:

Рис. 6. Залежність загальних витрат від величини партії (замовлення)

За цією схемою управління запасами передбачає встановлення моменту чергового замовлення, ґрунтуючись на певній динаміці (інтенсивності) використання запасу та неможливості миттєвого виконання замовлення. Для визначення моменту замовлення необхідно розрахувати часовий інтервал між моментом його отримання та середній очікуваний збут за цей період. Водночас ймовірність настання очікуваного збуту може створити тимчасовий дефіцит, якщо фактичний збут за час доставки перевищить очікуваний рівень. Тому усунення можливості появи дефіциту визначає необхідність зберігання резервного чи страхового запасу.

В основі системи управління запасами з фіксованим інтервалом часу між замовленнями відсутня фіксована величина замовлення, однак стан запасу перевіряється через постійні проміжки часу і у разі появи певної умови здійснюється чергове замовлення. Величина замовлення регулюється максимальним рівнем запасу, тому такий тип управління запасами отримав назву системи з постійним рівнем запасу. У цій системі постійним рівнем запасу є максимальний рівень запасу, і величина замовлення визначається різницею між максимальним та фактичним рівнем запасу в момент чергової фіксованої перевірки рівня запасу. Графічно система з постійним рівнем запасу подана на рис. 7.

Рис. 7 Система з постійним рівнем запасу:

М — максимальний рівень запасів, од.; Зр — резервний запас, од.; 1, 2, 3 — розмір замовлення, од.; З — рівень запасу, од.; Т — тривалість проміжку часу між перевірками; Д — час доставки замовлення, діб; N — кількість діб; n — кількість одиниць товару.

Існує і модифікована система управління запасами з постійним рівнем запасу, так звана система з двома рівнями, для якої характерним є додаткове обмеження у формі мінімально допустимої величини замовлення.

Вибір системи управління запасами визначається такими обставинами (табл. 2).