Застосування інформаційно-комунікаційних технологій для формування державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими та практичними завданнями. Сучасний стан розвитку економіки нашої держави (кризові явища, перехід до ринкових відносин і розвиток нових форм власності, створення нових економічних зон) зумовлює концентрацію наукової думки на проблемі підготовки фахівців з вищою освітою, які визначають основні тенденції і напрями розвитку підприємств, галузей і народного господарства в цілому. Одним із головних напрямів у цій важливій справі є вдосконалення системи управління процесом підготовки фахівців освіти на базі широкого використання і впровадження інформаційно-комунікаційних технологій [1, 4].

Важливим чинником регулювання освітніх процесів у напрямі підвищення якості кадрового забезпечення пріоритетних галузей економіки є державне замовлення. Відповідно до процедури надання державного замовлення, Міністерство освіти і науки України (МОНУ) зводить пропозиції вищих навчальних закладів (ВНЗ). Функцією МОНУ у цьому процесі є опрацювання пропозицій ВНЗ та формування попередніх обсягів держзамовлення для Міністерства економіки України, яке приймає кінцеве рішення щодо цих обсягів шляхом підготовки проекту відповідного урядового рішення.

У подальшому МОНУ здійснює розподіл державного замовлення між вищими навчальними закладами відповідно до їхнього профілю та минулорічних обсягів. Наказом МОНУ затверджуються обсяги державного замовлення вищим навчальним закладам на прийом та випуск фахівців з вищою освітою за освітньо-кваліфікаційними рівнями молодшого спеціаліста, бакалавра, спеціаліста, магістра. Керівники вищих навчальних закладів забезпечують виконання державного замовлення на підготовку та випуск фахівців з вищою освітою у визначених обсягах, а також прийом осіб за рахунок державного замовлення відповідно до встановлених Міністерством освіти і науки квот (сільської молоді, іноземців, осіб з обмеженими фізичними можливостями, молоді з областей України з суміжними прикордонними областями Російської Федерації).

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В Україні дослідженням теоретичних та практичних аспектів формування державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою займалися вітчизняні вчені: В. Андрущенко, Я. Болюбаш, І. Вакарчук, А. Гуржій, М. Згуровський, К. Корсак, В. Кремень, С. Ніколаєнко, Т. Оболенська, М. Степко, Т. Фініков, М. Фоменко та ін. Високо оцінюючи їх вклад, необхідно звернути увагу на об'єктивну потребу подальшого поглиблення досліджень і проблемних питань, пов’язаних із плануванням підготовки фахівців з використанням засобів сучасних інформаційних технологій.

Постановка завдання. Метою статті є науковий аналіз можливостей створення та застосування в системі вищої освіти інформаційної комп’ютерної системи, що забезпечить ефективне формування державного замовлення на основі пропозицій вищих навчальних закладів та моніторингових даних щодо їх відповідності реальним потребам економіки.

Основний матеріал дослідження. Невпинне збільшення управлінської інформації, зростання соціальної ролі особистості та інтелектуалізація її праці, швидка зміна техніки і технологій потребують постійного розвитку системи освіти, приведення її стану і можливостей у відповідність із потребами суспільства та індивідуальними потребами людини, що бажає отримати освіту [2]. Тому впровадження інформаційно-комунікаційних технологій забезпечить розробку нових методів, засобів і технологій формування державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою.

Пропонована розробка є складовою частиною науково-дослідної роботи «Розробка комп’ютерних систем управління інформаційними потоками галузі освіти» на 2009;2011 роки, що має державну реєстрацію в Українському інституті науково-технічної і економічної інформації (державний реєстраційний № 0109U005262) та виконується відділенням інформаційно-аналітичних систем управління науково-освітньою галуззю Інституту інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки України.

Нормативно-правовою базою виконання проекту є: Закон України «Про освіту»; Закон України «Про вищу освіту»; Указ Президента України від 25 вересня 2008 р. № 857/2008 «Про забезпечення дальшого розвитку вищої освіти в Україні»; Указ Президента України від 20 березня 2008 р. № 244/2008 «Про додаткові заходи щодо підвищення якості освіти в Україні»; Постанова КМУ від 29 лютого 1996 р. № 266 «Про порядок формування та розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням»; Постанова КМУ від 5 червня 2009 р. № 533 «Про державне замовлення на підготовку фахівців, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів (післядипломна освіта) для державних потреб у 2009 році»; Постанова КМУ від 24 травня 1997 р. № 507 «Про перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями»; Постанова КМУ від 13 грудня 2006 р. № 1719 «Про перелік напрямів, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра»; Постанова КМУ від 20 червня 2007 р. № 839 «Про перелік напрямів, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста»; Наказ МОНУ від 18 червня 2009 р. «Про державне замовлення на підготовку та випуск фахівців з вищою освітою у 2009 р.»; Лист МОНУ від 28 липня 2009 р. № 1/9−501 щодо проведення моніторингу вступної кампанії 2009 р; Лист МОНУ від 30 грудня 2009 р. № 1/9−928 щодо формування пропозицій до обсягів державного замовлення на 2010 р.

