Сучасний стан, продуктивність і созологічна цінність корінних вербово-тополевих угруповань у пониззі річки Ворскли

Сучасний стан, продуктивність і созологічна цінність корінних вербово-тополевих угруповань у пониззі річки Ворскли

Пониззя р. Ворскла (лівої притоки Дніпра) територіально знаходиться в південно-східній частині Полтавської області на півдні Кобеляцького району, у фізико-географічному відношенні - на межі Лісостепу і Степу України. Більша частина природного регіону охороняється з 2002 року в межах регіонального ландшафтного парку «Нижньоворсклянський» (далі - РЛП, парк) на площі 23 200 га. До складу території парку ввійшло п’ять існуючих заказників місцевого значення («Вільховатський», «Вишняки», «Крамареве», «Пелехи», «Новоорлицькі кучугури») на островах і півостровах у гирлі Ворскли та на Дніпродзержинському водосховищі, заповідне урочище «Сокільське» на лівому березі р. Ворскла, і ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Лучківський» на правобережжі, який у межах парку зберігає свій національний статуc [2] (рис. 1).

Згідно геоботанічного районування РЛП «Нижньоворсклянський» розташований у південно-східній частині Придніпровського округу Лівобережнопридніпровської провінції. Тут представлено п’ять типів рослинності - рослинність крутосхилів правого корінного берега р. Ворскла, рослинність байрачних дібров, рослинність заплави р. Ворскла і рослинність островів і півостровів на Дніпродзержинському водосховищі [7, 9]. Рослинність пониззя р. Ворскла й острівних систем вивчалася Н. О. Смоляр [7−9]. Слід зауважити, що природна та напівприродна рослинність у пониззі р. Ворскла, зокрема й на території РЛП «Нижньоворсклянський» найкраще збережена на заплаві Ворскли і другій надзаплавній (боровій) терасі.

Для проведення моніторингових фітоіндикаційних досліджень у пониззі р. Ворскла в 1994 році Н. О. Смоляр будо закладено фітоценотичний профіль протяжністю 3,5 км із метою вивчення закономірностей просторово-територіального розподілу рослинності та її динаміки. Даний профіль характеризує й водний режим корінних вербово-тополевих угруповань, найстаріші з яких мають вік понад 150 років. На профілі для цих угруповань було проведено оцінку кліматичних та едафічних умов, зокрема, вологості, кислотності, засоленості, азотного режиму ґрунтів, радіаційного балансу, континентальності клімату, гумідності. У результаті проведеного аналізу було встановлено кореляційні зв’язки між показниками екологічних факторів [7].

Мета роботи — проаналізувати сучасний стан галерейних вербово-тополевих лісів у пониззі р. Ворскла та запропонувати шляхи його поліпшення.

Визначення таксаційних показників корінних вербово-тополевих угруповань проводили на 20 пробних площах загальноприйнятими методами лісової таксації Н.П. Анучіна [1]. На пробних площах вимірювали висоту й діаметри стовбурів дерев, встановлювали тип лісорослинних умов, породний склад, вік, бонітет, повноту та запас стовбурної деревини [4, 5]. Враховуючи вік насаджень, також аналізувати природне поновлення на ділянках. Тип лісорослинних умов встановлювали за Г.І. Васенковим, О. О. Орловим [3]. На пробних площах виконано повні геоботанічні описи. У трав’яному покриві виділяли рідкісні види. Номенклатура видів рослин наведена у відповідності з чекістом С.М. Мосякіна й М. М. Федорончука [12] та міжнародним номенклатурним індексом [11].

Заплава р. Ворскла характеризується наявністю чисельних заток, стариць, плескатих підвищень, на яких сформований специфічний лучно-болотний комплекс, що займає понад 60% території РЛП «Нижньоворсклянський». Лісистість території парку складає близько 30%. Болотна рослинність евтрофних боліт, як лісова й чагарникова, так і трав’яниста, представлена здебільшого на заплаві. Евмезотрофні болота поширені спорадично в улоговинах борової тераси на островах. У притерасній частині заплави біля підніжжя корінного берега фрагментарно трапляються вологі вербові ліси з осоковим трав’яним покривом, а незначні за площею тополівники з P. alba L. і P. nigra L. вклинюються із островів у зарості прибережноводної рослинності (рис.). Слід зауважити, що на заплаві р. Ворскла впродовж червня-вересня 2016 р. нами зафіксований нестійкий гідрологічний режим, за якого перепади води складають до 1−3 м у бік зниження рівня води в результаті діяльності Дніпродзержинської ГЕС на Дніпрі.

За класифікаційною схемою рослинності згідно з підходами школи Браун-Бланке вербово-тополеві ліси пониззя р. Ворскла належать до класу Salicitea purpurae Moor 1958.

