Психолого-педагогічна класифікація.
Основні форми і види мовленнєвих порушень
Як основу для комплектування спеціальних логопедичних закладів і вибору фронтальних методів впливу широко використовують психолого-педагогічну класифікацію мовленнєвих порушень. Вона розроблена Р. Левіною і ґрунтується на виділенні насамперед тих ознак мовленнєвої недостатності, які важливі для здійснення єдиного педагогічного підходу до навчання і виховання. На основі психолінгвістичних… Читати ще >
Психолого-педагогічна класифікація. Основні форми і види мовленнєвих порушень (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Для цієї класифікації притаманне поєднання психологолінгвістнчннх і клінічних критеріїв.
Відповідно до особливостей порушення для кожної форми нині розроблено специфічні методи і прийоми корекційно-логопедичної роботи.
Як основу для комплектування спеціальних логопедичних закладів і вибору фронтальних методів впливу широко використовують психолого-педагогічну класифікацію мовленнєвих порушень. Вона розроблена Р. Левіною і ґрунтується на виділенні насамперед тих ознак мовленнєвої недостатності, які важливі для здійснення єдиного педагогічного підходу до навчання і виховання.
На основі психолінгвістичних критеріїв — порушення мовних засобів спілкування і порушення в застосуванні засобів спілкування в процесі мовленнєвої комунікації - вади мовлення поділяють на дві групи.
До першої групи належать такі порушення: фонетичне недорозвинення; фонетико-фонематичне недорозвинення; загальне недорозвинення мовлення.
До другої групи відносяться заїкання, за якого основою вади є порушення комунікативної функції мовлення за збереженості мовних засобів спілкування.
Психолого-педагогічна класифікація відкрила широкі можливості для впровадження в логопедичну практику науково обгрунтованих фронтальних методів корекційного впливу на порушене мовлення й інші психічні функції дітей дошкільного і шкільного віку. Під кутом зору психолого-педагогічної класифікації найзначнішим є питання про те, як саме компоненти мовленнєвої системи недорозвинені або порушені. Дотримуючись цього підходу, логопед може чітко спланувати напрям корекційного навчання за відповідної категорії мовленнєвого розладу: загального недорозвинення мовлення, фонетико-фонематичного недорозвинення, в разі недоліків вимовляння звуків.
Кожну групу вад, у свою чергу, розрізняють за формою (природою) порушення і ступенем її вираженості.
Клініко-педагогічна і психолого-педагогічна класифікації взаємно доповнюють одна одну і використовуються як в діагностиці, так і для корекції мовленнєвих порушень.