Протягом останніх років науковці відділення Л. Попкова, М. Плескач, М. Шараєвська провели низку заходів щодо розробки та впровадження як у центральному апараті міністерства, так і у вищих навчальних закладах комп’ютерної системи з метою формування державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою та опрацювання статистичної інформації щодо діяльності вищих навчальних закладів.

У процесі дослідження цієї проблеми нами ставились такі завдання: проаналізувати існуючу систему формування державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою та провести формалізацію об'єктів і процесів; розробити інформаційну модель системи планування фахівців з вищою освітою та визначити принципи формування показників; обґрунтувати моделі побудови інтегрованого інформаційного середовища формування державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою; розробити комп’ютерну технологію збору та опрацювання інформації щодо показників прийому студентів, випуску фахівців та впровадити її на рівні центрального апарату, окремих вищих навчальних закладів, міністерств і відомств, що мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади; експериментально перевірити адекватність запропонованої методики створення єдиного інформаційного середовища, опрацьованих економіко-математичних моделей та проаналізувати результати впровадження.

Нами застосовані загальнонаукові та спеціальні методи дослідження, а саме: метод системного аналізу, за допомогою якого розроблено інформаційну модель планування підготовки фахівців з вищою освітою; порівняльно-зіставний та системно-структурний, за допомогою яких проаналізовано зміст та структуру форм звітності; метод статистичного визначення зв’язків та залежностей між показниками, за допомогою якого розроблено основні угрупування показників, схеми узгодження планових і статистичних показників, побудовано електронні статистичні таблиці; структурно-ієрархічний метод застосовано для створення структурного опису форм та показників звітності щодо державного замовлення на підготовку фахівців вищих навчальних закладів; методи регресивного та кореляційного аналізу для прогнозування прийому та випуску фахівців і визначення адекватності моделей; графічні методи відображення інформаційно-аналітичних даних.

У здійснюваному проекті реалізація функцій управління системою підготовки фахівців з вищою освітою досягнута завдяки моделюванню та побудові багаторівневої архітектури процесів обробки даних з використанням інформаційно-комунікаційних технологій і сучасних комп’ютерів [3]. Інформаційні бази даних містять показники державного замовлення вищих навчальних закладів, а також електронні довідники міністерств та відомств, що ведуть підготовку фахівців з вищою освітою; регіонів; галузей знань, напрямів та спеціальностей.

Структура інтегрованого інформаційного середовища дозволяє проводити моніторинг освітньої діяльності вищих навчальних закладів (в будь-яких розрізах та угрупуваннях), прогнозувати тенденції їх розвитку та визначати чинники, від яких залежить ефективність підготовки спеціалістів на перспективу.

Розглянемо та охарактеризуємо систему освітніх показників, що є складовими інформаційного середовища формування державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою, та висвітлимо принципи і структуру розробки цих показників. Освітні показники — це статистичні дані, збирання яких передбачено політичним курсом держави. Основне їх завдання — надавати інформацію про стан, стабільність чи змінність, функціонування або результативність системи освіти чи її частини [5, с. 71].

Сьогодні в Україні підготовку фахівців з вищою освітою здійснюють ряд міністерств та відомств (табл. 1). Це 1198 вищих навчальних закладів усіх рівнів акредитації (691 ВНЗ I-II р.а. та 507 ВНЗ III-IV р.а.) та форм власності (державної, комунальної, приватної).

Таблиця 1. Перелік міністерств та відомств, що здійснюють підготовку фахівців з вищою освітою.

Простеживши за розподілом обсягів прийому у 2009 році за державним замовленням у розрізі міністерств та відомств, що здійснюють підготовку фахівців з вищою освітою (табл. 2), важливо зазначити, що найбільша частка державного замовлення (78%) належить Міністерству освіти і науки України.

Таблиця 2 Розподіл обсягів прийому студентів у 2009 році за державним замовленням.

Вищі навчальні заклади здійснюють підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями, які покладено в основу формування структури випуску складі «молодші спеціалісти — бакалаври — спеціалісти — магістри» за галузями знань, напрямами та спеціальностями підготовки, формами навчання, джерелами фінансування.