Рис. Картосхема рослинного покриву долини р. Ворскла в її пониззі

Умовні позначення: 1 — культури Pinus sylvestris на боровій терасі; 2 — заплавні та пристінні ліси з переважанням Quercus robur; 3 — прируслові заплавні ліси (вербово-тополеві); 4 — байрачні ліси в комплексі з лучно-степовою рослинністю; 5 — прибережноводна рослинність; 6 — лучна рослинність; 7 — лісосмуги та сади; 8 — інші сільськогосподарські угіддя; 9 — болотаблюдця з водним дзеркалом; 10 — межі пониззя р. Ворскла.

Більшість досліджуваних вербово-тополевих угруповань на заплаві р. Ворскла мають порослеве походження, куртини насіннєвого походження трапляються дуже рідко і зазвичай у прирусловій частині заплави. Сформовані вербово-тополеві угруповання виявлені на території ландшафтного заказника «Лучківський» на правобережжі Ворскли, в урочищі «Сокільське» на заплаві лівого берега та на островах, зокрема й на Вільховатському, де нами було закладено 20 пробних площ.

За результатами аналізу матеріалу з пробних площ нами встановлено, що породний склад насаджень представлений Salix alba L., S. x fragilis L., S. caprea L., Populus alba, P. nigra, P. tremula L. Невелика участь (1−10%) Alnus incana (L.) Moench., Fraxinus excelsior L., Quercus robur L., Tilia cordata L., Ulmus laevis Pall., Acer negundo L., A. tataricum L. (таблиця).

річка рослинність вербовий таксаційний Таблиця.

Характеристика корінних вербово-тополевих угруповань у пониззі р. Ворскла

Умовна позначення та скорочення: л-во — Новоорлицьке лісництво Дії «Кременчуцьке лісове господарство». Тип лісорослинних умов (колонка 3): А3В4 — заплавний вербовий груд; В2Т3 — свіжій заплавний осоковий субір; В3Т3 — вологий заплавний осиковий субір; С3Д3 — свіжа заплавна судіброва; С3ВТ — вологий верботополевий сугруд. Позначення породного складу угруповань (колонки 4, 6, 7): Влч — вільха чорна (Alnus glutinosa), Врб — верба біла (Salix alba), Врл — верба ламка (Salix fragilis), Врк — верба козяча (Salix caprea); Дз — дуб звичайний (Quercus robur), Лпс — липа серцелиста (Tilia coradata), Рбз — робінія звичайна (Robinia pseudoacacia), Тпб — тополя біла (Populus alba), Тпт — тополя тремтяча (Populus tremule), Тпч — тополя чорна (Populus nigra), Яз — ясен звичайний (Fraxinus exselsior), Взз — в’яз звичайний (Ulmus laevis).На пробній площі 11 на о. Вільховатський нами виявлені штучні насадження P. nigra і Quercus robur `Columna', висаджені для закріплення берегової лінії острова. В заказнику «Лучківський» і урочищі Сокільське поодиноко трапляються дерева Armeniaca vulgaris L. Morus nigra L., Pyrus communis L., Robinia pseudoacacia L., і Fraxinus lanceolata Borkh. характерні для байрачних лісів. У підліску представлені Salix cinerea L., Spurpurea L., S viminalis L., S. triandra L., Sambucus nigra L., Swida sanquinea (L.) Opiz., Lygustrum vulgaris L., Padus avium Mill., Crataegus curvicepala Lindm., Eleagnus angustifolia L. Останній вид є індикатором засоленості ґрунтів. Вік досліджуваних угруповань складає 50−80 років, і являють вони собою стиглі і перестійні лісостани. Однак, природне поновлення P. alba нами зафіксоване в урочищі «Сокільське» на пробній площі № 10. Майже відсутнє природне поновлення S. alba на території заказника «Лучківський», S. x fragilis на о. Вільховатський — на пробних площах № 11, 12, 17, 18. Натомість на пробних площах № 2, 9, 17, 19 швидко поширюється інвазійний вид Acer negundo L., здебільшого на підвищеннях та сухіших місцях, що для цих масивів відмічалося й раніше [8]. На о. Вільховатський нами виявлена ділянка суцільних заростей Acer negundo площею 12 га.

Особливо слід відмітити рослинність боліт-блюдець, описаних нами на о. Вільховатський, де закладено чотири пробних площі (№ 13, 14, 15, 16). У складі насаджень переважають P. nigra, P. alba, P. tremula L., S. x fragilis. У підліску представлена S. cinerea.

Проте найбільш цінним і унікальним на цих ділянках є мохово-трав'яний покрив, у складі якого виявлено й види з охоронним статусом (Lycopodium clavatum L., представники роду Sphagnum). Вербово-тополеві ліси парку є оселищами й ряду інших рідкісних (Ophioglossum vulgatum L., Pyrola rotundifolia L., P. minor L., Orthilia secunda (L.) House, Convallaria majalis L., Scilla siberica Haw., Equisetum hyemale L., Fragaria moshata Duch., Inula helenium L.) та малопоширених у регіоні (Thelypteris palustris Shott, Dianthus stenocalyx Juz.) видів [8].

