Економічна діагностика діяльності сільськогосподарських підприємств як інструмент прийняття управлінських рішень

Постановка проблеми. Сучасний етап розвитку аграрного сектора економіки характеризується глобалізацією соціально-економічних процесів, якісною зміною характеру конкуренції та скороченням життєвих циклів продуктів. Однією з найважливіших умов досягнення сільськогосподарськими підприємствами різних форм господарювання комерційного успіху стає забезпечення гнучкості організації їх діяльності. Тому нагальною представляється потреба у нових, адекватних сьогоденню управлінських методах та інструментах, впровадження яких в практику функціонування сільськогосподарських підприємств дозволяло б досягати встановлених ними стратегічних цілей.

Ризиковий характер підприємницької діяльності сільськогосподарських підприємств, невизначеність і непередбачуваність багатьох чинників зовнішнього середовища, а також підвищення рівня конкуренції значно актуалізували проблему ефективного функціонування підприємств за нинішніх умов господарювання. Такий стан зумовлює необхідність коректного визначення рівня економічної безпеки підприємства, виявлення зон ризику та своєчасного розроблення комплексу антикризових заходів. Відтак економічна діагностика ді­яльності сільськогосподарських підприємств представляється не лише засобом визначення та прогнозування конкурентоспроможності підприємства за певної кон’юнктури ринку, а й інструментом прийняття дієвих управлінських рішень щодо характеру й напрямів його перспективного розвитку.

Стан вивчення проблеми. Теоретико-методологічні проблеми сутності економічної діагностики, впливу діагностики на обґрунтування антикризових програм розвитку підприємств, методичних засад економічної діагностики їх активів, формування місії та корпоративної стратегії підприємства є предметом дослідження західних науковців, зокрема, Е. Брукінга, Б. Коласса, О. Мендрула, С. Симонової, Р. Рейлі, Р. Швайса. Важливий внесок у розвиток сучасної теорії та практики діагностики діяльності підприємств зробили М. Глазов, О. Гетьман, Т. Косянчук, Л. Лігоненко, В. Лук’янова, Н. Майорова, Г. Осовська, Н. Подольчак, В. Швид, В. Шапо-вал. Проте недостатньо дослідженим для сфери сільськогоспо­дарського виробництва залишається питання ролі економічної діагностики в діяльності сільгосппідприємств за сучасних ринкових реалій, сутності економічної діагностики як інструменту забезпечення довгострокової конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств, а також визначення механізму її реалізації. Це і зумовило необхідність проведення даного дослідження.

Метою дослідження Є наукове обґрунтування економічної діагностики діяльності сільськогосподарських підприємств як функціонального елемента управління їх господарською діяльністю.

Об'єктом дослідження Є процес формування дієвих управлінських рішень на основі ідентифікації основних проблем адаптації сільськогосподарських підприємств до умов конкурентного ринкового середовища. Методологічною осно­вою дослідження є абстрактно-логічний метод дослідження, зокрема, його прийоми індукції, дедукції, аналізу, синтезу, співставлення, екстраполяції.

Результати дослідження. Для сільськогосподарських підприємств як суб'єктів підприємницької діяльності життєво важливим завданням є збереження їх присутності на ринку, що можливе за умови ефективнішого, порівняно з конкурентами, задоволення потреб споживачів. Успішність сільськогосподарського підприємства визначається насамперед економічно обґрунтованими інструментами забезпечення Комплексної діагностики їх економічного стану за умов мінливого бізнес-середовища. Системоутворюючим чинником, що впливає на ефективність діяльності сільськогосподарського підприємства, представляється економічна діагностика, оскільки саме вона, обґрунтовуючи сучасні тенденції розвитку виробничо-господарської, фінансової, комерційної діяльності сільськогосподарського підприємства, забезпечує можливість прогнозування передумов і чинників, що справляють істотний вплив на функціонування певного підприємства, а також прийняття на цій основі ефективних управлінських рішень.

Загальноприйнятим є пов’язувати поняття економічної діагностики з виявленням змін у досліджуваній системі й встановленням їх причин, характеристик та можливих наслідків. В загальному економічна діагностика означає вчення про методи і принципи розпізнавання проблеми та визначення її сутності. Діагностика економічної проблеми тлумачиться як аналіз величини і співвідношення параметрів організаційно-виробничої системи та ринкового середовища, а також зміни цих співвідношень з метою визначення причин і місця (за ієрархічними рівнями системи) виникнення проблеми.