Нами в процесі дослідження проаналізовано існуючу систему формування державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою; розроблено інформаційно-комунікаційну технологію збору та передачі інформації; створено потужну інформаційно-пошукову систему опрацювання цієї інформації на різних рівнях управління (ВНЗ — область — міністерства/відомства — МОН України — Мінекономіки України).

У науковому проекті виокремлено два програмно-технологічні комплекси, що забезпечують процес формування та моніторинг виконання державного замовлення на підготовку і випуск фахівців з вищою освітою: «Обсяги прийому студентів та випуску фахівців вищими навчальними закладами»; «Оперативні дані про результати прийому студентів та випуску фахівців» .

Ці програмно-технологічні комплекси впроваджено у центральному апараті міністерства та у всіх вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації, підпорядкованих МОНУ; міністерствах та відомствах, що мають у своєму підпорядкуванні ВНЗ; обласних управліннях освіти і науки.

Впровадження комплексів забезпечує:

• 1) автоматизацію процесів прийняття рішень на основі формалізації функцій управління щодо формування та виконання державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою;
• 2) оперативність і якість роботи з документами на всіх рівнях управління;
• 3) необхідні умови для підвищення частки інтелектуальної продуктивної праці та змістовної роботи з документами і зниження витрат праці на рутинні операції;
• 4) упорядкування та накопичення інформації, зниження витрат часу на пошук необхідної інформації;
• 5) ефективне управління доступом до інформаційної бази;
• 6) сучасні технологічні умови для створення базової інфраструктури єдиного інформаційного середовища системи управління вищою освітою.

У зв’язку із особливостями введення нових переліків напрямів і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра та молодшого спеціаліста, виникає потреба у щорічному удосконаленні програмного забезпечення та модернізації інформаційних баз даних, що вимагає виконання таких робіт:

• 1) модернізація багаторівневої комп’ютерної системи формування державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою (ВНЗ — область — міністерства, відомства — МОНУ — Мінекономіки України);
• 2) організація розсилки програмного та інформаційного забезпечення вищезазначеним користувачам (кількість адресатів близько 500);
• 3) отримання засобами телекомунікаційного зв’язку електронних звітів;
• 4) формування інформаційних баз даних згідно з встановленими термінами, їх обробка;
• 5) друк інформаційно-аналітичних матеріалів.

При виконанні поставлених завдань необхідно:

• 1) по-перше, чітко відслідковувати переліки напрямів та спеціальностей відповідно до освітньо-кваліфікаційних рівнів, за якими здійснюється прийом та випуск фахівців з вищою освітою;
• 2) по-друге, відповідно до кожного освітньо-кваліфікаційного рівня підготовки фахівців розробити структуру електронних вхідних форм, в яких має відображатися за кожним напрямом та спеціальністю серія, номер, термін дії ліцензії та сертифікату; ліцензовані обсяги, випуск та прийом за денною та заочною формами навчання, формами фінансування (державний бюджет, інші джерела). Для бакалаврів та молодших спеціалістів додатково мають відображатися кількісні показники прийому на основі повної загальної середньої освіти та базової загальної середньої освіти.

Як показано в табл. 3, прийом фахівців у 2009 році здійснювався відповідно до трьох постанов КМУ та переліків напрямів підготовки, а випуск здійснювався за Переліком 1997 року.

Таблиця 3. Перелік постанов КМУ, за якими здійснюється підготовка фахівців з вищою освітою.

Після проведення вступної кампанії кожний вищий навчальний заклад звітується щодо результатів прийому студентів та випуску фахівців відповідно до затверджених міністерством форм:

1) форма 1 «Зведені дані про результати прийому» за такими категоріями абітурієнтів: прийнятих на умовах цільового прийому; з урахуванням сертифікатів зовнішнього тестування; сільської молоді; на умовах отримання довготривалих пільгових кредитів; учасників міжнародних олімпіад; призерів Всеукраїнських учнівських олімпіад; дітей-сиріт, членів сімей шахтарів, іноземних громадян тощо);

• 2) форма 2 «Інформація про результати прийому за напрямами підготовки і спеціальностями» (зараховано всього, за денною, заочною формами навчання — державне замовлення, кошти фізичних та юридичних осіб);
• 3) форма 3 «Інформація про результати випуску за напрямами підготовки і спеціальностями» (випущено всього, за денною, заочною формами навчання — державне замовлення, кошти фізичних та юридичних осіб).

Далі розглянемо розроблені нами інформаційно-аналітичні матеріали щодо вступної кампанії 2009 року в порівнянні з 2008 роком.

