Постановка проблеми та її актуальність

У другій половині 1930;х рр. харківський завод № 135, який був найбільшим в Україні підприємством авіаційної галузі, здійснював серійний випуск літаків-розвідників Р-10 (конструктор Йосип Неман), а згодом перейшов до виробництва ближнього бомбардувальника Су-2, спроектованого пі д керівництвом Павла Сухого. Поряд із серійним виробництвом у конструкторському бюро заводу велось проектування нових взірців авіаційної техніки військового призначення. Жоден із них через різні обставини не був прийнятий на озброєння, однак вивчення їх є важливим для розуміння загальної логіки розвитку авіаційної техніки напередодні німецько — радянської війни.

Аналіз попередніх досліджень

У публікаціях вітчизняних та зарубіжних дослідників основна увага звертається на серійне виробництво літаків на заводі № 135, розвиткові ж експериментальних взірців приділено значно менше уваги. Серед робіт, присвячених діяльності конструкторського бюро (КБ) И. Немана варто відзначити низку публікацій В. Савіна [1; 1]. Роботи КБ П. Сухого розглядаються в дослідженнях М. Гордюкова та Д. Хазанова [3], В. Проклова [4; 5], М. Ринія та А. Кінскі [6], Є. Грущинського та М. Фішера [7]. На певну увагу заслуговують й оглядові праці В. Шаврова [7; 8], хоч у них інформація про експериментальні літаки подана вкрай стисло, а подекуди є неточною (що підтверджується сучасними дослідженнями).