Водночас науковці не дійшли одностайного трактування поняття економічної діагностики. Так, Б. Коласс, розглядаючи питання управління фінансовою діяльністю підприємства, визначає економічну діагностику як розгляд в динаміці симптомів явищ, які можуть затримати процес досягнення поставлених цілей і вирішення завдань, наразити на небезпеку заплановану діяльність. Економічна діагностика, з його точки зору, передбачає коригувальні рішення та/або перегляд цілей і прогнозів. Дослідник підкреслює, що знання ознаки дозволяє швидко і досить точно встановити характер порушень, не виконуючи безпосередніх вимірів, тобто без дій, що потребують додаткового часу і коштів [3, с. 43]. Такий підхід відображає вузьку спрямованість діагностики, тобто основний акцент автор робить на вивченні фінансового стану підприємства, виокремлюючи фінансову складову в економічній діагностиці.

Середовища, тлумачить економічну діагностику як вчення про методи та принципи розпізнання дисфункцій і постановку діагноза об'єкта, що аналізується, з метою забезпечення ефективності його функціонування, підвищення його життєздатності в умовах вільної конкуренції, вільного нерегульованого ринку [2, с. 23]. Переконливими є аргументи науковця про те, що ключовою складовою економічної діагностики представляються її методичні аспекти, оскільки діагностика розглядається як процес ідентифікації бар'єрів в забезпеченні конкурентоспроможності підприємства, що є метою й одночасно критерієм його комерційної успішності.

На думку А. Муравйова, економічна діагностика являє собою спосіб визначення характеру порушень і області господарської діяльності, в якій відбуваються відхилення від нормальної відносної динаміки різних процесів, що виражаються через темпи зміни відповідних показників [6, с. 17]. Такий підхід до економічної діагностики відображає її динамічний характер, порівняння показників, що обчислюються, в часі та необхідність встановлення нормативних значень показ­ників, які найбільш інформативні для різних етапів розвитку підприємства.

У світлі питання про управління діяльністю сільськогосподарського підприємства розглядає діагностику і Г. Осовська, визначаючи її як процес, здійснюваний в часі і просторі, щодо ідентифікації стану об'єкта, предмета, явища чи процесу управління за допомогою реалізації комплексу дослідних процедур, пошук в них слабких ланок [5, с. 634]. На думку автора, для здійснення правильної оцінки стану об'єкта діагностування необхідною є система критеріїв, здатних адекватно відобразити специфіку конкретного об'єкта з урахуванням основних факторів впливу. Такий підхід фокусує увагу на пріоритетності побудови системи показників для оцінки стану об'єктів, розроблення якісних та кількісних характеристик, шкали для виміру певних значень цих характеристик та показників.

О. Гетьман і В. Шаповал тлумачать економічну діагностику як оцінку економічних показників роботи підприємства На основі вивчення окремих результатів, неповної інформації з метою виявлення можливих перспектив його розвитку і наслідків ухвалення поточних управлінських рішень [1, с. 8]. Варто відзначити, що дослідники, ототожнюючи поняття «діагностики» та «оцінки», чітко розмежовують поняття «економічного аналізу» й «економічної діагностики», вказуючи на ієрархічне підпорядкування цих понять, оскільки економічний аналіз визначається як засіб, що дозволяє здійснити формулювання економічних закономірностей як підґрунтя для результативної економічної діагностики.

Близьким до бачення економічної діагностики зазначеними вище авторами є точка зору колективу науковців (Т. Ко-сянчук, В. Лукянова, Н. Майорова, В. Швид), які розуміють економічну діагностику як аналіз та оцінку економічних показників роботи підприємства на основі вивчення окремих результатів й іншої інформації з метою виявлення можливих перспектив розвитку підприємства і наслідків поточних управлінських рішень [4, с. 11]. Дещо дискусійним представляється ототожнення економічної діагностики із поняттями «аналіз» й «оцінка», водночас цілком слушною є думка авторів про те, що в результаті діагностики формуються висновки щодо необхідності прийняття певних управлінських рішень.

Отже, сучасні дослідження свідчать про необхідність розмежування взаємопов'язаних, проте окремих понять «економічна діагностика», «оцінка» та «аналіз». Діагностика розглядається як вчення про методи і принципи розпізнаван­ня проблеми та визначення її сутності. Оцінка є встановленням значущості певного об'єкта та відповідності його певним нормам і стандартам. Економічна діагностика відображає розвиток підприємства, тому є динамічною, тоді як оцінка відображає стан підприємства на певний конкретний момент, тому є статичною. Оцінка є інструментом діагностики, одним із способів її здійснення разом із моніторингом (відстеження ситуації) та аудитом (перевіркою). Отже, діагностика, в т. ч. й економічна, є більш широким поняттям, ніж оцінка, діагностика передбачає здійснення оцінки. Крім того, методами здійснення економічної діагностика є економіко-математичний, Моделі (дескриптивні та аналітичні), спеціальні діагностичні методи — SWOT-аналіз, бенчмаркінг, аналіз ланцюжка створення вартості, аналіз полів бізнесу тощо, крім того, застосовуються експертні методи, (метод Дельфі). З огляду на широту і різноплановість необхідного методичного апарату здійснення економічної діагностики вимагає від фахівця інтегрованості аналітичних знань і умінь більшою мірою, ніж для здійснення оцінки певних факторів виробництва.

