Артикуляція нижньої щелепи та її залежність від функції м'язів й суглобів

Визначення понять «артикуляція «та «оклюзія» зумовлює багато суперечливих поглядів і дискусій серед стоматологів-ортопедів протягом багатьох десятиліть. Термін «артикуляція» запозичено з нормальної анатомії, де він означає «суглоб, з'єднання» .

Щодо трактування цих понять, то одні визначають оклюзію як змикання, а артикуляцію — як з'єднання і вважають ці поняття ідентичними. Інші визначають артикуляцію як взаємовідношення зубних рядів під час рухів нижньої щелепи, а оклюзію — як співвідношення зубних рядів у стані спокою. артикуляція оклюзія сагітальний трансверзальний Повне і правильне визначення артикуляції дає А. Я. Катц (1931). Під поняттям «артикуляція» він розуміє різні положення та переміщення нижньої щелепи по відношенню до верхньої, які здійснюються за допомогою жувальних м’язів та під контролем ЦНС.

Оклюзія — це змикання зубних рядів у цілому або окремих груп зубів протягом більшого або меншого відрізку часу. Таким чином, оклюзію можна розглядати як окремий випадок артикуляції, один із її моментів.

Умовно вважають, що динамічний стан нижньої щелепи характеризується переміщенням її у просторі, а статичний — змиканням зубних рядів у стані передньої, двох бічної і центральної оклюзії.

На практиці доцільно визначати артикуляцію як ланку різних варіантів оклюзії, що змінюють одна одну. Отже, можна зробити висновок, що артикуляція є узагальнювальним поняттям, а будь-яка оклюзія — частковим.