Теоретичні основи дослідження

У зв’язку зі стрімким розвитком інформаційно-комунікаційних технологій і значним інтересом до них студентів викладачі активно впроваджують інноваційні методики викладання, використовуючи новітні інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ), сервіси Інтернету, віртуальні освітні (навчальні) спільноти.

Водночас, необхідно розуміти, що інтернет — це засіб і середовище існування поза суспільством, якщо суспільство розуміти, як систему інститутів. Суспільство як нормативна структура не працює в процесі комунікацій, здійснюваних через Інтернет. Попри це, Інтернет — середовище розвитку віртуальних спільнот, альтернативних реальному суспільству. Крім того віртуалізується не тільки суспільство, але й породжена ним особистість [1, с. 145].

Дослідження показують, що в середньому доросла людина в розвиненому цифровому світі проводить за переглядом різних цифрових медіа 5,7 години на день — цей показник подвоївся за останні 7 років. Активність сучасних інтернет-користувачів зосереджується навколо візуального контенту, обміну ним, класифікації і створення власного у форматі репост, фан-творчості, мемів, а також рецензій і рейтингів. Тенденції, що виявили себе на більш розвинених у цифровому відношенні територіях, зокрема в США, проявляються в Україні із запізненням на кілька років, тому в нас є рік-два, щоб підготуватися до нових реалій [10].

Нині найпоширенішим засобом організації інформаційного простору у ВНЗ є віртуальні співтовариства — це сукупність зв’язків між студентами і викладачами, що мають щось загальне (спільні цілі, інтереси, погляди, зайняття, хобі, проблеми і так далі) і що здійснюють взаємодію у віртуальному просторі. Віртуальні мережеві співтовариства належать до категорії саморегульованих соціальних структур, що саморозвиваються. Загальний принцип, що визначає характер розвитку соціальної системи кіберпростору, полягає в її прагненні забезпечити свою цілісність і підвищити ефективність комунікаційних процесів [4; 2].

Туристична сфера є інформаційно насиченою, оскільки характеризується різноманітністю ділових зв’язків із партнерами, індивідуалізацією туристичних послуг, технологічним удосконаленням і високою конкуренцією. Саме віртуальні спільноти мають великий потенціал для навчання фахівців з туризму, оскільки приваблюють студентів простотою використання, технічною доступністю, можливістю самим брати участь у спілкуванні, наявністю зворотного зв’язку з учасниками спільноти.

Як відомо, перше визначення поняття «віртуальні спільноти» дав Г. Рейнгольд. Він визначає спільноти як соціальні об'єднання людей, «які виростають з мережі, коли група людей підтримує відкрите обговорення проблеми достатньо довгий час і робить це досить людяно для того, щоб сформувати мережу своїх особистих відносин у кіберпросторі» (1993 р.) [7].

Різновидом віртуальної спільноти є віртуальна навчальна спільнота. Вона функціонує як віртуальний соціальний простір на інформаційно-технологічній платформі, де люди, що мають спільну мету, об'єднуються для взаємодії один з одним для набуття знань та/або обміну ними [11]. І. Іванюк віртуальну навчальну спільноту розглядає передусім як «соціальне об'єднання осіб у віртуальному просторі мережі Інтернет, які мають спільні навчальні цілі, завдання, потреби та інтереси, які беруть участь в спільному обговоренні та вирішенні навчальних завдань на основі власного досвіду» [2].

Основною метою віртуальної навчальної спільноти є підвищення рівня знань учасників у межах формальної/неформальної освіти, зокрема підвищення професійної кваліфікації. Члени навчальних спільнот обмінюються між собою ресурсами, досвідом, методиками, беруть участь у заходах, притаманних цій спільноті, обговорюють професійні проблеми, наразі дотримуючись певних правил інформаційної культури.

Разом з тим віртуальне співтовариство передбачає взаємозалежність учасників, які координують і погоджують свою спільну діяльність за допомогою Інтернеттехнологій. Вони розширюють свій рівень розуміння, усвідомлення, знання і досвіду. У зв’язку з цим доцільно використовувати віртуальні спільноти у навчальному процесі.

Зокрема, автори М. Мойсеєва (Росія), С. Сойферт (Швейцарія) вважають, що для віртуальних навчальних спільнот характерні:

*У інтенсивний комунікаційний процес, який сприяє розвитку навичок міжособистісної комунікації, збагаченню ідеями, обміну знаннями, що приводить до більш глибокого розуміння змісту навчання;

У високу мотивацію навчання і розвиток почуття індивідуальної відповідальності за групову навчальну діяльність;

У збагачення навчального досвіду, набуття досвіду навчання в групі та спілкування з іншими людьми, поєднання навчального й особистого досвіду у соціальному контексті;

У подолання почуття самотності, ізольованості, відчуття приналежності до колективу, надання емоційної, психологічної підтримки один одному;

У навчання через роботу, практику, соціально значущий експеримент;

У накопичення нового знання шляхом спілкування з іншими на основі методики навчання у співпраці [4].

Як зазначає І. Малицька, віртуальні навчальні спільноти «формують відповідне віртуальне навчальне середовище, у якому можна створювати і використовувати різні інформаційні ресурси, навчатися, залучаючи певні технологічні інструменти». Водночас інноваційний інструментарій постійно удосконалюється, розвивається і доповнюється. Причому, процес співпраці між учасниками не має обмежень ні в часі, ні у просторі. Усім учасникам навчального процесу надається можливість полісинхронної професійної співпраці, розвитку не тільки своїх особистих навичок, підвищення рівня викладання і навчання, але й можливість свого особистого внеску у спільні наробки з будь-яких освітніх напрямів, набуваючи і розвиваючи ІКТ-навички, ІКТкомпетентності, створюючи поступово віртуальний освітній простір у глобальному вимірі" [3].

Активне спілкування членів спільноти, їх регулярна участь у подіях спільноти, висока мотивація і спільні інтереси роблять віртуальні спільноти незамінним інструментом для навчання. Так, К. Ала-Мутка вказує на суттєві переваги впровадження віртуальних спільнот у навчання: доступ до певних знань і розробка нових знань, особистісне зростання й розвиток через соціалізацію, колективне виконання завдань і спільна діяльність [6].

На нашу думку, роль віртуальних спільнот також важлива для розвитку сучасного туризму: майже всі туристичні підприємства мають свої персональні сторінки, де пропонують свої послуги, наприклад, Альтан (https://vk.com/altantour), Море турів (https://vk.com/moreturivlutsk), Наталія Тур (Макінтур) (https://vk.com/makintur), Світ подорожей (https://vk.com/svitpodorozhej), ОЛІМП-Тур (https://vk.com/olimptourternopil), Moryana Tour (https://vk.com/moryana₁), TUI Ukraine (https://vk.com/tuiukraine) та ін. Нині кількість підписників деяких віртуальних спільнот туристичних підприємств коливається від 10 245 до 265 243 учасників (залежно від пропонованих послуг). Активне спілкування членів спільноти, їх регулярна участь у подіях спільноти, висока мотивація і спільні інтереси роблять віртуальні спільноти незамінним інструментом для навчання, зокрема, майбутніх фахівців з туризму. Тому важливим завданням є навчити студентів грамотно вести діалог з потенційними споживачами туристичних послуг, правильно подавати й обробляти інформацію, у тому числі, через віртуальні спільноти.