Трипаносомоз м'ясоїдних. 
Паразитологія та інвазійні хвороби дрібних тварин

Кровопаразитарна, природно-вогнищевава, трансмісивна хвороба, що характеризується лихоманкою, анемією, нервовими розладами, пригніченням тварин. Собаки сприйнятливі до чотирьох видів збудників: Trypanosoma brucei, T. сongolense, T. evansi, T. cruzi. Коти уражуються такими самими видами трипаносом, за винятком T. evansi.

Збудники. Одноклітинні організми, що спричинюють трипаносомоз м’ясоїдних мають тіло веретеноподібної форми, джгутик, що закінчується вільно, на задньому кінці тіла є кінетопласт.

Біологія. Кожний із зазначених збудників має свої особливості циклу розвитку. В організмі хребетних трипаносоми паразитують у плазмі крові, де розмножуються поздовжнім поділом.

Біологічним переносником Т. bruсеі є різні види мух це-це. Паразити інтенсивно розмножуються в середній частині кишечника мух, потім переселяються в слинні залози, де продовжують розвиток. Інвазійної стадії збудники досягають через 11 — 18 діб з моменту заковтування мухами трипаносом. Механічними переносниками можуть бути гедзі та мухи-жигалки.

Біологічним переносником Т. сongolense також є мухи це-це. Трипаносоми розвиваються в середній кишці мух. Потім потрапляють у стравохід і гіпофаринкс, де через 19 — 53 доби стають інвазійними.

Зараження Т. evansi відбувається за участі механічних переносників — ґедзів і мух-жигалок. У Латинській Америці збудника також передають летючі миші-вампіри.

Збудником Т. сrusі тварини заражаються за допомогою біологічних переносників — тріатомових клопів. Ці літаючі комахи живуть у лісах. На тварин і людей нападають уночі, часто кусають у губи, через що дістали назву «поцілункових клопів». У травному каналі комах трипаносоми стають інвазійними через 15 — 20 діб. Під час живлення на тваринах збудники разом з фекаліями комах потрапляють у ранку чи інші пошкодження шкіри.

Діагностика комплексна. Враховують клінічні ознаки, епізоотологічні дані, патологоанатомічні зміни, а також результати мікроскопічного дослідження мазків крові та пунктатів поверхневих лімфовузлів. Встановлено високу ефективність серологічних методів (РЗК, РІФ, ЕLISА) та біопроби з використанням чутливих до збудників лабораторних тварин (білі миші, пацюки, морські свинки).