Аналіз композиційних помилок у роботах учнів з тематичного малювання і їх оцінка

При оцінці учнівських малюнків вчитель додержується певних критеріїв:

• — передача кольором відтінків окраски образів природи, загального колориту, настрій маленького художника;
• — різноманітність композиції (зв'язок між предметами, їх об'єднання, виокремлення головного образу);
• — зображення форми, її характерних ознак, деталей;
• — передача пропорцій предмета, його розмірів.

Розташування предметів у просторі на площині можна передавати за допомогою перекривання близьким предметом далекого, чи, уживаючи термінологію методистів образотворчого мистецтва, через загородження. Однак, діти зазвичай намагаються уникати загородження одного предмета іншим, і малювати всі предмети повними. Відбувається це тому, що загородження, на думку дитини, порушує цілісність форми предмета і заважає його розпізнаванню, Таке ж негативне відношення до загородження ми зустрічаємо у творах образотворчого мистецтва, створених до додавання лінійної перспективи. Психологи, що вивчають закони зорового сприйняття, прийшли до висновку, що при розпізнаванні предметів на зображеннях велике значення має контур. Причому, якщо око недостатньо треноване і не має досвіду, усяке часткове перекриття контуру сприймається як «зоровий шум» і утрудняє розпізнавання образа.

Мал. 2. «Пальми коло ставка».

У процесі розвитку образотворчого мистецтва поступово засвоювалися можливості заслонений одного предмета іншим і використовувалися для передачі простору на площині. Дуже цікавим прикладом до перспективної передачі розташування предметів у просторі є давньоєгипетське зображення.

З його схеми (мал. 2) зрозуміло, що ставок обсаджений з двох сторін пальмами, можна визначити ближні дерева. Зроблено усе це за допомогою «загородження» ставком вилучених пальм.

Типовою помилкою в зображеннях композиції пейзажів є виконання їх без урахування повітряної перспективи, просторових змін предметів (вони плоскі, нереальні). Тому майбутнім не слід забувати про явища повітряної перспективи (при зображенні окремих предметів, пейзажів та виконанні тематичних робіт з перспективним вирішенням їхніх елементів). З явищами лінійної та повітряної перспектив, особливостями композиції той, хто малює, ознайомлюється на реальних пейзажах, а також на репродукціях картин відомих художників: І. Шишкіна, І. Левітана, Ф. Васильєва, А. Куїнджі, Т. Шевченка, С. Світослав-ського, С. Васильківського та ін.

Таким чином, можемо сказати, що для того, аби уникнути подібних помилок, вчителю необхідно наочно показувати певні подібні аспекти, що мають місце в природі і доводити на практиці, що таке явище, як загородження чи просторові зміни предметів є нормальними мають бути відображені на малюнках.