Економічна діагностика розглядається як підґрунтя для прийняття ефективних рішень щодо управління підприємством на основі розпізнання та визначення дисфункцій (проблем, слабких місць) в діяльності підприємства, основних чинників, що унеможливлюють досягнення цілей підприємства в стратегічній та тактичній перспективі. Економічна діагностика застосовується в сфері управління потенціалом підприємства, забезпечення економічної стійкості підприємства, його конкурентоспроможності, мінімізації ризиків банкрутства, обґрунтування стратегії підприємства, в т. ч. і його зовнішньоекономічної діяльності. Крім того, економічна діагностика на відміну від оцінки, що має констатуючий характер, передбачає обґрунтування заходів, спрямованих на налагодження роботи всіх складових економічної системи і способів їх реалізації. При цьому аналітичні процеси формують методичний інструментарій здіснення оцінки й діагностики діяльності підприємства.

Отже, визначаються декілька підходів до тлумачення поняття економічної діагностики, і всі вони тісно взаємопов'язані, оскільки характеризують багатогранне явище у його різноманітних проявах. Економічна діагностика як інструмент стратегічного розвитку підприємства повинна в кінцевому підсумку забезпечувати підприємству його актуальність на ринку, тобто сприятливу конкурентну позицію. Призначення економічної діагностики полягає у забезпеченні функціонування дієвого механізму прийняття точних управлінських рішень за умови мінімізації витрат ресурсів та зниження рівня ризиків. Застосування економічної діагностики в процесі управління сільськогосподарським підприємством дозволяє своєчасно Виявляти і розпізнавати стан об'єкту управління за непрямими ознаками, рівень економічного потенціалу підприємства, який обумовлює здатність підприємства до подальшого успішного функціонування та є підтвердженням правильності об­раного стратегічного напряму розвитку.

Висновки та перспективи подальших досліджень.

Економічна діагностика призначена створювати необхідні передумови для забезпечення довгострокового успіху сільськогосподарського підприємства, що функціонує в умовах швидких, непередбачуваних змін ринкового середовища. За таких умов розв’язати проблему забезпечення довгострокового успіху сільськогосподарського підприємства на ринку не завжди можна, спрямовуючи зусилля лише на впровадження адаптивних моделей поведінки та ефективного використання наявних ресурсів. Довгострокова конкурентоспроможність підприємства залежить від його уміння своєчасно розпізнавати релевантні змінні в конкурентному середовищі та приймати ефективні управлінські рішення щодо використання власних ресурсів з метою адекватної адаптації до цих змін. Тому в подальших дослідженнях вбачається за необхідне обґрунтувати теоретико-методичні засади стратегічної діагностики діяльності сільськогосподарських підприємств, зокрема визначити критерії добору адекватного цілям діагностики методичного інструментарію.

економічна діагностика сільськогосподарський.

Література:

• 1. Гетьман О. О. Економічна діагностика: навч. посіб. / О. О. Гетьман, В. М. Шапо-вал — К.: Центр навчальної літератури, 2007. — 307 с.
• 2. Глазов М. М. Функциональная диагностика в управлении деятельностью предприятием / М. М. Глазов — СПб.: СПбГУЭФ, 1999. — 325 с.
• 3. Коласс Б. Управление финансовой деятельностью предприятия. Проблемы, концепции и методы: учебное пособие / Пер. с франц. Под ред. проф. Я. В. Соколова. — М.: Финансы; ЮНИТИ, 1997. — 576 с.
• 4. Економічна діагностика: навч. посіб. / [Косянчук Т. Ф., Лук’янова В. В., Майорова Н. І., Швид В. В.] За заг. ред. Т. Ф. Косянчук. — Львів: Новий Світ-2000, 2009. — 452 с.
• 5. Г. В. Осовська. Менедмент організацій: підручник / Г. В. Осовська, О. А. Осо-вський — К.: Кондор, 2009. — 680 с.
• 6. Экономическая диагностика: теория и методы [Н. Н. Погостинская, Ю. А. Погос-тинский, Р. А. Жамбекова, Р. Р. Ацканов]. — Нальчик: Эльбрус, 2000.—320 с.