На піщаних дюнах борової тераси о. Вільховатський на окраїні штучного насадження Pinus sylvestris L. на лісовій біогалявині нами також було виявлено нечисельне угруповання Salix acutifolia Willd. із рослинами, які перебувають у пригніченому стані і мають до 20% відмерлих гілок. Вік кущів — близько 30 років. Молоді рослини на ділянці відсутні. Ця тенденція зберігається й на більшості інших ділянок острова.

Часто на стовбурах S. alba, S. x fragilis трапляються макроміцети. Зокрема, на старих ослаблених і пошкоджених деревах нами виявлено плодові тіла трутовика сірчано-жовтого (Laetiporus sulphureus (Bull.) Bond. et Sing.) і трутовика несправжнього (Phellinus igniarius Quel.).

На лівому березі заплавної тераси обабіч автошляху «Світлогірське — Кобеляки» в районі залізного мосту через Ворсклу нами також виявлено острівне місцезростання Salix starkeana Willd. На пагонах куща видно наслідки минулорічної пожежі, але від добре відновився і перебуває у задовільному стані. Слід зауважити, що це — найпівденніше місцезростання виду в Україні - знаходиться за сотню кілометрів від межі його суцільного ареалу, яка проходить по лінії Харків — Полтава — Лубни — Канів — Вінниця — Рогатин — Львів — Мостиськ. S. starkeana — реліктовий бореальний вид, який занесений до Червоної книги України [10], а також охороняється в Німеччині, Румунії, Словаччині і Чехії [6].

Галерейні вербово-тополеві ліси у пониззі р. Ворскла є осередками збереження багатого тваринного світу. Зокрема, в урочищі «Сокільське» нами було виявлено загати — результат діяльності бобра звичайного (Castor fiber L.). На території заказника «Лучківський» і на Вільховатський виявлено різновікові групи дикого кабана (Sus scrofa L.), чисельність популяції якого необхідно регулювати. На піщаній дюні о. Вільховатський нами також зафіксовано робочі нори борсука звичайного (Meles meles L.).

Висновки

Встановлено, що корінні вербово-тополеві угруповання в пониззі р Ворскли створюють каркас — галерейні ліси — осередки збереження водно-болотного біорізноманіття регіону. Однак, стан цих угруповань задовільний, оскільки всі вони утворюють стиглі й перестійні лісостани, а природне поновлення основних видів Salix alba, S. x fragilis, S. caprea, P. alba, P. nigra, P. tremula дуже низьке і повільне в силу зниження рівня води в р. Ворскла та ґрунтових вод. Продуктивність даних ценозів не висока, однак вони виконують водорегулюючу, ґрунтозахисну і созологічну функції. Потребує поліпшення і санітарний стан цих угруповань, оскільки значна частина їх уражена дереворуйнівними грибами. Тому необхідно вжити таких заходів: припинити різке скидання води на Дніпродзержинській ГЕС (коли за декілька діб її рівень зменшується на висоту понад метр); провести санітарні рубки з метою видалення інвазійного виду A. negundo, масштаби поширення якого тенденційно набувають загрозливого стану і ведуть до зміни фітоценозів.

Автори статті висловлюють вдячність за допомогу у проведенні експедиційних досліджень лісничому Новоорлицького лісництва ДП «Кременчуцьке лісове господарство» Нескорику Василю Адамовичу.

Література

Анучин Н. П. Лесная таксация / Н. П. Анучин. — М.: Лесная промышленность, 1982. — 552 с.

Байрак О. М. Наукові засади створення регіонального ландшафтного парку «Нижньоворсклянський» (Полтавська область, Україна) / О. М. Байрак, Н. О. Стецюк, М. В. Слюсар // Заповідна справа в Україні. — 2001. — С. 56—59.

ВасенковГ. І. Типи лісу / Г.І. Васенко, О. О. Орлов. — Житомир, 2010. — 90 с.

Горобец А. И. Биологическая продуктивность и хозяйственное значение некоторых видов ив ЦЧР: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. с.-х. наук: спец. 03.00.16 «Экология» / А. И. Горобец. — Воронеж: Воронеж. лесотехн. ин-т, 1992. — 20 с.

Горошко М. П. Лісова таксація. Практикум / М. П. Горошко, П. Г. Хомюк. — Львів: УкрДЛТУ, 2001. — 132 с.

Іщук Л. П. Рід Salix L. в Україні / Л.П. Іщук // Вісті біосферного заповідника «Асканія-Нова». — 2015. — Вип. 17. — С. 97—100.

Стецюк Н. О. Розподіл рослинності пониззя р. Ворскли залежно від екологічних факторів / Н. О. Смоляр // Збірник наукових праць Полтавського педуніверситету. — Серія «Екологія. Біологічні науки. — Вип. 4 (8). — Полтава, 2000. — С. 35—45.

Стецюк Н. О. Фітоцеотична характеристика, особливості формування та розвитку заплавних лісів острівних систем регіонального ландшафтного парку «Нижньоворсклянський» (Полтавська область, Україна) / Н. О. Стецюк // Збірник наукових праць Полтавського державного педагогічного університету. — Серія «Екологія. Біологічні науки». — 2004. — Випуск 4 (37). — С. 166—174.