Рівнева диференціація навчання на основі обов'язкових результатів

У даній технології пропонується введення двох стандартів: для навчання (рівень, який повинна забезпечити школа цікавиться, здатному і працьовитому випускнику) і стандарту обов’язкової загальноосвітньої підготовки (рівень, якого повинен досягти кожен). Простір між рівнями обов’язковою і підвищеної підготовки заповнено своєрідною «сходами» діяльності, добровільне сходження по якій від обов’язкового до підвищених рівнів здатне реально забезпечити школяреві постійне перебування в зоні найближчого розвитку, навчання на індивідуальному максимально посильній рівні.

Концептуальні положення Базовий рівень не можна представляти у вигляді «суми знань», призначених для вивчення в школі. Адже суттєво не стільки те, що вивчалося, скільки те, що реально засвоєно школярем. Тому його слід описувати в термінах планованих результатів навчання, доступних перевірці та контролю за їх досягненням.

Обов’язковість базового рівня для всіх учнів в умовах гуманного навчання означає, що сукупність планованих обов’язкових результатів навчання повинна бути реально здійсненна, тобто посильна і доступна абсолютній більшості школярів.

При демократичної організації навчального процесу обов’язковість базового рівня, крім того, означає, що вся система планованих обов’язкових результатів повинна бути заздалегідь відома і зрозуміла школяру (принцип відкритості обов’язкових вимог).

Базовий рівень повинен бути заданий по можливості однозначно, у формі, що не допускає різночитань, двозначностей і т.д.

Будучи основним робочим механізмом нової технології навчання, базовий рівень повинен забезпечувати її гнучкість і адаптивність, можливості для еволюційного розвитку. Його не слід жорстко фіксувати і тісно пов’язувати з якоюсь однією методичною системою.

Мотивація, а не констатація.

Визнання права учня на вибір рівня навчання.

Нова психологічна установка для учня: «візьми стільки, скільки можеш, але не менше обов’язкового» .

Учень повинен відчувати навчальний успіх.

Особливості змісту Наявність стандартів базових освітніх областей, що складаються з 2 рівнів вимог:

• 1) до змісту освіти, яке школа зобов’язана надати учню;
• 2) до змісту освіти, яке школа повинна вимагати від учня, і засвоєння якого є мінімально обов’язковим для учня.

У зв’язку з цим рівнева диференціація навчання передбачає:

• — наявність обов’язкового рівня загальноосвітньої підготовки, якого повинен досягти учень;
• — базовий рівень являється основой для диференціації та індивідуалізації вимог до учня;
• — базовий рівень повинен бути легким у виконанні для всіх учнів;
• — система результатів, яких повинен досягти по базовому рівню учень, повинна бути відкритою;
• — наряду с базовым уровнем учащемуся предоставляется возможность повышенной подготовки, определяющаяся глубиной овладения содержанием учебного предмета.

Поряд з базовим рівнем учневі дають можливість підвищеної підготовки, яка формулюється глибиною оволодіння змістом навчального предмета.

Особливості методики Особливостями методики викладання є:

• * блокова подача матеріалу;
• * робота з малими групами на декількох рівнях засвоєння;
• * наявність навчально-методичного комплексу: банк завдань обов’язкового рівня, система спеціальних дидактичних матеріалів, виділення обов’язкового матеріалу в підручниках, завдань обов’язкового рівня в задачниках.

Основна умова рівневої диференціації за Фірсову — систематична повсякденна робота з попередження і ліквідації прогалин шляхом організації перездачі заліків.

Оцінювання знань Суттєвою особливістю технології рівневої диференціації навчання є її органічний зв’язок з системою контролю результатів навчального процесу і системою оцінювання досягнень школярів. Альтернативою традиційному способу оцінки «відніманням» є «оцінка методом складання», в основу якої кладеться мінімальний рівень загальноосвітньої підготовки, досягнення якого потрібно в обов’язковому порядку від кожного учня. Критерії більш високих рівнів будуються на базі урахування того, що досягнуто понад базового рівня, і системи заліків.

Передбачається:

• — Тематичний контроль;
• — Повнота перевірки обов’язкового рівня підготовки;
• — Відкритість зразків перевірочних завдань обов’язкового рівня;
• — Оцінка методом складання (загальний залік = сума приватних заліків);
• — Двоічность в системі обов’язкового рівня (залік-незалік);
• — Підвищені оцінки за досягнення понад базового рівня;
• — «Закриття» пробілів (доздачу, а не перездача);
• — Можливість «дробових» заліків;
• — Кумулятивність підсумкової оцінки (річна оцінка випливає з усіх отриманих).

Заліки проводяться в навчальний час, при цьому:

• — Передбачається резерв часу для доопрацювання;
• — Можлива допомога вчителя під час заліку;
• — Учням даються «ключі» до перевірочних завданням;
• — На кожного ведеться лист обліку і контролю;
• — У разі, якщо учень претендує на оцінки 4 і 5, підсумковий контроль передбачає іспит «на підтвердження» по всьому матеріалу.