У табл. 4 представлено інформацію щодо поданих заяв до вищих навчальних закладів системи МОНУ на підставі звітів вищих навчальних закладів щодо результатів прийому студентів.

Таблиця 4. Кількість поданих заяв.

Так у 2009 році зменшення поданих заяв на освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста в цілому становило 8%, на денну форму навчання 11%, а на заочну форму навчання збільшення на 13%. Спостерігається динаміка значного зростання поданих заяв на освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавра, а саме: в цілому збільшення на 63%, на денну форму навчання — на 71%, на заочну форму навчання — на 19%.

Як свідчать наведені дані табл. 5, у 2009 році відбулося значне зменшення кількості зарахованих за кошти державного бюджету до вищих навчальних закладів, підпорядкованих МОН, за освітньокваліфікаційним рівнем: молодшого спеціаліста на 13,7% менше в порівнянні з 2008 роком, у тому числі, на денну форму навчання відбулося зменшення на 13%, заочну — 18,3%; бакалавра — зменшення на 12,2%, у тому числі, на денну форму навчання — 11,4%, заочну — 17,4%.

Таблиця 5. Кількість зарахованих до вищих навчальних закладів за кошти державного бюджету

Доволі цікаві результати отримано при порівняльному аналізі зарахованих осіб за кошти фізичних та юридичних осіб, а саме (табл. 6): бакалаврів в цілому збільшилося на 17,6%, денної форми навчання — на 24,5%, заочної форми — на 8%; молодших спеціалістів на заочну форму навчання зараховано на 42% більше (денна — зменшення на 18,3%).

Таблиця 6. Кількість зарахованих до вищих навчальних закладів за кошти фізичних та юридичних осіб.

У процесі дослідження проведено аналіз даних щодо зарахованих до ВНЗ молодших спеціалістів та бакалаврів за категоріями вступників. Інформацію представлено як частку у відсотках до загальної кількості зарахованих. Як свідчать наведені у табл. 7 дані, частка зарахованих збільшилася за такими категоріями вступників: інваліди I-II груп, діти-інваліди (з 2,47 до 3,37%); діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування (з 1,59% до 2,47%); особи, яким за Законом України «Про підвищення престижності шахтарської праці» надано право позаконкурсного вступу (категорія введена вперше з 2009 року з 0% до 1,95%); призери IV етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад з базових дисциплін (з 0,27% до 0,43%).

Таблиця 7. Структура (у відсотках) зарахованих осіб за кошти державного бюджету.

Підсумовуючи вищевикладене, доречним буде навести дані (табл. 8) щодо виконання державного замовлення у 2009 році, які свідчать про невиконання плану державного замовлення в цілому на 1,2%, зокрема, за освітньо-кваліфікаційними рівнями: молодшого спеціаліста — 2,7%; бакалавра — 0,6%; спеціаліста — 0,7%; магістра — 0,7%.

Таблиця 8. Моніторинг виконання державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою у 2009 році.

Формування державного замовлення тісно пов’язано з плануванням обсягів видатків із загального фонду бюджету та визначенням вартості підготовки одного студента, що навчається за державним замовленням. Проведені наукові дослідження виявили безпосередню залежність між витратами на підготовку одного студента і чинниками, які визначають якість підготовки, а саме: частки часу, відведеного на лабораторно-практичні заняття, кількості студентів на одного викладача, структури професорсько-викладацького складу (кількості докторів і кандидатів наук, професорів, доцентів), забезпеченості комп’ютерним та іншим обладнанням, наявності місць в бібліотеках, гуртожитках, місцях громадського харчування тощо.

Розрахована вартість навчання має враховувати специфіку закладу і бути достатнім для покриття поточних витрат, пов’язаних з навчальним процесом, експлуатацією приміщень і споруд навчальних закладів. Як показали наші розрахунки, витрати на навчання за типами ВНЗ, напрямами підготовки за освітньо-кваліфікаційними рівнями значно відрізняються. Нами підготовлено інформацію щодо переліку напрямів підготовки фахівців та вищих навчальних закладів з найбільшою та найменшою вартістю навчання за освітньо-кваліфікаційними рівнями молодшого спеціаліста, бакалавра, спеціаліста, магістра.

Зокрема, до напрямів з найвищою вартістю навчання віднесено аеронавігацію (26,4 тис. грн.), музичне мистецтво (21,6 тис. грн.), обслуговування повітряних суден (19,4 тис. грн.), акустотехніку (18,8 тис. грн.), інформаційну безпеку (17,9 тис. грн.), лазерну та оптоелектронну техніку (17,7 тис. грн.).

