Висновки. 
Радянські командирські курси на території України в роки Громадянської війни 1919-1921 рр.: історія створення та діяльності

Підготовка військових фахівців для Червоної армії УСРР у 1919;1921 рр. проходила в надзвичайно складній обстановці та була пов’язана зі значними труднощами. На початку 1919 р. військові навчальні заклади не мали уніфікованої структури та програм навчання. При цьому, стан матеріального забезпечення, триваючі бойові дії та повна економічна розруха — результат руйнівної політики «воєнного комунізму», негативно впливали на розвиток мережі військових навчальних закладів. Окрім цього, практикувалося масове відправлення особового складу шкіл та курсів до діючої армії (на Західний та Південний фронт) або їх використання для придушення антибільшовицьких повстань. У зв’язку з цим, радянському військовому керівництву доводилося приймати екстрені заходи, щоб подолати «кадровий голод». Спроби створити так звані «нормальні» військові школи тривалий час не давали очікуваного результату. Фахівців доводилося готувати в достатньо розгалуженій системі короткострокових курсів, що іноді існували лише «на папері», або «без відриву» від фронту. Тому, доводилося використовувати військових спеціалістів, висуванців з нижчих посад, проводити партійні мобілізації або й взагалі готувати молодших командирів в мережі дивізійних та армійських курсів в складі діючих армійських підрозділів. Розгалужена мережа військових навчальних закладів та недосконала система військової освіти вимагала коректив. Військова освітня реформа 1921 р. стала початком нової самобутньої системи «радянської військової освіти», що реалізувала абсолютно нові форми та методи професійної підготовки військових фахівців, нову програму, нову теорію військової освіти, яку було апробовано та практиці і застосовано на полях Другої Світової війни.

Перспективи подальших досліджень. Аналіз наявної літератури показав, що проблематика статті вивчена недостатньо та потребує ґрунтовного вивчення.