Умови, які сприяють адекватності відображення якості роботи викладача в його рейтингу

Зауважимо, що вимірювання якості освіти, у тому числі через рейтингування, є проблемним питанням, адже якісні параметри важко формалізувати. У той же час дослідники зазначають: «Теоретично якість завжди можна виміряти при чіткій операціонализації вимірюваного параметра. Так, для вимірювання, наприклад, „якості освіти“ можна операціоналізувати це поняття в сенсі якості викладання, якості навчальних результатів або якості навчальних ресурсів. У першому випадку дійсним індикатором буде кваліфікація професорсько-викладацького складу, у другому — успішність тих, хто навчається, у третьому — кількість фінансових коштів і навчальних матеріалів в розрахунку на споживачів освітніх послуг. Таким чином, проблема побудови якісних індикаторів вирішується за допомогою правильної операціоналізації вимірюваних аспектів» [27, с. 26]. Слід погодитися з О. Куликом, який так окреслив проблему визначення системи індикаторів для оцінки якості системи освіти: «Для забезпечення якості освітніх послуг необхідно визначити певні показники (критерії) для їх оцінки і характеристики. Для того, щоб показники мали здатність кількісно характеризувати ту чи іншу ознаку або властивість критерію, вводять так звані індикатори — числа й величини, які дають змогу виміряти й порівняти показники різних об'єктів оцінювання. Тобто індикатори — це кількісно виражені показники. Ними можуть бути статистичні дані й параметри кваліметричних вимірювань (оцінки бальних шкал, середні значення, досягнуті рівні тощо), дані безпосередніх вимірювань певної ознаки чи властивості, процентні відношення, питома частка тощо» [28, с. 48]. З метою розробки системи оцінювання, рейтингування якості освіти в національних системах науковці прагнуть аналізувати міжнародні моделі освітніх індикаторів. Прикладом може слугувати освітня система Євросоюзу, у якій для визначення якості освіти виділено 16 індикаторів, що об'єднано у чотири групи, які характеризують головні сфери якості (табл. 1).

освіта рейтинг викладач Таблиця 1 — Основні групи індикаторів якості освіти в Євросоюзі [28, с. 49].

Репрезентації успішності та якості професійної діяльності викладача сприяє його відповідне позиціювання. Адже в умовах активізації академічної мобільності викладач має активно себе презентувати в якості креативного професіонала, що розробляє авторські навчальні курси, програми. У цьому випадку доцільним стає акцент на унікальності його професійного досвіду і результатів праці. Однак так діє переважно запрошений професор, який заключає тимчасові угоди з університетом і виконує чітко визначену тимчасову роботу. Менш вагомим є те, до якої освітньої інституції відноситься основна робота такого викладача, адже він стає запрошеним професором насамперед завдяки своїй професійній майстерності. Престижність освітньої (наукової) установи, в якій він працює на постійній основі, відходить на другий план, хоча й може братися до уваги стороною, що запрошує.

В українській вищій школі розпочалося позиціювання викладача, яке передбачає наявність його профілю як вченого у Google Академії (Google Scholar), яка є доступною пошуковою системою, що забезпечує повнотекстовий пошук наукових публікацій усіх форматів і дисциплін. Адекватне рейтингування якості роботи викладача без врахування його позиціювання в цій системі виглядає проблематичним. Це ж відноситься і до представлення науковців у Orcid (Open Researcher and Contritubor ID), уніфікованому міжнародному ідентифікаторі суб'єктів наукової діяльності. Викладачі та університети, які поєднують викладацьку і дослідницьку діяльність (а це є вимогою для надання університету статусу дослідницького) і недостатньо представлені або самовиключаються із цих технологій, не відповідають вимогам часу, їхнє рейтингування на основі використання сучасних інформаційно-комунікативних технологій взагалі унеможливлюється.

Оскільки управління якістю вищої освіти має спиратися на певну інформаційну базу, то оцінювати рейтинг викладачів доцільно, виходячи із сучасних реалій інтернаціоналізації освіти. Мова йде про такий рейтинговий показник, як публікації у виданнях, що входять до універсальних наукометричних баз даних, визнаних міжнародними та національними дослідними фондами (WEB of Science та Sciverse Scopus). Між тим перешкодою для викладачів, які мають бажання і наукові досягнення, щоб публікуватися в таких виданнях і підвищувати свій рейтинг, стають обмеження, а саме: українські журнали все ще мало представлені у Sciverse Scopus. Між тим у Російській Федерації існує Російський індекс наукового цитування (РИНЦ), у Польщі - Index Copernicus тощо. В Україні стоїть також проблема осучаснення універсальних та тематичних баз даних, які у всьому світі є головним джерелом пошуку наукової інформації. Для кожної галузі знання є свої престижні бази даних, що виступає умовою якісної роботи науковців, у тому числі викладачів університетів.

Система рейтингування викладачів активно застосовується в Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна. Вона постійно вдосконалюється, хоча й має, на наш погляд, в контексті співвідношення в рейтингу індивідуального і колективного, певні вади. Зокрема, вищу рейтингову оцінку за наукові публікації мають ті викладачі, які не тільки публікуються у провідних наукових виданнях, а мають спільні публікації зі студентами. Однак забезпечити високу якість останніх публікацій можна за умови спільного виконання викладачами зі студентами науково-дослідницьких проектів, тоді як в кризових умовах сучасного українського суспільства державне фінансування університетської науки стрімко скорочується, як і залучення до проведення наукових досліджень позабюджетних коштів. Заохочується в діючому рейтингу і підготовка переможців республіканських та міжнародних конкурсів, олімпіад, що безпосередньо впливає на рейтинг університету. При цьому ігнорується той факт, що підготовка таких переможців часто ігнорує конкурентні механізми. Адже щоб один переможець виборов перемогу на республіканському і світовому майданчику, його слід тренувати на факультетських і університетських конкурсах, тоді як підготовка викладачем переможця конкурсів цього первинного рівня у рейтингу ніяк не заохочується, за це не передбачається нарахування рейтингових балів за таку роботу викладача.

Наразі підвищується роль суспільно-професійної оцінки якості освіти, коли на розвиток вищої освіти все більше впливають професійні спільноти і спільноти роботодавців. Зміни, що відбуваються у сфері контролю якості освіти, дозволять забезпечити тісний зв’язок системи освіти з ринком праці. У світовій практиці освітні програми створюються на підставі кваліфікаційних вимог, сформульованих роботодавцями, та відповідно до запитів громадянського суспільства. У кожній країні існують свої підходи до оцінки якості вищої освіти. Все популярнішою стає зовнішня оцінка якості вищої освіти (зовнішній аудит). Рейтинги дають можливість збагачення освітньої практики новими смислами за умов науково обґрунтованих процедур їхнього конструювання і прозорості використання.