Динаміка прояву встановлених різновидів кризових явищ

За перебігом у часі кризові явища можуть бути періодичні та хаотичні (неперіодичні), синхронно виникаючими та асинхронними. До періодичних явищ потрібно відносити такі, що постійно виникають у суб'єкта діяльності через умовно рівні проміжки часу і певним повторенням. Хаотичні (неперіодичні) кризові явища протилежні по рівномірності свого об'єктивного прояву, з’являються не через певні проміжки часу і не мають системного характеру. Синхронно виникаючі кризові явища — це невелика кількість нестійких кризових проявів, що виникають синхронно один до одного у різних напрямах діяльності підприємства або певне явище, що виникає при реалізації конкретного процесу функціонування суб'єкту діяльності. Асинхронні явища виникають незалежно одне від одного або від певних процесів та дій у господарській діяльності підприємства та у навколишньому для нього середовищі.

За масштабами розповсюдження кризові явища можуть бути поодинокі, локальні та глобальні. Поодинокі кризові явища, як правило з’являються у окремих ланках господарської системи підприємства. Ці прояви не мають важливого дестабілізуючого впливу на діяльність підприємства та його ефективність і, як правило, нетривалі. Локальні прояви кризи охоплюють певні процеси, що протікають на підприємстві або по-горизонталі, або по-вертикалі. Глобальні кризові явища більш розповсюдженні ніж локальні, вони охоплюють всю господарську систему, як по-горизонталі, так і по-вертикалі її внутрішніх ланцюгів.

За характером впливу кризові явища бувають стимулюючі та пригнічуючи. Стимулюючі кризові прояви через свій негативний вплив, але короткочасний прояв, стимулюють виникнення позитивних явищ, що компенсують отриманий негативний ефект, а в подальшому сприяють отриманню значного позитивного ефекту у діяльності підприємства. Такі кризові явища, як елементарні дестабілізатори, як правило, стимулюють створення новин та впровадження нововведень, вони також є своєрідними індикаторами ефективності впровадження різноманітних нововведень. Як приклад цього, можна розглянути постійні зміни виробничої активності у промисловості та сфері обслуговування. Таке явище називають циклами кон’юнктури або циклами ділової активності. Ділові цикли — це адекватна реакція підприємств або цілих галузей на прояв кризових явищ у сфері споживання товарів, коли ринок перенасичений продукцією з певними споживчими якостями або коли методи організації виробництва себе вичерпали і виробник не в змозі забезпечувати споживача необхідною на ринку продукцією й послугами за прийнятною для обох сторін ціною. У такій ситуації виникає необхідність певного зменшення обсягів виробництва і продажу товарів (надання послуг), активізації інвестування, пошукових, фундаментальних та дослідно-конструкторських робіт, які виробляють новий для споживача й виробника продукт (новацію). Після проведення ефективних новації, тобто своєчасного впровадження нововведення, починається подальше зростання обсягів виробництва й продажу товарів (послуг) з новими споживчими якостями. В абсолютних показниках це має вигляд періодичного зниження та підвищення обсягів продажу.

Пригнічуючі прояви кризи у діяльності підприємства — це такі прояви погіршення окремих показників його діяльності, коли після дестабілізуючого впливу кризового явища подальший розвиток підприємства припиняється або має тенденцію до погіршення. Пригнічуючі прояви кризи стимулюють активізацію процесів, які порушують внутрішній баланс на підприємстві, як цілісній системі, що призводить до подальшого погіршення стану підприємства та розповсюдження кризових проявів у інші царини його діяльності.

За джерелом (місцем) виникнення можуть бути зовнішні та внутрішні кризові явища. Внутрішні кризові явища — це такі дестабілізуючі прояви у діяльності підприємства, які виникають з-за причин неузгодженості дій взаємопов'язаних ланок механізму господарювання самого підприємства. Передумовами для виникнення внутрішніх кризових явищ стають некомпетентні дії працівників підприємства різних рівнів, що порушують своєчасність та якість цілеспрямованого впливу суб'єкту управлінського процесу на об'єкт управління. До зовнішніх кризових явищ відносяться такі, що мають свої джерела створення дестабілізуючого впливу у зовнішньому для підприємства оточенні. Проявом зовнішнього кризового явища може бути впровадження у господарську практику певних нормативних або законодавчих актів, які порушують ефективну діяльність підприємства.

Виходячи із сфери виникнення можна виокремити: екологічні, економічні (фінансові, комерційні, управлінські), технічні, техногенні, соціальні, політичні, організаційні, демографічні, виробничі, інституційні.

З огляду на можливість впливу на еволюцію кризового процесу є керовані та некеровані кризові явища; прогнозовані і непрогнозовані; латентні та відкриті.

За можливістю прояву у сферах діяльності підприємства слід виділити: реальні і потенційні кризові явища.

Враховуючи швидкість з якою можуть протікати кризові процеси їх можна поділити на повільні, швидкі, миттєві.

А за тривалістю дії на: тимчасові та постійні.

Оскільки проміжки між початком і завершенням кризового прояву бувають різної тривалості, тому він може бути тривалим, миттєвим, короткотерміновим.

А з огляду на інтенсивність (силу) дестабілізуючого впливу можуть бути: латентні кризові процеси, зненацька виникаючі, з високою інтенсивністю розвитку.