Найнижча вартість навчання спостерігається на таких напрямах, як гідрометеорологія (4,6 тис. грн.), книгознавство, бібліотекознавство і бібліографія (5,5 тис. грн.), торгівля (5,8 тис. грн.), соціальна робота (6,0 тис. грн.). освіта фахівець телекомунікація бюджет Щодо вищих навчальних закладів з найвищою та найнижчою вартістю підготовки фахівців, то картина видається такою. Найвища вартість навчання в таких вищих навчальних закладах, як Кременчуцький льотний коледж НАУ (52,8 тис. грн.), Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана (25,4 тис. грн.), Київський національний університет ім. Т. Шевченка (22,6 тис. грн.), НТУУ «Київський політехнічний університет» (22,0 тис. грн.), Державна льотна академія України (21,6 тис. грн.), Національний авіаційний університет (19,4 тис. грн.). Найнижча вартість підготовки фахівців спостерігається у таких ВНЗ, як Одеський державний інститут вимірювальної техніки (3,1 тис. грн.), ДВНЗ «Український державний хіміко-технологічний університет» (3,5 тис. грн.), Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет ім. Г. Сковороди (3,7 тис. грн.), Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу (4,5 тис. грн.). До ВНЗ з середньою вартістю можна віднести Вінницький національний технічний ун-т (11,2 тис. грн.), Національний ун-т кораблебудування ім. адмірала Макарова (11,6 тис. грн.), Приазовський державний технічний ун-т (11,2 тис. грн.), Національний університет «Львівська політехніка» (12,1 тис. грн.).

Висновки і перспективи подальшого дослідження. Підсумовуючи викладене, відзначаємо, що впровадження розроблених програмно-технологічних комплексів дозволяє оперативно отримувати інформацію від ВНЗ та формувати державне замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою, здійснювати моніторинг його виконання та приймати важливі управлінські рішення.

На наступних етапах дослідження плануємо на базі сучасного програмного забезпечення розробити комп’ютерну систему, що надасть можливість створити розподілену інформаційну базу даних з питань вищої освіти в середовищі Інтернет, мати сучасний зв’язок закладів освіти з органами управління освітою і методичними центрами, забезпечить надання достовірної і актуальної інформації нормативно-правового та науково-методичного характеру користувачам різних рівнів повноважень.

Розвинутий стан цієї комп’ютерної системи забезпечить:

• 1) сталий цілодобовий безперервний дистанційний доступ до інформаційного ресурсу;
• 2) підтримку технологій вводу, накопичення, обробки та пошуку нормативно-правової та науково-методичної інформації на мультимедійних технологіях та телекомунікаціях;
• 3) доступ до освітньо-кваліфікаційних характеристик та освітньо-професійних програм; переліку напрямів та спеціальностей підготовки фахівців, аспірантів, докторантів; переліку професій; переліку вищих навчальних закладів тощо;
• 4) реалізацію спеціальних функцій формування аналітичної інформації;
• 5) доведення інформації без суттєвих обмежень до кожного користувача системи.

Подальші дослідження повинні стосуватися висвітлення інших напрямів удосконалення комп’ютерних технологій формування державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою в частині розробки онлайнових систем для введення інформації на місцях її виникнення у вищих навчальних закладах.

Література

• 1. Биков В. Ю. Проблеми галузевої статистичної звітності та інформаційно-комунікаційні технології / В. Ю. Биков, В. В. Гапон, М. Я. Плескач // Рідна школа. — 2005. — № 9−10. — С. 29−32.
• 2. Биков В. Ю. Розвиток структури комп’ютерних систем опрацювання статистичної звітності для забезпечення управління освітою / В. Ю. Биков, В. В. Гапон, М. Я. Плескач // Комп’ютер у школі та сім'ї. — 2005. — № 3. — С. 3−6.
• 3. Гапон В. В. Вимоги до підготовки спеціалістів в галузі освіти у сучасних умовах та прогнозування соціально-економічних показників діяльності вищих навчальних закладів / В. В. Гапон // Проблеми освіти: наук.-метод. зб. — К.: Наук.-метод. Центр вищої освіти, 2002. — Вип. 28. — С. 3−17.
• 4. Гапон В. В. Сучасні підходи до планування підготовки фахівців з вищою освітою / В. В. Гапон, Н. Ф. Стеблюк // Економічний аналіз: зб. наук праць. — Тернопіль: ТНЕУ, 2009. — Вип. 4. — С. 21−26.
• 5. Моніторинг стандартів освіти / [за ред. Альберта Тайджнмана і Т. Невілла Послвейта]. — Львів: Літопис, 2003. — 328 с.